На всіх будівлях висіли приспущені прапори, не проводили розважальних заходів. А о 13.00 була загальна хвилина мовчання. Так жителі Харківщини вшанували пам’ять загиблих у результаті теракту, який стався 22 лютого під час мирної ходи пам’яті Героїв Небесної Сотні і загиблих у зоні АТО. Після того як колона активістів Євромайдану рушила маршем від Палацу спорту у напрямку Московского проспекту, щоб дійти до пам’ятника Шевченку в центрі міста, пролунав вибух. Він забрав життя трьох і покалічив десятеро людей. Серед загиблих — відомий харківський активіст Ігор Толмачов і підполковник міліції Владислав Рибальченко. Решта потерпілих — молодь віком до 30 років.  З важкими пораненнями у лікувальні заклади доправили двох осіб.  Постраждалим активістам і чотирьом працівникам міліції надано кваліфіковану медичну допомогу. 

Неконтрольованого насильства побоюються в Організації з безпеки та співробітництва в Європі у разі безперервного порушення режиму припинення вогню на сході України. Складається враження, ніби до других мінських домовленостей європейці не бачили ні «безперервного порушення режиму припинення вогню», ні «неконтрольованого насильства». 

18 лютого цього року під час розгляду справи за позовом Міністерства юстиції щодо заборони Комуністичної партії України в Окружному адміністративному суді м. Києва суддя, який розглядав цю справу, оголосив самовідвід. Крім того, він оголосив про самовідвід усього складу адміністративного суду м. Києва.

Анексія Криму — це злочин світового масштабу. Росія знехтувала принципами мирного устрою Європи після Другої світової війни, зокрема непорушністю кордонів, не кажучи вже про те, що вкрала в України незлічену кількість об’єктів, куди було вкладено значні кошти. Приміром, «Чорноморнафтогаз» з буровими, флот, підземне сховище газу, сім портів, близько 140 державних санаторіїв, із яких тільки 20 перебували у власності Криму. 

Це та ситуація, коли одразу пригадуєш прислів’я: «Чого бідні…» Розпочнемо з того, що столиця, як і держава, у фінансовій скруті. Коштів не вистачає на найнеобхідніше, зокрема на оплату праці водіїв комунального транспорту. І як стає зрозумілим, навіть підвищення плати за проїзд не рятує. 

17 лютого в центрі Одеси пролунав потужний вибух, який попередньо був кваліфікований як теракт. Приблизно о 23 годині вибуховий пристрій спрацював у підвалі будинку на Великій Арнаутській, 85. Саме тут розташовано сервісний центр, що належить лідеру одеського Автомайдану Євгену Рєзвушкіну. Постраждалих немає.

«У 80% випадків люди, чуючи, що Луганськ чи Донецьк, кидають трубку або ж прямо кажуть, що жодних справ з такими мати не хочуть», — донеччанин Ігор Єремічев каже, що навіть з грошима найняти житло переселенцеві з південного сходу в Одесі непросто. Працюючи в благодійному фонді «Дім надії», він переймається прийомом переселенців з охоплених війною територій. І може робити якісь узагальнення. 

Уже котре за ліком засідання горезвісного Басманного суду Москви у справі української льотчиці Надії Савченко закінчилося передбачувано. За кремлівським сценарієм невинну жінку знову залишили за  гратами, чітко усвідомлюючи, що прирікають на вірну смерть. Як відомо, можливості людського організму не безмежні, а полонена голодує понад два місяці поспіль. 

Нині ще донедавна звичні для мирного Краматорська картини, на жаль, відійшли у минуле: тут і там навіть у центральній частині поряд із житловими будинками із землі стирчать хвости реактивних снарядів. А обстрілів із потужної зброї, що вбиває на великій відстані, стали побоюватися і люди, і птахи, і все-все живе на цій території… 

Навіть за тисячі кілометрів від місця проведення АТО, у мирних містах і селах України, звичайні люди потенційно можуть щодня наражатися на небезпеку або потрапити у надзвичайну ситуацію. Джерелом її можуть бути як небезпечні люди (терористи, фанатики, особи із захворюваннями нервової системи та ін.), так і залишені ними вибухо-, вогненебезпечні або токсичні предмети.