Лютий — місяць початку її життя. Рівно 95 років тому зимової пори в селі Озеряни нині Борщівського району на Тернопільщині побачила світ Ярослава. Її батьки Василь і Гелена Сулятицькі мали, крім земельних наділів, худоби, власну пекарню. Ярослава разом із двома сестрами не цуралася жодної роботи. Дівчата здобували знання в Чортківській гімназії.

Це було ранньої весни. Чарівний звук, що долинав з відчиненого вікна, змусив його зупинитися. Тихо під супровід фортепіано виводила жалібну пісню скрипка. Звук був чистий, ніби джерельна вода. Хлопець застиг, заворожений голосом інструмента, а потім, прийшовши в інтернат, де жив і навчався, довго не міг заснути, прокручуючи в голові чарівну мелодію.

— Леоніде Костянтиновичу, що найбільше вас вразило під час польоту на космічному кораблі «Колумбія»?
— Кожен етап космічного польоту має особливості і є джерелом відповідних відчуттів. Під час старту — ввімкнення двигунів, що сприйнялось як надпотужний вибух, який перетворився на суцільний неймовірної сили гуркіт…

Сьогодні виповнилося б 80 років видатному поету, публіцистові, Героєві України Василеві Стусу. Публікуємо про нього спогади людей, яким випало щастя хай і короткого знайомства, але воно запам’яталося на все життя.

Цими вихідними на сцені Національного академічного театру ім. Івана Франка усіма гранями виблискував талант Ади Роговцевої. Цього літа актриса відзначила ювілей, та присвячений цій даті вечір народна артистка України, Герой України вирішила перенести на півроку. 

Василь Німчук — дослідник староукраїнської та старослов’янської мов, діалектології, ономастики, історії мови, проблем української мови як конфесійної. З усіх цих галузей написав та опублікував понад 500 наукових праць. 

Нинішній рік, за рішеннями найвищих органів законодавчої та виконавчої влади України, проходив під знаком педагога, поета, письменника, фольклориста, культурного і громадського діяча Михайла Івасюка, батька відомого композитора Володимира Івасюка. Відкрито меморіальну дошку в кіцманській школі, де він працював, урочисто погашено іменну поштову марку. 

Його ім’я нанесено на карту Місяця. Звичайне українське прізвище Засядько, яким ще 40 років тому названо кратер, — поряд з іменами таких світових світил науки, як Коперник, Галілей, Ньютон, Ейнштейн.

За які заслуги так високо, до самісіньких небес піднесла його світова наукова спільнота? І чому ж тоді на Землі не спорудили йому бодай найскромнішого пам’ятника? Навіть відому всім шахту Донбасу названо не його ім’ям, а іменем онука. Генерал-лейтенант Олександр Дмитрович Засядько народився 20 листопада 1779 року в сотенному козацькому містечку Лютенька Гадяцького повіту на Полтавщині. Його батько Дмитро Данилович був останнім головним гармашем Запорозької Січі. Син Олександр обрав батькову стежку і після закінчення кадетського корпусу в Петербурзі став офіцером-артилеристом. Він 15 років не залишав поля бою: був учасником переходу Суворова через Альпи, воював з турками на Середземному морі, на Дунаї, брав участь у війнах з Наполеоном. Командир артилерійської бригади полковник Засядько пройшов з боями від Бородіна до Парижа і Лейпцига. Нагороджений найвищими бойовими орденами і золотою шпагою «За хоробрість».

Події останніх років, пов’язані з окупацією Росією Криму і захопленням значної території Донбасу, відверті територіальні претензії Кремля щодо Польщі та Прибалтійських країн, масштабна передислокація в ці дні зі східних регіонів РФ ближче до кордонів з Євросоюзом тисяч одиниць важкого озброєння та військових підрозділів (під приводом навчань «Захід-2017»), вкотре переконують: за 100 років після так званої Жовтневої революції в Петербурзі Росія не змінила своєї імперської суті.  

Лише кілька українських письменників живуть із творчості. А він жив як твір літератури. Олесь Ульяненко — єдиний лауреат малої Шевченківської премії, яку отримав 1997 року за роман «Сталінка». Цього року йому виповнилося б усього 55. Чи, зважаючи на інтенсивність, з якою він жив, аж 55. Його смерть 17 серпня 2010-го залишила болісні запитання в кримінальній, соціальній, культурній площинах. Її класифіковано «за нез’ясованих обставин», а діагноз «від гострої серцевої недостатності» осмислюється як підсумок його буття. Йому не вистачало любові, слави, коштів, визнання — усього того, чого прагне непересічна особистість, яка в одне життя вміщує кілька іпостасей.