…Живе собі десь злий-презлий поганський цар Фашистон. Напік він якось злого печива, поклав його в мішок і віддав своїм помічникам, аби ті поїхали до країни Шарвар шукати поганючих людей. Прибули вони в найбільше місто згаданої країни, вийшли на головну площу і почали роздавати печиво. І кожен, хто його куштував, перетворювався на страшного і злого… різносека. А головними чудовиськами стали перші керівники Шарвару, бо засіяли всю країну чаклунським Укропом, який відбирає у людей сміх і радість. Виріс Укроп такий великий, що навіть сонце затулив. Жах! Не росте тепер хліб на полях, не цвітуть сади, а чисті річки перетворилися на болота. Та це ще півбіди. Бо почали злі керівники країни Шарвар кидати насіння Укропу ще й на …(тримайтеся міцніше) мирну Країну Пагорбів. І почав Укроп тут будинки руйнувати і людей убивати. А тому змушені тепер «папи» тутешніх дітей на кордоні стояти і Укроп до Країни Пагорбів не пускати…

Уряд удосконалив програму забезпечення українців доступним житлом, повністю мінімізувавши корупційні ризики під час її реалізації. Так, громадянам надано свободу у виборі майбутнього житла, спрощено та полегшено доступ до державного кредитування, розширено коло учасників. Такими аргументами віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко прокоментував ухвалення Кабінетом Міністрів постанови щодо порядку забезпечення громадян доступним житлом та порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла

Пригадую військовий парад з нагоди 27-ї річниці проголошення незалежності України. Захід неординарний. Гордість за державу наповнює єство кожного українця. Слова Президента проникли в найглибші куточки свідомості, серця й душі. Очільник держави нарешті назвав речі своїми іменами, дав надію, що в країні все буде гаразд

Укотре після вибухів на артилерійських складах силовики запевняють, що  вжито всіх заходів для запобігання подальшим ускладненням, ліквідації наслідків, посилення охорони об’єктів тощо. Укотре про це звітують Президентові й Верховному Головнокомандувачу Петрові Порошенку, який так само вкотре вимагає не виправдань, а пояснень: як таке могло статися у країні, яка ось уже п’ятий рік перебуває у фактичному стані вій­ни із зовнішнім агресором?

Реформування комунальних друкованих засобів масової інформації, як вимагає закон України та курс на європейську інтеграцію, на Миколаївщині, як і в усій країні, відбувалося непросто. Справа для газетярів нова, готових рецептів ні­хто не прописав. Та й редакції, що звикли постійно бути «під прикриттям» (інколи нав’язливим) органів влади, не зовсім уявляли, як вирушать у «вільне плавання»

На виставці представлено 20 малюнків, які надійшли від журналіста за два роки його перебування в московському СІЗО. Усі вони написані кульковою ручкою, олівцем, за допомогою чаю, лушпиння цибулі, соку буряку та кетчупу, оскільки за правилами СІЗО ув’язненим заборонено мати приладдя для малювання

На жаль, нині в освітній галузі триває намагання розмити межі рівнів освіти. Дехто з чиновників хибно прагне, щоб у майбутньому злилося все разом: професійно-технічна освіта, де готують кваліфікованого робітника, і навчання в технікумах і коледжах. Така собі сублімація по-чиновницьки. Але між профтехосвітою і вищою освітою неодмінно має бути ще одна ланка. Її хочуть назвати фаховою передвищою. Якщо станеться саме так, що технікуми й коледжі опиняться не в системі вищої освіти і випускники матимуть приблизно такий самий рівень, як і кваліфіковані робітники (їх готують ПТУ), то існування технікумів й коледжів втрачає сенс

Новобогданівка, Сватове, Балаклія, Калинівка, а нині Ічня. Ці географічні назви об’єднує те, що тут розташовано військові частини, а також склади з боєприпасами. Вони зі страшною та сумною періодичністю вибухають, загрожуючи життю, здоров’ю та майну місцевих жителів. Сплановані теракти ворога, бездіяльність або недбалість військових, бажання прикрити розкрадання чи «проста утилізація»? Досі немає чітких відповідей щодо попередніх випадків, а вже маємо нову біду.

Люблю мотоцикли, але віднедавна ненавиджу байкерів. Не всіх огульно, а лише диких. Так наші пенсіонери та батьки малолих дітей нарекли молодиків, що ревом двигунів своїх двоколісних звірів ночами не дають зімкнути очей мешканцям кварталів, а то й мікрорайонів міста. Нехай вибачать мені справжні шанувальники байків, котрі найбільшу радість життя вбачають у романтиці двоколісних подорожей, свободі й відчутті польоту, але саме на них лежить відповідальність за беззаконня та зневажливе ставлення до навколишніх безголових піжонів у мотошоломах. Бо свою субкультуру слід не лише сповідувати, а й оберігати від наносного бруду. Адже лише ті, хто близько спілкувався з істинними байкерами, можуть скласти об’єктивне уявлення про їхній характер, уподобання, поведінку на дорогах та в побуті

Відтепер поціновувачі надшвидкої їзди на власних автомобілях чи мотоциклах добре подумають, чи перевищувати їм швидкість руху. Ще б пак: відучора в Україні на особливо аварійних ділянках доріг патрульні поліцейські використовують нові засоби контролю з вимірювання швидкості. Цей сучасний своєрідний радар називається TruCam. Так поліція почала виконувати відповідне рішення Кабінету Міністрів Україні, ухвалене 3 жовтня