Спецоперація біля села Кошари під Одесою стала ганьбою для міліцейських стратегів і трагедією для рядових виконавців. Торік, у ніч з 29 на 30 вересня, при невдалій спробі затримати бандитів на чолі з чеченським кілером Асланом Дикаєвим, загинули 21-річний боєць спецпідрозділу «Беркут» Віктор Кожеко і 40-річний працівник ДАІ Олександр Розмаріца. Ще чотири міліціонери були поранені.    

У більшості пересічних людей це жахіття ХХІ століття асоціюється із країнами Близького Сходу, де нестабільна політична ситуація, або із джихадом  екстремістських ісламських угруповань проти «невірних», до яких вони зараховують США та європейські держави. Проте як свідчать події останніх років, навіть країни, що раніше не входили до «групи ризику», не застраховані від проявів екстремізму. Так, торік влітку назви селищ Шубарші і Кенкіяк, що в Актюбінській області Казахстану, стали відомі всьому світу. Приводом до трагічних подій стало затримання тамтешнього прихильника «чистого ісламу». Обурена місцева громада салафітів розпочала полювання на поліцейських, яких убивали привселюдно. Групу спецназу, надіслану туди владою, розстріляли впритул. Для знищення  екстремістів змушені були залучити полк внутрішніх військ та спецзагін із важкою технікою, вертольотами і літаком. Тоді більшість бойовиків-салафітів було вбито, а тих, які вижили, засудили на довгі терміни ув’язнення. Десятки людей  загинули також внаслідок терактів  салафітів у казахських містах  Астана, Актобе, Джамбул.  

У матеріалі «Арбітражні керуючі зацікавлені продавати майно спиртозаводів як металобрухт», опублікованому у нашій газеті 30.03.2011 р. (№ 57), ішлося про складну ситуацію у спиртовій галузі на Вінниччині. Минув рік: що змінилося?  

У мене перегоріла енергоощадна лампочка. Хоч і побутує думка, що ці освітлювальні елементи в кілька разів довговічніші від «лампочок Ілліча», однак на власному досвіді переконалася, що це не так. Втім, річ не в цьому. А в тому, що з такими лампочками далі робити. Адже вони містять токсичну речовину — ртуть. Фахівці рекомендують їх здавати на спеціальні пункти для такої ж спеціальної утилізації. Однак більшість людей цим не заморочуються, а просто їх викидають на смітник. Бо одні не знають, куди ж їх віднести, а інші й знати не хочуть…   

В Україну щороку ввозять до 20 млн енергоощадних ламп, які містять ртуть, отже, потребують спеціальної утилізації й переробки. Однак люди їх викидають як звичайне сміття. Що потрібно зробити, аби ситуація змінилася? Про це «Урядовий кур’єр» запитав заступника директора Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександра Посмітного.  

Ризиків, що переслідують буквально на кожному кроці інвесторів-фізосіб, які вкладають свої кошти у будівництво житла, і досі чимало. І досвід «роботи» сумнозвісної «Еліта-Центру» нічому в цьому сенсі ані забудовників, ані простих громадян так і не навчив: будкомпанії замовчують деякі питання, вводячи в оману інвесторів, останні ж піддаються на таку «провокацію».  

Відтепер видаляти різного роду зелені насадження будь-яка будівельна компанія може без додаткових рішень місцевої влади. Цьому посприяла постанова Кабміну №349, яка регламентує зміни до порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.  

Попри лічені дні, що залишились до старту Євро-2012, місцева влада розраховує завершити ремонт магістральних шляхів до початку футбольного чемпіонату. Однак повністю реалізувати амбітні плани з підготовки міських доріг не вдалося: частина вулиць, які планували капітально відремонтувати, залишаться незавершеними. Із 56 кілометрів доріг, що їх мали відремонтувати до єврочемпіонату, повідомили у міськраді, оновити вдалося лише понад третину. 

Нині в місцевих церквах впору молитися за підрядників, які хочуть, аби стільці не бігли попереду грошей: місто не розрахувалося за виконані роботи — будівельникам заборгували 175 млн грн. 

— На старт! Увага! — хто хоча б раз щодо себе чув цю команду, знає, яке величезне напруження переживає людина. Воно подвійне, коли готуєшся сам, а екзамен має складати плід твоєї праці. При багатолюдді. Під пильним оком судді. На незвичному маршруті. Саме так було на території Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», що в Києві, де проходили перегони роботів. Організатором міжнародного чемпіонату виступила громадська організація «Асоціація робототехніки».

У фінальному турі другого сезону змагань взяли участь команди з Тернополя, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Києва, представники з Бреста і Мінська. 

Погойдуючись на хвилях, катер морської охорони неквапом попрямував до виходу з порту. А невдовзі два маяки, які показували вхід до причалу, вже залишилися далеко за кормою, над якою на вітрі тріпотів прапор прикордонної служби. Поступово почали щезати навіть заводські «маяки» — труби металургійного гіганта та хвости різнокольорових димів до самісінького неба. «Бачу малу ціль!» — відірвався від бінокля один із членів екіпажу. Фотоапарат довелося сховати в нагрудну кишеню під рятувальним жилетом. Бо легенький UMS, різко додавши швидкості, задер носа і хвацько помчав у відкрите море, запах якого дужчав і дужчав. У вухах засвистів вітер, обабіч бортів здійнялися солоні бризки і періодично дух перехоплювало від підстрибування суденця на хвилях. Погоня!..