Днями моя сусідка принесла дивного змісту папірець. Це була анкета, яку її змушували заповнити в одному з комерційних банків, де зберігає кілька тисяч гривень на «чорний» день.  

Почну з кінця проблеми, яка в’їлася в душу. Ні для кого не секрет, що ніби й звикло самому ініціювати собі ж нагороди. Як на мою думку, що не претендує на істину в останній інстанції, це неправильно, іноді, може, й чесно, але завжди принизливо.  

Минулий вихідний був схожим на бабине літо: світило сонечко, від легкого вітерцю  кружляло листя. Усюди метушилися діти — маленькі під наглядом батьків, а старші, крадучись, невміло затягувалися цигаркою. 

Купити в Миколаєві свіжу газету досить проблематично. Йдеться не про «Бабусю», якісь «Поради» чи «Гороскопи». Такого добра в колишніх кіосках «Союздруку» достатньо. Справжнім дефіцитом останнім часом стають місцеві та всеукраїнські суспільно-політичні видання. В кращому випадку з місцевих видань запропонують ті, що з програмою телеканалів, а з всеукраїнських — пресу з «жовтим» забарвленням.

Чверть століття тому я вперше потрапив за кордон — у Польщу. Здивувало те, що на першому ж кілометрі закордоння побачив козулю, яка несподівано спокійно вийшла на автомобільну трасу. Нашому водієві довелося тиснути на гальма і ще раз, через кілька кілометрів, коли трасу перебігала чимала зграя куріпок… 

Відразу зауважу: йтиметься не про чергову збройну сутичку, на які щедрий нинішній світ. І не про  героїзм старшого покоління у минулі часи лихоліття, коли кожен сам для себе вирішував— ховатися за спинами однополчан  чи  безстрашно кидатися  під танк з гранатою в руці.

Шкода, що так швидко закінчилося літо і дійшов фіналу оксамитовий, а разом з ним і відпускний сезон. Попереду нас чекають нелегкі трудові будні і те, що залишилося від відпустки… спогади і фотокартки. Відтепер люд з відновленими на курортах силами заглиблюється у буденність. Адже так хочеться і під час майбутньої відпустки відпочити, як кажуть, «по-людськи», тобто поїхати за кордон.

Натовп, роздратовані вигуки, неприємні запахи, нервові погляди на годинники, сигнали і безкінечні колони автомобілів, які, здається, ніколи не зрушать з місця. Щодня все – за одним і тим самим сценарієм. Так, це про столичні затори.

— Мамо, а цей йогурт смачніший, ніж той, що продається в Україні, — сказала мені доня, витрушуючи з маленької пляшечки останні краплі питного йогурту відомої на весь світ компанії, купленого у страсбурзькому супермаркеті. — Він не такий солодкий і смак — ну точнісінько ніби справжні чорниці…  

Міністерство аграрної політики та продовольства ставить завдання в кожному регіоні виробляти екологічно безпечну продукцію. Актуально? Так. Його виконання розв’яже проблему безпечного і здорового харчування? Ні. Чому?