За вікном — мінус 10, холодно! На душі ще холодніше: вона й рада б уже перетворитися на  крижинку, як у казці про Снігову Королеву, та хіба це можливо?
Живу ж бо не в казці (а хотілося б хоч на трохи потрапити туди), а у жорстокій дійсності. Два місяці поспіль засинаю і просинаюся «під телевізор», щоб із роз’ятреною душею йти на роботу. А потім знову повертатися у той самий, якийсь безпросвітний формат буремних буднів, які, здається, вже ніколи не перетворяться бодай на маленьке свято душі…
Від чого їй радіти: від того, що вбивають людей, які щиро прагнуть змін на краще? Від того, що завтра вже не перед телевізором, а в епіцентрі подій можуть опинитися й наші діти? А їм же ще жити й жити, їм, сподівалися ми, свою державу розбудовувати. Чи, навпаки, чимдуж втікати з такої держави за першої-ліпшої нагоди? Чи, може, від патологічної глухоти і влади, й опозиції? Тут навіть усі президенти вкупі за одним столом не допомагають — маємо те, що маємо… 

Офіційних даних щодо потерпілих, зафіксованих страховиками під час подій на Майдані, немає. Компанії на цю тему говорять неохоче, більшість утрималися від відповідей на запити «УК». Такі обставини, як народні хвилювання, військові дії або революція, як правило, є винятками із страхових випадків, згідно з правилами страхування, що реєструються в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Кожну із зазначених подій треба підтвердити довідкою відповідного компетентного органу. Тобто стан революції або народних хвилювань має бути офіційно зареєстрований (оголошений). Тому важко довести, що збитки сталися, наприклад, не через хуліганські дії, а через щось інше. 

Схоже, новий Кримінальний процесуальний кодекс хоч і поволі, але змінює підходи до захисту прав неповнолітніх у кримінальних провадженнях. У всякому разі, запровадження інституту спеціальних «дитячих» слідчих та суддів, звуження переліку підстав, за яких неповнолітнього можуть взяти під варту, і введення нових, гуманніших запобіжних заходів таки даються взнаки: впродовж 2012 — 2013 років відзначається  помітне (на 39%) зниження рівня підліткової злочинності, включаючи і її рецидивні прояви.

— Прокуратура прагне до якнайменшого застосування кримінального покарання щодо дітей та впровадження процедур відновного правосуддя, — запевнив у ході брифінгу в Генпрокуратурі начальник Головного управління захисту прав і свобод дітей Володимир Вишинський. 

Кілька останніх років поспіль  бігборди з портретами політиків різних партійних мастей і владних рангів вітали киян та гостей міста з Новим роком та Різдвом. Згідно з моїм бліц-опитуванням друзів та знайомих, декого з них ці самовдоволені пещені обличчя дратували, декого залишали абсолютно байдужими, а в декого викликали обурення, мовляв, привітав би ти нас, друже, видимими результатами своєї роботи.
У французькому Страсбурзі жителів міста з новорічними святами вітають… самі жителі Страсбурга, точніше працівники комунальних служб та мерії міста. Тут ви не побачите жодного бігборда з портретом страсбурзького мера Рональда Різа, хоча тут він має доволі велику популярність. На вітальних плакатах з побажанням щасливого Нового року, які зустрілися мені, дещо сором’язливо усміхалася жінка у зеленій спецкуртці. Це  Едіт, працівниця служби озеленення (так було підписано під плакатом). 

Цієї неділі на столичному Майдані Незалежності було заплановано чергову мирну масову акцію «Народне віче». Одначе планам не судилося стати реальністю. Так, віче відбулося, проте з мирного протесту у певний момент акція обернулася серйозним силовим протистоянням між протестантами й правоохоронцями. І треба відверто сказати, що за 22 роки незалежності Україна такого ще не бачила: «коктейлі Молотова», фаєри й палаючі автобуси «Беркуту», водомети, постріли гумовими кулями, вибухи світло-шумових гранат, сльозогінний газ  у центрі Києва, в центрі держави — це вже виходить за рамки політичного протистояння і здорового, цивілізованого громадського спротиву. Тим більше в день одного з найбільших християнських свят — Водохреща.

Три дні наполегливих тренінгів, палких дискусій — і представники громадських організацій Буковини, Кіровоградщини та Криму представили нарешті свій велосипед під назвою «Громадська журналістика». А до нього ще й інструкцію з експлуатації — у вигляді спеціалізованого посібника з цього досить дивного виду журналістської діяльності. Розробляли і збирали ровер новітньої конструкції впродовж чотирьох місяців спеціалісти різних, далеких від журналістики, галузей під проводом політологів. Сприяв цьому Національний фонд підтримки демократії США, який вважає своїм обов’язком розвивати в нашій країні демократичне суспільство через надання грантів для реалізації відповідних за духом проектів. Цього разу фонд виділив кошти кільком ГО з названих вище регіонів на впровадження «Ефективних публічних комунікацій українських неурядових організацій через засоби громадської журналістики». Підсумки проекту підбили у Чернівцях.

Пропрацювавши у Криворізькому спеціалізованому управлінні «Металургмонтаж» №209 тресту «Дніпрометалургмонтаж» левову частку свого трудового життя, хотів було вийти на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. На сьогодні підприємство, де працював, визнано банкрутом. Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, не підтвердила періоду моєї роботи з 01.07.1983 по 31.01.1994 роки майстром дільниці. Весь період роботи я фактично працював на дільниці №3 (на момент прийняття мене на роботу дільниці №4 вже не існувало). Та й у трудовій книжці номер дільниці не зазначено. Про запис про дільницю №4 я довідався лише з копії особистої картки, виданої з архіву. Є свідки, мої підлеглі (вони користуються нині пільговим пенсійним забезпеченням), у яких я був майстром дільниці №3. Чому б не взяти  до уваги їхні свідчення?

Віктор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області

Широковідома відповідь уже студента Петербурзької медико-хірургічної академії Степана Руданського  на батькові докори, коли той вимагав від сина: «Если захочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по-малороссийскому, або лучше ничего не пиши»: «Заказують мені мою рідну мову, але в мене був прадід і прапрадід — вони мені не заказали; не слухає батько моєї мови — зато мене і по смерті, може, послухають штирнадцять мільйонів моїх їдномовців. Батько, може, не любить свої мови через то, що нею говорять у нас мужики, — а нібито в Московщині не говорять мужики по-московськи? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і в Бога, і в натури».  

І цифра ця має доволі скромний вигляд на тлі всієї його колекції поштових карток. За 40 років колекціонер зібрав їх понад 100 тисяч. Провідна і хронологічно перша тема — все, що стосується історії рідного міста. Різдвяно-новорічна тематика для нього — лише одна з багатьох. «Є просто витвори видатних художників, — пояснює Анатолій Дроздовський, — приміром, дуже люблю Івана Білібіна, і листівка мене більше цікавить як твір Білібіна, ніж як просто різдвяне вітання». 
У колекції одесита є і пасхальні листівки цього автора, котрий творив у Російській імперії до революції. До речі, колекціонер зауважує, що пасхальних листівок у ті часи виготовляли втричі більше, ніж різдвяних. На наших теренах Великдень все-таки мав більшу вагу, ніж Різдво. На відміну від західних — католицьких та протестантських країн, чиї різдвяні листівки також представлені у колекції Дроздовського. Найстаріша з них датована 1899 роком — історія листівки як такої на той час не налічувала і п’яти років. 

У круговерті міської суєти (це було кілька років тому) ми з чоловіком не надали уваги тому, що батьки не телефонували вже чотири дні. Подумали, що їм не до дзвінків, бо ж на вулиці весна, в селі гарячий час. Хоча до того домовлялися більш ніж три дні не мовчати. Раптом дзвінок. Незнайомий номер на екрані мобілки. На моє обережне «Алло» почула схвильоване свекрушине: «Олю, в нас заблоковано телефон, бо грошей немає на рахунку. Дзвоню із сусідчиного».