Згадайте кінець минулого століття, 90-ті  роки, коли електроенергію давали погодинно, і це попри те, що Україна мала атомні станції, теплові, гідропотужності, але світло в будинках вимикалося постійно… Український енергетичний ринок потребував реформування, і дуже швидкого. Уже на початку 2000-х років  було ухвалено кілька важливих рішень і програму енергетичного розвитку держави до 2030 року, які стабілізували ситуацію. 

  Президент Віктор Янукович дав старт подачі промислового газу із самопідйомної плавучої бурової установки «Петро Годованець» на Одеському родовищі та пуску газу з пошукової свердловини на Руновщинській площі в Полтавській області. Запуск відбувся в режимі відеоконференції з приміщення центральної диспетчерської ДК «Укртрансгаз» у Києві. 

Глава держави ознайомився з діяльністю щодо освоєння шельфів Чорного та Азовського морів, яку веде ДАТ «Чорноморнафтогаз».

«В Україні зараз працюють представництва майже всіх великих світових банків. Без цього неможливо реалізовувати великі проекти. Тому якщо ми з вами говоримо про довготермінове співробітництво, то продумайте питання відкриття у нас свого представництва», — конкретизував глава уряду, додавши, що кредитна лінія держбанку КНР сумарно перевищує річні кредитні портфелі Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку і Європейського інвестиційного банку.  

На початку червня Міненерговугілля оприлюднило проект оновленої Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Як з’ясувалося, вона розрахована переважно на розвиток та підтримку традиційної енергетики. Тоді як на відновлювані джерела енергії в енергобалансі країни припадає лише 4,6%. Розробники їй чомусь не довіряють. Автори проекту аргументують це тим, що у «чисту» енергію мають інвестувати передусім приватні компанії, і вона без «зеленого тарифу» економічно невигідна.  

Таке запитання вони днями поставили перед владою та представниками транснаціональних корпорацій — американської Chevron і британсько-нідерландської Shell, що стали переможцями конкурсів на право видобувати газ на Олеській (Львівська область) і Юзівській (Донецька і Харківська області) площах.  
Гідророзрив для видобутку вуглеводнів ще з радянських часів використовують нафтовики та газовики. До пласту підводять трубою воду з піском та хімічними речовинами. Підривають і видобувають газ.

Шість років тому в селі Білин Рахівського району звели міні-ГЕС, яку тоді охрестили першою в Україні. Її приводить у дію гірський потік. Розрахована вона на 630 кіловат електроенергії за годину та оснащена за кошти українських інвесторів за сучасними технологіями. 

Минулий рік став успішним для вітчизняної вітроенергетики, бо вивів нашу країну за встановленою потужністю генераторів на рівень Нідерландів. За даними голови правління Української вітроенергетичної асоціації (УВЕА) Андрія Конеченкова, на кінець 2010 року за допомогою енергії вітру виробляли майже 86 МВт, а вже у 2011-му — 151 (зростання на 73%. — Авт.). Цього року показник уже збільшився до 191 МВт і, за прогнозами, збільшиться вдвічі. За 18 років вітроенергетика може покрити 12–15% електроенергії України. Це в шість разів перевищує план з нарощування енерговідновлювального ресурсу згідно з проектом Енергостратегії до 2030 року. 

Після футбольного Єврочемпіонату єврочиновники суттєво змінили риторику стосовно України. Принаймні говорячи про економічний розвиток нашої держави та реформи в енергетичному секторі. 

Представлення для широкого загалу і громадського обговорення «Оновлення Енергетичної стратегії на період до 2030 року» було довгоочікуваною подією для експертів та пересічних українців, адже реальна робота над нею розпочалася майже рік тому, а інформація про процес її підготовки була вкрай скупою. Саме так вважає член спостережної ради Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.  «Цей документ готував один із фондів, який належить відомому бізнесменові Рінату Ахметову. Звісно, роботу було виконано чималу, але в мене складається враження, що стратегія є перехідною, адже чимало важливих моментів у ній не було відображено взагалі», — додає він.  

- У нас немає ні вічних союзників, ні постійних ворогів, але постійними і вічними є наші інтереси і захищати їх - наш обов’язок, - цей вислів, а точніше формула дії, яку приписують Уїнстону Черчиллю, насправді належить одному з найвидатніших державних діячів Великобританії Генрі Джону Пальмерстону. Сформульоване майже два століття тому бачення головного завдання державної влади не втратило своєї актуальності й сьогодні. Приміром, та ж Росія попри критику політики США та країн ЄС розвиває з ними не лише економічне, а й військове співробітництво.