Шкода, що так швидко закінчилося літо і дійшов фіналу оксамитовий, а разом з ним і відпускний сезон. Попереду нас чекають нелегкі трудові будні і те, що залишилося від відпустки… спогади і фотокартки. Відтепер люд з відновленими на курортах силами заглиблюється у буденність. Адже так хочеться і під час майбутньої відпустки відпочити, як кажуть, «по-людськи», тобто поїхати за кордон. Звісно, добре можна відпочити і в Україні, але так вважають, здебільшого ті, хто не бував за кордоном. Захисники усього українського можуть зі мною не погоджуватись, але колеги та друзі, які в останні роки проводять відпустку як мінімум на турецькій чи єгипетській землі, погодяться. Про знайомих, які можуть дозволити собі дорожчі поїздки на європейські курорти, не ведемо й мови. Проте є ті, хто все ще намагається довести, що відпочинок у вітчизняних оздоровницях кращий та дешевший у порівнянні з іноземним. Змушена розчарувати цих поодиноких патріотів. 

Приміром, нещодавно моя подруга повернулась із відпустки з Криму, Чорного моря. І доводила всім, що не варто їхати до тієї ж Туреччини, мовляв, там дорого навіть в оксамитовий сезон.

Однак підрахунки доводять інше. Так, день перебування в цьому, так би мовити, оздоровчому закладі коштував 360 грн – у цю суму входить триразове харчування. Ну і, звісно, проживання в кімнаті з усіма зручностями. Щоправда, ці самі зручності радянської епохи, але ж вони були – і це головне! І не важливо, що кран протікав, а душ представляв собою шланг, відведений від умивальника, а вода стікала в дірку в підлозі, – впевнена подруга. Із лікувальних процедур у цьому санаторії пропонувалося купання та дихання морським повітрям. Проживання та харчування в санаторії обійшлося подрузі в 3600 грн (за 10 днів). Ще майже 3 тис. грн вона витратила на додаткову купівлю продуктів – воду, фрукти, овочі, солодощі. Ну і майже 600 грн потрібно було, аби добратися до місця відпочинку. Зауважу, що їхала вона поїздом, правда, у купейному вагоні. Таким чином, десятиденна відпустка «по-радянськи» загалом обійшлась у 7 200 грн.

Інша знайома відпочивала в Туреччині. Їй вояж коштував у $700. За ці гроші вона перебувала за кордоном лише тиждень, але ж які це були сім днів!

Так от, подорож Наталі, саме так звуть знайому, розпочалася в аеропорту «Бориспіль», де вона сіла в комфортабельний «Боїнг», яким і летіла трохи більше двох годин до турецького містечка Анталія. По приїзду в аеропорту туристку зустрів гід, провів до автобуса, на якому її привезли в готель. Ну хіба все це можна порівняти з пересуванням потягом, в якому кондиціонери працюють через раз, а потім неймовірну товкотнечу, стояння в черзі до кас на Сімферопольському вокзалі і поїздку в тролейбусі чи автобусі до місця призначення. Можна взяти таксі, але це задоволення не з дешевих і машини на цьому маршруті теж працюють далеко не нові.

 На вітчизняному курорті потрібно платити за все і на кожному кроці. І за твої ж гроші тебе ще і облають. Інша справа іноземний курорт, де на вас чекають як на дорогого гостя і промовчать, навіть якщо гість поводитиметься не дуже етично. Тобто нап’ється, як свиня, але якщо ця «свиня» мовчатиме і нікого не чіпатиме, їй і слова ніхто не скаже. Загалом, коли турист приїздить в ту саму Туреччину, він може заховати гаманець у сейф і не діставати. Адже за все заплачено.

Насамкінець, хочеться сказати лише одне – дуже сумно, що відпочинок в Україні і дорогий, і далекий від поняття комфортний. Але ж ми маємо все для розвитку вітчизняного туризму.