Кримський моряк, не знайшовши роботи на Батьківщині, вирішив пошукати щастя на російських суднах. Через офіційну одеську фірму підписав угоду, де були прописані всі умови співпраці з роботодавцем. Зібрав необхідні речі, попрощався з родиною і з легкою душею вирушив до сусідньої держави. Разом з новоспеченими працівниками його розмістили на кораблі, що більше нагадував іржаве корито. Перші три доби на судні ніхто не спав, бо ловили крабів, аби наповнити трюми. Потім їм дозволяли спати 4 години на добу по черзі, скрутившись клубочком на лаві. Годували весь час гнилою капустою. Протестувати не було сенсу, бо могли відібрати навіть таку їжу, та й судно було далеко від берега. Хто почує, про що ти там волаєш? Надія у людей з’явилася, коли до корабля підійшов катер прикордонників. Але ті, не звернувши увагу на знесилених людей та їхнє прохання, піднялися до капітана, який їх «підгодовував» грошенятами. Отримавши своє, поїхали геть.  

Обласна служба зайнятості на ринку праці Волині утвердилася одним із найпотужніших гравців і продовжує набирати авторитет. Про це, зокрема, свідчить той факт, що протягом минулого року її працівники допомогли знайти потрібну роботу і працевлаштували понад 24 тисячі волинян. Любитель військових аналогій може пожартувати, що це фактично дві повнокадрові мотострілецькі дивізії за штатами військового часу!  

Невеличке напівпідвальне приміщення не може вмістити усіх охочих. Тому промови та здравиці — на вулиці, під акомпанемент старенького репродуктора, з якого лунають то воєнні зведення Інформбюро, то повідомлення ТАРС про досягнення радянської космонавтики. Жодної політики тут немає — тільки спогади, захоплення, допитливість.  

Дітям для повноцінного розвитку не потрібні комп’ютерні ігри чи нескінченні телесеріали. Здається, що саме це прагнули довести ті мудрі люди, які задумали і створили науковий дитячий центр «ЛеВессо» («Корабель»), що успішно функціонує у Страсбурзі вже понад п’ять років.  

Незалежна профспілка енергетиків України (НПЕУ) звернулася до Президента України Віктора Януковича з проханням вирішити питання наростаючої заборгованості за спожиту електроенергію, заявив під час прес-конференції голова профспілки Валерій Погорєлий.  

Повз музей ім. Устима Кармалюка, що в райцентрі Літин на Вінниччині, проходить дорога державного значення, поряд парк. Буває, стане легковик і його пасажири просять: «Розкажіть нам про цього рекетира». Працівники музею зауважують, що рекетира в них немає, та у відповідь чують: «А що — він не був розбійником, не грабував?» Буває й інше. «У нас є Олекса Довбуш. Ми його називаємо нашим Робіном Гудом. А свого Кармалюка як ви називаєте? Теж так? То розкажіть про нього».

Музей розміщений у кімнатах стражників колишньої фортеці-в’язниці. А через двір від оглядових залів розташована ще одна, а можливо, основна пам’ятка історії — двоповерхове приміщення в’язниці, з якої 4 рази тікав Кармалюк. Втім, ця територія не доступна для огляду. Будівля колишньої в’язниці перебуває у вкрай занедбаному стані, давно не використовується, але музеєві її не передають. А є що в ній побачити: стіни завтовшки 1,6 м, підлога «паркетна» (цеглу покладено ребром), також частково збереглися дерев’яні перила і грати на вікнах. Мимоволі переймаєшся питанням: як звідси можна було втекти? Та це другорядне: складніше зрозуміти мотиви усіх діянь народного месника. Й донині цікавість до цієї історичної постаті неабияка. Зокрема на районний конкурс «Лицар українського духу», оголошений до 225-річчя з дня народження Кармалюка, надійшло 57 робіт. Завдяки чому цей герой живе в народі? Про це розмовляю з директором музею Вірою ТКАЧ. 

У райцентрі Калинівка, що на Вінниччині, територію, де завершується будівництво нового міського сміттєзвалища, місцеві мешканці називають… зеленою зоною. Мені було незвично це чути. Мимоволі згадав, що на березі ставка, розташованого за один кілометр від Вінниці, відпочивальники залишили стільки пляшок, обгорток, поліетиленових пакунків, що його ніяк не назвати місцем культурного проведення дозвілля. То хіба сміттєзвалище може бути кращим за став?  

Днями світові інформаційні агентства принесли водночас сумну й знакову новину: в Антарктиді впав перший радянський метеорологічний супутник «Метеор 1-1».  Запущений на орбіту далекого вже 1969 року, він виконував свої функції понад рік, а потім просто бурлакував у зоряному просторі на висоті більш як 600 кілометрів.  

Польща — Греція. Цей матч, який відбудеться 8 червня у Варшаві на стадіоні «Народовий», дасть старт головній футбольній події цього року — фінальному турніру чемпіонату Європи. Цього ж дня у Вроцлаві вийдуть на поле два інших учасники квартету А — національні збірні Росії та Чехії.

Уже зараз — більш ніж за два місяці до початку грандіозного спортивного дійства — відомо, що вільних місць на нових польських стадіонах не буде. Як футбольним уболівальникам, котрим пощастило стати володарями квитків на ігри за участю своїх улюбленців, потрапити до Вроцлава і Познані, Гданська та Варшави? На це запитання відповіли учасники прес-конференції, яка відбулася в Посольстві Республіки Польща в Україні. 

Сьогодні переважна більшість підприємців воліють працювати у галузі примітивної торгівлі. Бо у цій царині найлегше прирощувати капітал. Що ж до інших галузей економіки, зокрема виробничо-промислових, то тут їх питома вага просто мізерна. І це тоді, коли саме промислове виробництво є рушійною силою економіки держави.

Причини «недорозвиненості» вітчизняного малого бізнесу у виробничому секторі полягають не тільки у відсутності дієвих програм з його підтримки, стимулювання окремих його напрямків, законодавчих умов для повноцінної роботи, і не стільки у відсутності придатних і доступних за ціною виробничих площ, а радше... у відсутності об’єднавчої ідеї. Здебільшого для забезпечення ефективного розвитку малого бізнесу у виробничому секторі є потреба в керуючій компанії з успішним досвідом організації продуктивної діяльності.