Випадок з масовим отруєнням дітей сальмонельозом в київському дитячому садочку став черговим нагадуванням про небезпеку, що підстерігає кожного з нас і про яку ми часто забуваємо.

— Щоліта в кожній країні зростає частота виникнення кишкових інфекцій. Але цьогоріч, у порівнянні з минулим роком, в Україні почастішали спалахи кишкових інфекцій в організованих колективах, зокрема в дитячих садках. З початку поточного року в Україні зафіксували 14 спалахів захворювання на гострі кишкові інфекції, внаслідок яких постраждала 221 особа, в тому числі 101 дитина. Основна причина виникнення інфекцій в організованих колективах — елементарне порушення санітарного законодавства, — повідомив заступник голови Державної санітарно-епідеміологічної служби Олександр Кравчук. 

Погодьтесь, коли буваємо в ролі пацієнтів клінік, нерідко нарікаємо на те, що лікують не людину, а лише  окремі частини тіла, де виявили хворобу. Як реагує на це організм, чим  це обернеться в майбутньому? Відповідь найчастіше: «якось воно буде».
Подумалось про це на зустрічі представників Міністерства оборони із журналістами, присвяченій реформуванню військової медицини. Тема звучала тривожно: «Чи вдасться зберегти військову медицину в Україні»? Однак виступи посадовців були оптимістичні. Зокрема, заступник міністра  Артуро Бабенко зазначив, що лікарі в погонах обслуговують більше мільйона громадян, бо їхніми послугами користуються й члени сімей військовослужбовців,  ветерани, а також пацієнти, які самі оплачують  лікування. 

Навряд чи більшості прихильників відпочинку на Кримському південному узбережжі відомо, що раніше сезони тут ділилися на шовковий, ситцевий і оксамитовий. Та й не дивно. Адже ці поняття з’явилися ще в позаминулому столітті, відколи півострів набув слави курорту. Причому тоді спекотні місяці належали бідним студентам та дрібним чиновникам — звідси й «ситцева» назва.
Згодом оздоровленням громадян (за їхні ж гроші) перейнялася нова держава, і сезонні кордони стерлися. Бо, як гриби після дощу, почали рости санаторії, прилаштовані до цілорічного функціонування. 

Реформування медичної галузі країни зачіпає кожного з нас. І якщо пацієнти здебільшого висловлюють свої побажання у вигляді скарг, в яких переважають емоції, то від  людей у білих халатах, які б посади вони не займали, передусім  хочеться чути конструктивні зауваження і об∂рунтовані пропозиції щодо  перспектив системи охорони здоров’я. Про своє бачення сьогоднішнього стану справ у цій царині та її майбутнього  «УК» розповів один з ініціаторів створення і організаторів  Національної академії медичних наук України Віктор БОНДАРЕНКО.  

Поза сумнівом, Національний план дій щодо охорони здоров’я, хоч і повільно, але впроваджується в життя. Однак поряд із перевагами він має й слабкі місця. Одне з найуразливіших зокрема — брак розуміння, що впродовж реформування потрібно також змінювати систему управління охороною здоров’я. У плані дій цій проблемі майже нічого не присвячено.

Як показує хай і нетривалий, але досвід модернізації вітчизняної галузі охорони здоров’я, успішність справи залежить від участі всього суспільства, зокрема його найактивніших представників — громадських організацій. Такої думки дотримується і заслужений працівник охорони здоров’я України, член Українського медичного клубу Іван СОРОКА.

іде правди діти: ми вже давно звикли фінансувати заклади охорони здоров’я, попри так звану безплатну медицину. Благодійно-примусовий внесок, незважаючи на його сумнівний правовий статус, процвітає, нерідко збагачуючи не так фінансово-матеріальну базу того чи того закладу, як певну частину його керівництва чи комерційних структур, що присмокталися до нього.
Така залізна логіка, очевидно, вкоренилася й у практиці роботи частини персоналу 3-ї міської лікарні Черкас, куди недавно «швидка» доправила хворого. Маючи статус лікарні швидкої допомоги, заклад забезпечує невідкладними послугами багатьох пацієнтів, які потребують екстреного лікарського втручання. 

Театральна сцена столичного Будинку вчителя. Розпочинається вистава, підготовлена на основі роману професора Олександра Фільца «Двірнича спілка». Дійство — реалії життя. Але сприймаються вони глибше, проникливіше, кличуть до дії… Серед акторів — люди із психічними вадами. Але присутні забувають про це. Піднятися над хворобою їм допомогло мистецтво.
У дискусії про межу між нормальністю та божевіллям зламало списи не одне покоління науковців і філософів. Львівські психіатри вирішили експериментальним шляхом перевірити, який вигляд матимуть на сцені психічно хворі, і створили театральну групу, в складі якої пацієнти, працівники лікарні, професійні актори та волонтери. 

Cорок років тому видатний учений-хірург Олександр Шалімов створив у Києві Науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної хірургії. Народившись у багатодітній родині простих селян Липецької області Росії, Олександр Шалімов реалізував головний проект свого життя саме в Києві. Йому судилося стати одним із засновників української хірургічної школи. У створеному ним інституті розроблено нові методики операцій на органах травлення, серця, а також онкологічних операцій, які раніше вважалися майже нереальними. Учні Шалімова відзначають неймовірне чуття Шефа, як вони й досі його називають, на все нове і передове.  

Нині медична наука перебуває в пошуку науково-технічних новацій, які б дали змогу розробити й упровадити у практику інноваційні способи зупинки та запобігання рецидиву кровотеч, а також лікування виразкової хвороби. Тернопільський державний медичний університет ім. Івана Горбачевського представив на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки роботу колективу авторів на чолі з ректором цього ВНЗ членом-кореспондентом НАМН України, професором Леонідом Ковальчуком «Інноваційні технології хірургічного лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч».
По подробиці та думки щодо цієї роботи наш кореспондент звернувся до головного хірурга МОЗ України академіка НАМН України Петра ФОМІНА.