Через складну економічну ситуацію в країні за останні кілька років чимало українців втратили роботу. Скорочують штати або й взагалі закривають підприємства, практично без засобів до існування залишаються навіть висококласні фахівці з чималим досвідом. Годі й казати про молодь, якщо досвіду всього кілька років або й взагалі немає. І ось, простоявши певний час на обліку у центрі зайнятості, але так і не знайшовши бажаної роботи за фахом та гідної зарплати, чимало людей врешті зважуються шукати кращої долі за кордоном. Та, на жаль, не всі це роблять обачно. А отже, виникає ризик потрапити у побутове або сексуальне рабство.

Хто саме найчастіше покидає домівку, чому і чого шукає та що насправді знаходить? Із цим запитанням «УК» звернувся до фахівців.

«Золоті гори» в оголошеннях про роботу можуть обернутися на рабство. Фото з сайту gotoroad.com

Чому і куди виїжджають

— За моїми спостереженнями, останнім часом з України виїжджає чимало людей працездатного віку (від 18 до 55 років) обох статей переважно із західних, східних і південних областей прикордонних територій. Пропозиції про роботу надходять їм із різних джерел: від агенцій з працевлаштування, з інтернету, від друзів чи рідні, досвід яких був успішним, та навіть від випадкових знайомих. Здебільшого їдуть українці у пошуках роботи в Росію, Туреччину, Польщу, Німеччину, Норвегію, — розповіла консультант «гарячої лінії» з питань запобігання торгівлі людьми Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Тетяна Титуревич.

Вона зауважила, що чимало українців, здебільшого внутрішньо переміщених осіб із зони проведення АТО, і досі виїжджають у Росію не лише на роботу, а й у пошуках постійного місця проживання, тобто як біженці, або до родичів. Обирають цю країну тому, що там у них не виникає мовних і ментальних проблем. Нерідко трапляється, що спочатку їдуть начебто тимчасово на роботу, а зрештою, назбиравши  грошей, подають документи на постійне проживання.

Жінки найчастіше шукають і знаходять роботу нянями для дітей або літніх чи хворих людей, офіціантками або хатніми працівницями, тобто  здебільшого у сфері обслуговування. А чоловікам частіше доводиться заробляти некваліфікованою працею: на будівництві та у сільському господарстві (наприклад, сезонне збирання фруктів та овочів), а також робітниками на фабриках чи заводах. Молодих наших співвітчизників (18—38 років) часто запрошують у родину доглядати за дітьми: забирати зі школи чи садка, готувати нескладний обід та наглядати за ними, доки батьки на роботі. Скажімо, хлопець або дівчина можуть проживати в родині, отримувати кишенькові гроші, вивчати мову на курсах і таким чином упродовж року перебувати в країні легально.

— Побачивши, що збільшився попит на виїзд людей на роботу за кордон, активізувалися посередники, які пропонують за певну плату оформити візу швидко та навіть без присутності самої людини. Але у посольствах це помітили, тож останнім часом зробили жорсткішими правила оформлення віз. Тепер вони обов’язково вимагають, щоб людина особисто подавала свої документи без жодних посередників, — роз’яснює пані Тетяна. — А ще при виїзді до певних європейських країн відтепер слід надавати відбитки пальців.

Вона наголосила, що варто пам’ятати: якщо їдеш за кордон саме на роботу, потрібно обов’язково оформити робочу візу. Адже того, хто подав документи на турпоїздку, а на митному контролі зізнається, що насправді їде на роботу, можуть зупинити й анулювати візу, поставивши відповідну печатку в закордонному паспорті. І в подальшому в таких людей можуть виникати чималі проблеми при перетині кордону взагалі. Адже у будь-якому посольстві анульована віза, нехай і давно та до іншої країни, одразу викликає недовіру до власника такого паспорта.

Проте буває і гірше. Скажімо, людина все-таки перетнула кордон як турист, гість до родичів чи наречена(ий), а згодом з’ясується, що вона влаштувалася на роботу без оформлення робочої візи, то її можуть взяти під варту й навіть посадити у в’язницю до з’ясування всіх обставин справи. Найчастіше закінчується це депортацією до країни постійного проживання.

Не поспішайте довіряти посередникам

В Україні є чимало фірм-посередників, які пропонують свої послуги з пошуку роботи за кордоном. Але їхню роботу жодним чином не регулює вітчизняне законодавство. Тому складно, а іноді просто неможливо перевірити роботу їх і тих роботодавців, до яких вони пропонують поїхати. Проте людина, яка вирішила скористатися послугами такої фірми, може принаймні попросити показати їй ліцензію на такий вид діяльності. А ще можна звернутися до Державного центру зайнятості, на сайті якого оприлюднено перелік фірм, які мають ліцензії. Або зателефонувати на «гарячу лінію» з питань запобігання торгівлі людьми Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», фахівці якої також мають цей перелік і, за запитом людини, зможуть надати необхідну інформацію.

Серед небезпек, які чатують на довірливих, і така, коли представники фірми вимагають передоплату, бо потім вони просто зникають. Таким чином люди втрачають кошти, час, а головне — надію. Ті, хто звертався по допомогу на «гарячу лінію», казали, що суми бувають різні: від 300 гривень до 500 доларів. Насторожити має те, що гроші вимагають наперед. Адже якщо фірма працює у правовому полі, її представники мають надати пошукачеві роботи за кордоном проект договору з роботодавцем, номера ліцензій фірми, розповісти та довести, скільки років вона працює у цьому сегменті ринку, чи є у неї книга відгуків та скільки серед них схвальних. Отже, всі ці матеріали і документи слід ретельно передивитися й вивчити. І тільки після цього вирішувати, чи слід довіряти цим людям та співпрацювати з ними.

ПОРАДИ ФАХІВЦЯ

«Не віддавайте документів!»

Марина ЛЕГЕНЬКА,
директор департаменту правової й соціальної допомоги
Міжнародного жіночого правозахисного центру  «Ла Страда-Україна»:

— Вирішивши поїхати на роботу за кордон, у жодному разі не віддавайте нікому свій паспорт або інші документи, які посвідчують особу. Ні посереднику, ні новому роботодавцю. Щоб не бути ошуканим і мати легальний статус за кордоном, обов’язково слід підписати з роботодавцем офіційний контракт, який має бути складений зрозумілою вам мовою. Цей документ обов’язково мусить містити детальну інформацію про місце і термін майбутньої роботи, умови праці, зарплату, вихідні та роботу у святкові дні, медичне страхування. Настійно раджу залишити вдома своїм рідним чи друзям якомога більше інформації про своє майбутнє перебування за кордоном з адресою та контактами роботодавця, а також копію паспорта і контракту. Не зайве буде залишити їм і свою «свіжу» фотокартку.

Корисно також дізнатися номери телефонів українського посольства та консульського представництва в країні, до якої ви виїжджаєте, та обов’язково взяти їх із собою. Тож якщо ви потрапите у скрутну ситуацію далеко від дому, зможете звернутися туди по допомогу. У багатьох країнах є і неурядові організації, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, які можуть проконсультувати, а в разі необхідності й надати конкретну допомогу тому, хто потрапив у біду. Їхні контактні дані також слід взяти із собою та залишити рідним.

Пам’ятайте, що термін легального перебування на території іншої країни завжди зазначено в паспорті. Слід дотримуватися цього терміну, адже за нелегальне перебування передбачено покарання.

Знання мови країни, до якої ви їдете, вбереже від багатьох проблем (принаймні, матимете змогу звернутися по допомогу до звичайних людей або до поліції). Якщо є така можливість, вивчіть її перед поїздкою. Та найбезпечніше — офіційно оформити і підписати контракт з роботодавцем ще на території України, отримати робочу візу і перед виїздом детально обговорити та узгодити із наймачем усі деталі. Це значно підвищить шанси не потрапити на гачок до торговців людьми чи інших шахраїв. Тому категорично не раджу їхати просто за усною рекомендацією знайомих чи посередників і перебувати за кордоном нелегально — це великий ризик!

А дівчатам, які збираються за кордон до нареченого, раджу: аби убезпечити себе, запитайте у свого обранця (нехай він надішле копії відповідних документів), чи не перебуває він у шлюбі, чи не був судимим та чи не має психічних захворювань. Перед поїздкою не завадить ретельно вивчити шлюбне законодавство країни, у якій ви з майбутнім чоловіком збираєтеся жити, аби у разі чого захистити себе. Для першого побачення запропонуйте чоловіку приїхати до вас в Україну. Адже непоодинокі випадки, коли дівчина їде до чоловіка за кордон, а він їй потім каже, що витратив на квиток і візу для неї чималу суму і вона їх тепер має відпрацювати. Отже, будьте пильні та не дайте поставити себе у залежність.