Чи не найтривожніше у ситуації, про яку йтиметься, — намагання однієї зі сторін втягнути у конфлікт колектив. Це, звичайно, може принести його ініціаторам додаткові дивіденди, але працівникам об’єднання — нові проблеми. По суті, людей, користуючись їх необізнаністю в економічних нюансах та використовуючи популістські заклики й обіцянки, намагаються перетворити в знаряддя руйнації виробництва, яке є головним фінансовим джерелом забезпечення їхніх життєвих потреб. Та чи не найгірше, що  головним, так би мовити, механізмом розкручування подій, що дестабілізують роботу Сумського науково-виробничого НВО імені Фрунзе, став… президент цього підприємства. На запитання: «Чому та кому це вигідно?», спробуємо відповісти в ході аналізу подій і фактів, що передували нинішнім. 

Звиклі до різних життєвих ситуацій правоохоронці цього разу не приховували сліз: на траві лежало понівечене, закривавлене хлоп’ятко — таке маленьке, худеньке і невинне. Ще слабко дихало, але було непритомним. Скільки воно пролежало, змучене численними ранами? Може, плакало і кликало маму? Безпам’ятство милосердно припинило його муки, і чотирирічний Артемко так і не зрозумів, що для нього все скінчилося — і страх, і біль, і життя...
Щоправда, помер він уже в кареті «швидкої допомоги», яку, як і міліцію, викликали діти. Вони каталися на велосипедах неподалік лісосмуги, у якій убивця холоднокровно кинув свою жертву. Можливо, він знав, що хлопчика шукають і правоохоронці вже кілька годин тому прочесали те місце. 

Замовити стеження за невірним чоловіком, відшукати зникле майно, зібрати досьє на конкурента — це лише незначний перелік послуг, які сьогодні пропонують приватні детективи. Правоохоронці стверджують, що, на відміну від сусідньої Росії, діяльність таких фахівців розшуку в нашій країні поки що поза законом. Самі ж детективи кажуть, що діють цілком легально, а серед їхніх клієнтів зустрічаються й міліціонери, які прагнуть врятувати своїх близьких від серйозних проблем. Хоча подробиць таких випадків не розповідають, посилаючись на етичні норми.

Останні 20 років, як хвилі у бурхливому морі, то піднімаються, то затухають дискусії щодо підручника з історії. От і нещодавно в Інституті історії НАН провели «круглий стіл» на тему «Викладання больових точок історії України ХХ століття у школах». Про що йшлося, чому тема порушується вкотре, зрештою, чи з’ясовуються істини і як подібні конференції впливають на роботу в школі? На ці та інші запитання відповідає модератор «круглого столу», голова експертної ради Міністерства освіти і науки з історичних наук професор Олександр УДОД. 

Хоч надворі — розпал літа, а освітяни напружено працюють над підготовкою до нового навчального року. Тут, окрім матеріально-технічної бази, як зауважують у департаменті освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, потрібні неабиякі зусилля щодо модернізації всього навчально-виховного процесу.
Як відомо, недавно розпочалося втілення в життя  нового Державного стандарту початкової загальної освіти, який затверджений урядом ще 2011 року. Зокрема йдеться про впровадження  інформаційно-комунікаційних технологій — всі учні,  починаючи з 2 класу, з першого вересня освоюватимуть та використовуватимуть їх у практичній діяльності. 

Прізвище цієї людини годі відшукати як у восьмитомнику «Советская военная энциклопедия» 1976–1980 років випуску та «Военном энциклопедическом словаре» 1984 року, так і навіть у виданій уже за часів «перебудови» фундаментальній енциклопедії «Великая Отечественная война 1941–1945». Звісно, далеко не про всіх командирів дивізій, навіть якщо йдеться про Героїв Радянського Союзу, можна згадати в обмеженому за обсягом виданні. Однак Андрій Никифорович Вітрук — один з небагатьох представників Радянської армії, удостоєних звання Народного Героя Югославії. 

Кожен сьомий житель Закарпаття заробляє на хліб насущний за межами краю. Це за скромними підрахунками, бо дехто з експертів вважає: закарпатських заробітчан поза рідним краєм ще більше. Однак не так багато, як деінде, «блукаючих» шукачів роботи серед жителів Ільниці... 

Дві двоповерхові етажерки, що оформлені як шпаківні, з’явилися в різних куточках парку. Тільки тут живуть не птахи, а . книжки. Старі, улюблені, зачитані до дірок. Одна «шпаківня»  розташована біля дитячого майданчика, і книжки тут здебільшого дитячі. Інша — біля входу в парк. Книжки приносять сюди люди, які щиро хочуть поділитися своїм культурним надбанням. Тут відчувається запах справжнього, раритетного паперу і … дитинства. Мої батьки все життя збирали бібліотеку. В їхній квартирі безліч полиць і стелажів з книжками. Пам’ятаю, коли мені було років десять, мама й тато всю ніч сиділи на лавочці перед книгарнею в живій черзі за передплатою на Дитячу бібліотеку. Була колись така,  налічувала 50 томів найкращих дитячих книжок.

З набранням чинності Закону «Про морські порти України» розпочала свою роботу Адміністрація морських портів України. На території ж самих портів замість одного держпідприємства, на яке раніше покладалися й адміністративні, і комерційні функції, тепер працюють по два суб’єкти з чітким розподілом обов’язків — філія АМПУ та відповідне державне підприємство.  У зв’язку з цим Мінінфраструктури здійснило відповідні кадрові призначення.
Виконання обов’язків голови ДП «АМПУ» покладено на Юрія Васькова. Відповідним наказом відомства від 12.06.2013 № 93-О його призначено в. о. керівника ДП «АМПУ» з 13 червня 2013 року на період до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління. 

Телебачення давно стало вірним другом кожного з нас. Важко уявити, що вдома немає телевізора. Однак дедалі частіше він став називатися «ящиком» і отримувати різні негативні характеристики, особливо від Інтернет-спільноти.
Історія телебачення починається ще у XX столітті – тоді це був потужний ривок у розвитку інформаційного світу. Інтернет почав надолужувати втрачене лише останні 20 років, та вже за цей час ми встигли і про нього почути багато поганого. Це можна назвати не лише боротьбою двох найсильніших засобів масової інформації за виживання, а боротьбою їх самолюбних прихильників.