Щоразу, буваючи в журналістському відрядженні, пов’язаному з роботою сільськогосподарських структур, неодмінно звертаю увагу на місцеву переробну базу. Помітив тенденцію: якщо раніше у сільських населених пунктах наявність млина, олійниці чи круподерні була винятком, то нині стала майже правилом. Тобто місцеві господарники вже не обмежуються вирощуванням чи виробництвом рослинницької або тваринницької продукції, а воліють її переробляти і пропонувати торгівлі готові до споживання власноруч виготовлені вироби.

Коли торік проходило чергове засідання обласної експертної ради з питань підтримки місцевого книговидання, до складу якої входить і автор цих рядків, увагу привернула заявка відомої сумчанки фотохудожниці, меценатки і благодійниці Наталії Кармазіної. Спільно із Сумським обласним центром комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Наталія бралася за підготовку окремого видання про сім’ї, в яких виховують дітей з особливими потребами.

Чи не всім педагогам зрозуміло, що щось не так у системі освіти й методологічних підходах до навчання. І майже в кожного з них є власні рецепти для вирішення цього. На мою думку, серед безлічі істотних і не дуже проблем є кілька стратегічних, без розв’язання яких освітній процес не лише загальмується, а й у недалекому майбутньому перестане бути ефективним. Зупинюся на одній з таких проблем, яка стає дедалі помітнішою та яку аж ніяк не хочуть бачити педагоги, студенти й галузь освіти загалом.

Наприкінці 2019 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні неоднозначний законопроєкт, який ще на стадії обговорення в колі народних обранців та експертів викликав здебільшого негативні відгуки. Ідеться про законопроєкт №2133 про захист прав боржників під час здійснення колекторської діяльності. «Урядовий кур’єр» з’ясовував, що закладено в ньому і які зміни можуть запропонувати до другого читання.

Версій катастрофи літака української авіакомпанії «МАУ» в Тегерані нині чимало. Від занадто конспірологічних до суто практичних. І їх кількість постійно зростає. Вони обростають чутками та паралельно наповнюються новими конкретними фактами, набувають реальних обрисів.

Його справедливо вважають одним з найяскравіших представників сучасної української естради, її успішним довгожителем. Пісні «Душі криниця», «Листопад», «Місячне колесо», «На Україну повернусь», «Берег любові» стали улюбленими для численних шанувальників. І на концерті він відпрацює програму на всі сто, зачарувавши неповторним баритоном, який відразу ж полонить душу.

Муніципальний Галицький камерний оркестр творчістю радує тернополян і гостей міста вже 28-й концертний сезон. Колектив постійно у творчому рухові, але прагне усталити традиції. Ось і нині він запросив шанувальників на святкову імпрезу й зіграв 13 творів українських, європейських та американських композиторів.

Окраса селища Вороновиця, що за 20 кілометрів від Вінниці, — палац Грохольських-Можайських. Це пам’ятка архітектури національного зна­чення. Збудував його у 1777 році магнат Франциск Грохольський у стилі раннього класицизму. А після жовтневого перевороту 1917-го у ньому розміщували: сільрад у, міліцію, клуб армії, управління шкіл абвера у Другу світову війну, загальноосвітню школу. Та нині палац — культурний осередок громади і вельми цікавий туристський об’єкт.

Різдвяні свята для українського генія Івана Франка були найулюбленішими. Дослідник його творчості директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз каже, що вся творчість славетного письменника складається у велику святвечірньо-різдвяну серію, духом цих святкувань пронизана вся Франкова літературна праця.

Люди, які найбільше радіють сонячним променям, живуть не у спекотній Ефіопії й не на тропічній Ямайці, вони, як давні єгиптяни, не вклоняються богу сонця Ра і не проводять щоденних ритуалів на честь земного світила, як арійці. По-справжньому цінувати сонячне тепло і світло вміють жителі Бельгії.