Ще 1992 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби з бідністю. Та якщо для багатьох українців тоді поняття «бідність» не було таким рельєфним, а, може, й гірким, то нині ліквідація злиднів вийшла на перший план.  

Якби раптом посеред промислової Макіївки приземлився НЛО і прибульці взялися подорожувати містом у громадському транспорті, жителі міста, мабуть, здивувалися б менше. Подумаєш! Бо хіба вони не бачили схожих фантастичних історій по «ящику»? Інша річ — реальні керівники міста, які чогось у вересні почали регулярно з’являтися … в тролейбусах, автобусах і маршрутках. Уявляєте?! Причому на чиновників у салонах громадського транспорту можна було не тільки подивитися, а й доторкнутися до них у годину пік.

— Бабусю, дай купійку! — трирічне хлоп’я аж підскакувало на сидінні тролейбуса.

— Треба, внучку, говорити копійку, — лагідно поправила його жінка. — І нащо вона тобі?

— Ні, купійку! — викликаючи усмішки пасажирів, уперто відстоював свою правоту малюк. — Я хочу купійку, щоб купити квиток!
 

У столиці плакала літня жінка-двірник. Механічно гребла сміття, зрошуючи його сльозами.

— Що ж це за люди такі?! — сама до себе промовляла (бо чути її ніхто не хотів). — Навіть тварини там, де живуть, не гадять. А тут…

Захлинулась гіркими. Зупинилась витерти обличчя.

Ситуація, в якій опинилися члени садівничого товариства «Бджілка» в Дарницькому районі столиці, нагадала старий анекдот. Аби заробити трохи грошей для своєї громади, циганська бригада найнялася пофарбувати пароплав. Як і годиться, уклали з керівництвом порту угоду і скріпили її своїми підписами. За якийсь час кличуть портовиків: приймайте роботу. Ті, прибувши на місце, виявляють, що судно пофарбоване лише з одного боку. «У чому річ?» —  питають. «А подивіться в угоду, — відповідають малярі, — там же ясно записано, що цигани з одного боку, а керівництво порту — з другого»...

Автобусні тури за кордон набирають дедалі більшої популярності серед українців середнього класу. Не вперше цьому виду транспорту довіряю і я. Майже 6 тис. кілометрів проїхали цього літа такими країнами, як Угорщина, Словенія, Франція, Італія, Іспанія. Було напрочуд цікаво милуватися з вікна європейськими краєвидами. Враження від поїздки справді фантастичні. Однак без ложки дьогтю у бочці з медом не обійшлося.

Одягнути робу замість ділового костюма закликають українських підлітків Державна служба зайнятості та Міносвіти — учні 7-10 класів цього навчального року безкоштовно отримали «Профорієнтаційний щоденник школяра». Чесно кажучи, розробникам слід подякувати за оригінальність ідеї — на перший погляд звичайний щоденник насправді допомагає зорієнтувати учнів у неосяжному світі професій.  

Кілька місяців тому в моєму помешканні пролунав телефонний дзвінок. Оксамитово-вкрадливий дівочий голос поцікавився іменем, прізвищем, а також адресою. Одержавши моє ствердне «так точно!», на тому кінці дроту відрекомендувалися Надією і почали обережно переконувати в потребі перейти на інтернетне обслуговування саме в їхній компанії, яку представляє додзвонювачка. Мовляв, і дешевше, і якісніше, і… 

Днями мені довелося на прохання брата забирати з дитячого садка свого трирічного племінника. Звісно, як зразкова тітка, яка приїхала з Києва, я купила малому бешкетникові подарунок — мультяшного персонажа Шрека. Я так скучила за руденьким збитошником, що вирушила за ним на годину раніше. Діти саме обідали, і вихователька попросила мене трішки почекати. Я сіла на маленькій лавочці біля шафки зі слоником — там було написане знайоме прізвище й ім’я. Пахло манною кашею. Згадалось дитинство.  

Напередодні Дня працівників освіти, який у народі давно називають просто Днем учителя, звичного квіткового ажіотажу, черг до підприємливих бабусь чи спеціалізованих точок дещо поменшало, ніж, скажімо, перед першим вересня. Невже улюблене багатьма поколіннями українців свято геть скасували? На жаль, доводиться констатувати: й так, і ні.