Вирощування врожаю на поліських територіях має свої особливості: витрати вищі, ніж у лісостепових і степових зонах, а віддача землі — нижча. Однак ціни на одержану продукцію при цьому рівні. Вихід — в інтенсифікації агровиробництва, використанні сучасних технологій.  

У час, коли багатьом українцям доводиться тугіше затягувати паски, у пригоді стає вже призабутий досвід 1990-х. Знову актуальними стали осінні сільськогосподарські ярмарки, де мешканці міста в буквальному сенсі з коліс, а відтак — без торговельних накруток — можуть запастися продуктами на зиму.

Схоже, що битва за врожай зернових наступного року буде важкою і доведеться пересівати значну частину озимини. Причина такого драматичного прогнозу у тому, що вологи для посадки культур зараз не вистачає практично у всіх регіонах України. Синоптики б’ють на сполох: за словами керівника сільськогосподарського відділу Гідрометцентру Тетяни Адаменко, осінь суха і буде такою у жовтні. «Грунт не зволожений. Посівні у переважній більшості областей вже повинні бути у розпалі, але вони проходять дуже повільно.

Про це заявив заступник міністра внутрішніх справ Дмитро Ворона під час спільної наради Держземагентства, Мінагропроду, МВС, присвяченій питанням протидії корупції в органах земельних ресурсів. Він також уточнив, що предметом протиправних посягань стали 19 тис. гектарів земель, з яких 8 тис. га вже повернено законним власникам. При цьому значна частина злочинів вчинена у сфері приватизації ділянок і майже третина — протиправні оборудки із землею. За складом злочинів до кримінальної відповідальності притягнуто понад 1 тис. посадових осіб, у тому числі 170 — з органів влади та 140 — місцевого самоврядування. За його словами, сума збитків за порушеними кримінальними справами оцінюється у понад 700 млн грн, а на гарячому за хабарництво в особливо великих розмірах (до десятка мільйонів гривень) попалися майже  170 осіб.

Добра новина: цукор, зокрема в столичних магазинах, значно подешевшав. Значить, посередники, які минулої осені його скуповували, бояться, що нині виробництво перевершить попит. Є й інша реакція на подію: черги в магазинах — споживачі ще не вірять у стабільність, а тому прагнуть задовольнити потребу не лише сьогодення, а й зробити запас на завтра. То ж чи є умови, аби добра новина була не сенсацією, а повсякденним явищем?

Розмова про це з директором Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, академіком НААН Миколою РОЇКОМ.

Область здавна славиться своїми садами. Ще у XIX ст. подільські яблука були в добрій ціні у Санкт-Петербурзі, згодом розходилися чи не в усі куточки колишнього СРСР. А за незалежної України вінницькі садівники взялися впроваджувати найкраще зі світової практики. Цьому сприяє держава, яка частину коштів з одновідсоткового збору з продажу алкогольних напоїв і пива спрямовує на розвиток галузі. Вже понад 10 років область є визнаним лідером з усіх показників у садівництві. Про тенденції в галузі наш кореспондент веде мову з генеральним директором корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолієм СЕМЕНЮКОМ. 

З кожним роком в Україні дедалі більше сіють кукурудзи. Коли станеш у полі перед її височенною й непроглядною стіною, здається, вона закриває весь світ. Насправді ж навпаки — дає шанс увійти в нього повноправним господарем. Адже кукурудза — неперевершений за багатьма показниками продукт для людей і тварин. З неї можна виготовляти альтернативне паливо. Зрештою, золоте зерно можна успішно експортувати. Набагато більше про кукурудзу знають в Інституті сільського господарства степової зони НААН, де займаються селекцією королеви полів. Наш гість — директор інституту Анатолій ЧЕРЕНКОВ.

Люди давно підмітили: хто не ризикує, не п’є шампанське. Юрій Карасик дуже ризикував. Насамперед, коли наважився взяти в оренду землі в Макарівському районі Київської області. Мало того, що поліська зона. Поля не оброблялися багато років, заросли бур’янами і чагарниками. Всупереч чинному законодавству, значна частина селян продала свої паї, оскільки бачила, що місцева влада господарювати не збирається. Тож як із клаптиків , на які розбили поля різні власники, зробити масиви, придатні для обробітку? Коли все це ціною неймовірних зусиль вдалося владнати, здавалося, пізно розпочинати роботу.

Майже 20 років тому сільський дядько, отримавши землю від держави, порушив монополію колективних господарств на виробництво агропродукції. Скептики зауважували, що без матеріальної бази він довго не протягне. Справді, у деяких фермерів поля заростали бур’янами, але більшість крок за кроком ставали на ноги. На той час фермерський рух радше мав значення «розкріпачення», бо багатогалузеві колективні господарства повністю забезпечували потреби держави в продукції, а також дбали про розвиток усього, що називали соцкультпобутом.

Мінагропрод придбає майже 300 комбайнів  Херсонського машинобудівного заводу для збирання врожаю-2012. Про це повідомив очільник аграрного відомства Микола Присяжнюк під час робочої поїздки на Херсонщину.