Миколаївська дирекція «Укрпошти» традиційно під час передплатної кампанії влаштовує свято для своїх клієнтів. Черговий День передплатника відбувся в приміщенні міського поштового відділення № 3, яке розташоване у спальному мікрорайоні Миколаєва. Завдяки вчасній підготовці заходу поштове відділення відвідали сотні миколаївців. Представники різних видань розповідали про переваги друкованих ЗМІ, проводили конкурси, роздавали газети. Поштовики оформлювали передплату та надавали консультації. 

Кожному, хто досліджував, а то й просто цікавився українською літературою чи світовим кінематографом, знайоме це ім’я. Олег Кіндратович Бабишкін народився у Переяславі-Хмельницькому на Київщині, а диплом Київського університету імені Тараса Шевченка одержав у червні 1941 року разом із «призначенням» на передову. Фронтовими дорогами він пройшов від донських степів (через Україну) до Угорщини й Австрії. Був поранений, куля ледве не зачепила серце… З війни повернувся до Києва і з 1945-го два десятиліття працював в Інституті літератури Академії наук та видавництві «Українська радянська енциклопедія». Захистив кандидатську, потім — докторську дисертації. Головним опонентом Олега Бабишкіна на захисті докторської був поет-академік Максим Рильський, який високо оцінив його дослідження творчості Лесі Українки. З 1965 року і до виходу у 1988 році на пенсію Олег Кіндратович був професором факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Недавно осіннього вечора в черкаському Ювілейному парку молода дівчина зробила останній крок у житті — стрибнула вниз із Мосту кохання. Це місце в обласному центрі особливе. Сюди часто приходять закохані, милуються чудовими парковими насадженнями, дніпровими краєвидами. Бувають тут і молодята, які щойно побралися. Дають одне одному клятву вірності. І навіть як символ непорушності слова чіпляють біля поручнів замки. 
Цього разу під Мостом кохання, висота якого сягає десятиповерхового будинку, знайшли дівчину, яка вчинила самогубство. Охайно вдягнена, темноволоса. Була причиною нещаслива любов чи щось інше — тепер встановити важко. В УМВС справу внесено до журналу єдиного обліку як самогубство. 

Минулої Покрови  день був погожий і теплий. А за народними прикметами, яка Покрова — така й зима. Тож, схоже, осінь буде затяжна, до Михайла (21 листопада) снігу не буде. Хоч листопад — зими рідний брат і замикає ворота осені, тепло поки що відступає повільно.

У листопаді старі люди здавна складали прогнози на наступні зиму, весну і літо у дні таких релігійних свят: Дмитра Солунського. Дідів день — поминання предків (8), Параскеви-П’ятниці. Параски (10), Кузьми і Дем’яна (14), архістратига  Михайла (21). 

Кого зараз можна здивувати таким ницим явищем, як шахрайство? Мабуть, нікого, бо з тими, хто виключно обманом живе за чужий рахунок, ми зустрічаємося мало не щодня. До того ж серйозні дослідники суспільної свідомості стверджують, що шахрайський (читай — паразитичний) принцип — вкрасти якомога більше чужого добра і постаратися уникнути відповідальності, — стає ідеалом для не такої вже й маленької частини громадян. Але остання новина з цього специфічного світу навіть на тлі сотень очевидних чи прихованих афер таки приголомшила багатьох обивателів, включаючи й певну частину бізнесменів. Йдеться про масштабну за обсягами і нахабністю справу так званих «продавців Хрещатика», яку нині розслідують столичні убозівці.  

Депутати Дніпропетровської облради схвалили створення ландшафтного заказника «Сухарева Балка» місцевого значення на території Межівського району (загальною площею 618,3 гектара). Серед рідкісних видів рослин тут, зокрема, є деревій тонколистий, белевалія сарматська, гіацинтик блідий, ковила волосиста, а тварин — черепаха болотяна, жаба гостроморда, квакша звичайна, ящірка прудка, гадюка степова східна тощо.
Представники флори і фауни занесені до Червоної книги України та інших важливих охоронних документів, в тому числі й міжнародних. Тим часом антропогенний прес тисне на природу нещадно, тому в області щороку для її збереження дедалі більше територій набуває статусу заповідних. 

На моєму вікні стоїть розмальований прадавніми українськими орнаментами глечик роботи опішненського майстра, лауреата Шевченківської премії Михайла Китриша. Все у цьому глечику незвичайне — намальовані на ньому казкові квіти, фарби, акуратне вушко. А сам виріб аж дзвенить, коли по ньому стукаєш легенько пальцями. Куди там китайському фарфору! Цей глечик дорогий мені не тільки тому, що досконало зроблений. Поглянувши на нього, живо уявляю самого гончара, який подарував мені це диво. Бачу його добре, як у святого обличчя, натруджені руки, чую лагідний, співучий голос: «Казали мені кияни: «Віддайте оці вази, глечики і баранів ваших керамічних у наш музейний фонд. Ви вже незрячий, то навіщо вони вам? Щоб тільки пилом дома припадали?» Їм і невтямки, що ці вироби мене на світі тримають…»  

Нині тут, як і в  усьому Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, домінує палітра жовтих кольорів. Вони радують очі і налаштовують душу на щемливі нотки. Бо не за горами вже  перший сніг, а за ним — і злі завірюхи-хурделиці. А поки що в зоопарку, який із гамірливого літнього періоду плавно перейшов під омофор художниці-осені, триває підготовка до зими.
Зміна керівника в цьому комунальному підприємстві, робота якого ще не так давно викликала чимало нарікань у громадськості, безумовно пішла на користь. Бо новий директор Людмила Денисенко не зі слів знає головні проблеми цієї специфічної частинки древнього Луцька. Адже із зоопарком пов’язала  18 років свого життя. Знання найтонших нюансів роботи дає змогу вчорашньому заступнику директора нині значно відповідальніше та ініціативніше керувати невеликим колективом, на піклуванні якого нині понад чотири  десятки видів тварин.

Близько трьох років тому Київ відвідав автор і натхненник «Сингапурського дива» Лі Куан Ю. Саме йому невелика острівна держава зобов’язана економічним процвітанням і славою регіонального фінансового й технологічного лідера. Під час зустрічі з Миколою Азаровим Лі Куан Ю, уважно вислухавши розповідь українського Прем’єра про наміри провести масштабні економічні реформи, відповів з променистою усмішкою, що добре освічені українці, на жаль, погано знають англійську мову, і це відчутно гальмує економічний розвиток України. До речі, однією з основ стратегії економічного розвитку Сингапуру, запропонованої свого часу Лі Куан Ю, стало загальнодержавне вивчення англійської мови. 

У селі Домажир на Яворівщині запрацював 25-й на Львівщині дитячий будинок сімейного типу. Четверо хлопчиків та дівчаток разом із батьками Галиною та Ігорем Розлуцькими обживають нову оселю, до якої невдовзі переїде ще четверо дітей. Хлопчики й дівчатка завчасно спакували речі, їм не терпиться якнайшвидше переселитися у новий просторий дім.