До Дніпропетровська з Києва свого часу можна було навіть на «Волзі» доїхати за шість-сім годин. Із двома перекурами і  поворотом перед Полтавою на Решетилівку — Кобеляки — Царичанку. Цей маршрут скорочує шлях на кілометрів 80. То були роки, коли дороги ще не дуже розбивали великогабаритні вантажівки, а на ремонти міжобласних шляхів більш-менш вчасно знаходили кошти. Два місяці тому 450 км до Дніпра ми подолали за десять годин. І це на сучасному французькому мікроавтобусі з досвідченим водієм-професіоналом.

Кілька років поспіль на ринку оренди житла в Україні влітку панує незвична раніше картина — він зовсім не мертвий. Точніше, доволі жвавий. На ньому кипить робота зі здачі в оренду квартир, будинків, садових хатинок на природі поблизу великих міст тощо. Не виняток  і нинішній липень.

Нині й у столиці, й у багатьох інших містах існує велика проблема переповненості загальноосвітніх шкіл. За інформацією заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства  Лева Парцхаладзе, саме в Києві половина цих освітніх закладів переповнена. За інформацією, яку надав Інститут освітньої аналітики, у більшості таких шкіл учні навчаються в дві, а то й у три зміни. Кількість учнів у класах перевищує 27—29 осіб, що вже не можна вважати нормою.

Дев’ять  днів, протягом яких тривав X Одеський міжнародний кінофестиваль, пролетіли як одна хвилина. Багато хто з організаторів та постійних гостей заходу зізнавався, що десять років промайнули для них несподівано швидко. Проте не варто жалкувати за згаяним часом.

«Уночі йому снилася велика зграя жовтих воронів із жовтими горобцями впереміш». Гм… Таке снилося Климкові. А Климко — його улюблений герой з однойменної повісті Григора Тютюнника, про що він недавно написав у шкільному творі.

До невиконаних обіцянок представників окупаційних адміністрацій зробити життя «ще кращим» людям по той бік лінії розмежування не звикати. Хоч слухати це, кажуть вони, таки приємно. Принаймні приємніше на тлі нагнітання страху і жахіть, які буцімто день у день потрібно чекати від України. Серед останніх новин такі. Головна — «укропи», мовляв, ведуть приготування до використання проти жителів Донбасу хімічної зброї. Само собою, зброя американська. Ще одне повідомлення теж не додає настрою: біля лінії зіткнення помічено накопичення запасів вже готових шибениць, які, запевняють місцеві скоробрехи, встановлять на вулицях, площах і вигонах «республіки» у разі її захоплення Україною.

Жнива в розпалі. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, станом на 15 липня українські сільгоспвиробники зібрали 17,4 мільйона тонн зернових і зернобобових культур з площі 5,1 мільйона га, або 52% прогнозу. Зокрема зібрано: пшениці — 12 мільйоні тонн з площі 3,3 мільйона га, або 51% прогнозу, з урожайністю 35,9 ц/га; ячменю — 4,9 мільйона тонн із площі 1,5 мільйона га, або 61% прогнозу, з врожайністю 32,4 ц/га; гороху — 497 тисяч тонн із площі 223 тисяч га, або 78% прогнозу, з врожайністю 22,3 ц/га тощо.

Чернівчанка Валерія Мартинюк організувала незвичайний соціальний проєкт. Для людей з інвалідністю дівчина облаштувала затишний центр «Любов, яка лікує», де вони мають змогу не лише спілкуватися, відпочивати, а й заробляти гроші власною працею.

Наприкінці 2018 року федеральне статистичне відомство повідомило, що у Німеччині проживає 141 350 українців і щомісяця їхня кількість зростає. З них майже 43 тисячі працюють і платять обов’язкові соціальні виплати. Для порівняння: шість років тому офіційно було працевлаштовано 23 тисячі наших співвітчизників.

Творчий колектив Сумського обласного академічного театру імені М. Щепкіна з тих, які дарують глядачеві не просто вистави, а години високої естетичної насолоди і вишуканої краси. Здавалося б, упродовж минулого театрального сезону щепкінці запропонували шанувальникам аж 14 прем’єрних вистав — одна краща за іншу, не схожі між собою, ексклюзивні, які наче підводили умовну риску під межею довершеності й майстерності.