Підводна археологія і за минулих часів, і за часи незалежної України не була надто розвинутою. Нею займалися час від часу: одні — на любительському рівні, інші — задля військових цілей, але частіше професійні аквалангісти виконували завдання наземних археологів. І зараз підводною археологією в Україні займаються скоріше фанатики своєї справи. Наші підводні археологи накопичили неабиякий досвід, здобули європейське визнання та дивують своїми унікальними знахідками. І відбувається це в умовах практично відсутньої підтримки від держави.

У жовтні в Києві відбувся круглий стіл «Окупований Крим і археологічна спадщина», що організували та провели громадські організації Кримський центр ділового та культурного співробітництва «Український дім» і «Євромайдан-Крим», Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України, ГО «Таврійська гуманітарна платформа», ГО «Регіональний центр прав людини» та Інститут археології Національної академії наук України.

Навіть якби Леонід Товстуха (17.10.1930—7. 03. 2010) за своє творче життя долучився до створення тільки одного килима «Народжені рідною землею», оригінал якого прикрашає інтер’єр Ради Європи у Страсбурзі (Франція), його ім’я було б золотими літерами вписане в решетилівські скрижалі. Проте за ескізами майстра створено близько 150 монументальних орнаментальних килимів і тематичних гобеленів. Вони прикрашали бібліотеки, РАЦСи, палаци молоді й спорту, дитячі садки, навчальні та інші заклади й нині залишаються окрасою інтер’єрів, постійними експонатами музейних виставок, зберігаються у 24 музеях України й світу.

Наприкінці вересня нинішнього року на колишньому військовому полігоні в Черкасах виникла пожежа. Спільними зусиллями вогнеборців двох пожежно-рятувальних частин міста вдалося локалізувати та запобігти поширенню вогню на значній площі. Незабаром вогняне лихо було ліквідовано. Проте цей, здавалося б, локальний випадок, не був таким собі невинним і рідкісним.

Я був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Однак я не вживав алкоголь під час керування автомобілем. Роз’ясніть, який порядок притягнення мене до відповідальності та що необхідно враховувати в такому випадку водієві?

Те, про що так багато говорили, відбулося: місцеві вибори-2020 пройшли на новій адміністративно-територіальній основі. Тож тепер країна постала перед проблемою перезапуску органів управління: зміна меж районів і територіальних громад, перерозподіл між ними майна та інфраструктури, початок нового бюджетного року. Проблеми накопичуються, а ось розв’язувати їх не дає змоги… законодавство. Нонсенс? Так! Бо з реформою децентралізації, яку плекали п’ять попередніх років, виходить, як у тій приказці: начебто й відтанцювали все, як належить, — а вклонитися глядачам не можуть. І в ролі глядачів тут усі ми: пересічні, як тепер кажуть, громадяни.

Виправданий апеляційним судом Мілана (Італія) український нацгвардієць Віталій Марків 4 листопада нарешті повернувся до Києва. Нагадаємо, що заступник командира взводу першого батальйону оперативного призначення Національної гвардії імені Кульчицького, старший сержант Віталій Марків — учасник війни на Донбасі, воював із позивним «Італієць». Його затримали 30 червня 2017 року в Італії за підозрою у вбивстві італійського журналіста Андреа Роккеллі та російського перекладача Андрія Миронова, яке сталося 24 травня 2014 року під час бойових дій під Слов’янськом.

Донецькі журналісти зі стажем, певен, пам’ятають термін «інформаційна парасолька». Він з’явився ще тоді, коли до обласного центру прибували потяги з багатьох країн світу, в аеропорту приземлялися літаки відомих міжнародних авіакомпаній, на копрах шахт уночі світилися зірки, а не блищали біноклі корегувальників чи оптика снайперів, від назви «Ізоляція» ніхто не сахався. Там діяв сучасний культурний простір, а не теперішня майже середньовічна жахлива катівня для бранців чи заручників. Тобто був мир. І ось у той час головний ідеолог Донецької ОДА, яку якраз очолював майбутній Президент України і нинішній «ростовський утікач», запропонував захистити інформаційний простір області згаданою парасолькою. Від кого і чого? Від «небажаної» інформації, яка, на переконання автора цього ідеологічного проєкту, може нашкодити донеччанам.

Сьогодні в Україні, як і у Європі та світі, важко знайти подібне творче змагання на кшталт Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Започаткований два десятиріччя тому, за цей час до нього долучилися мільйони учасників не тільки в Україні, а й на різних континентах планети. Є численні приклади, коли у мовному змаганні вже беруть участь діти тих, хто були конкурсантами-старшокласниками 15-18 років тому. Тобто це власний духовний український бренд. Ось і 9 листопада конкурс стартуватиме 21-й раз.

Протести, що тривають у Білорусі після президентських виборів, спричинили відплив фахівців ІТ-сфери з цієї країни. Ними активно цікавляться сусідні Польща, Литва, Латвія, Естонія, не є винятком і Україна. З метою залучення цих білоруських фахівців та для їхньої адаптації в нашій країні Володимир Зеленський 4 жовтня підписав Указ № 420/2020 «Про деякі заходи щодо залучення підприємців, висококваліфікованих спеціалістів, які є громадянами Республіки Білорусь». Ще раніше, у середині серпня, український уряд розширив до п’яти тисяч осіб квоти для приймання висококваліфікованих ІТ-фахівців з-за кордону. Лібералізовано й вимоги щодо перебування таких спеціалістів в Україні. Проаналізуємо перспективи Закарпаття як одного з найбільш привабливих для білоруських програмістів регіону, його можливості стати ще одним центром вітчизняної ІТ-індустрії.