Упродовж останніх років Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства демонструє динамічну та ефективну роботу, що дає змогу слобожанським лісівникам утримувати лідируючі позиції серед  споріднених підприємств. Зазвичай, з переважної кількості показників сумчани посідають місця в першій трійці чи п’ятірці, тим самим стверджуючи репутацію дбайливих господарів.
 Однак, як завважує начальник управління Віктор Чигринець, час ставить нові завдання, на які треба шукати ∂рунтовні і виважені відповіді. Аби і надалі підвищувати рівень рентабельності галузі, торік за ініціативи Державного агентства лісових ресурсів  започатковано новий напрямок розвитку — спорудження вольєрних господарств, у яких би лісівники розводили звірів і організовували б тут же полювання на них. Це  важливий економічний важіль, за допомогою якого можна і потрібно нарощувати загальну рентабельність лісового та мисливського господарства. 

Той, хто вперше приїжджає на Путивльщину, щоб ознайомитися з цим давнім краєм, овіяним «Словом о полку Ігоревім», не оминає нагоди побувати в селах, де живуть горюни. Для більшості гостей сама назва місцевого етносу викликає запитання, точної відповіді на яке не можна знайти в жодній довідковій літературі. Та хіба тільки це слово? Немає одностайності про походження цієї самобутньої етнічної групи, її пракоріння, звичаї, обряди, мову. Є лише припущення і здогади, які настільки розходяться, що годі сподіватися на крапку в історичній дискусії.

А тим часом селяни Линового, Нової Слободи, Калищів, Климовського, Берюха, Мар’янівки, що здавен входили до складу Путивльського повіту Курської губернії, а нині становлять частину Путивльського району Сумської області, живуть усталеним і розміреним життям, до якого звикли ще з давніх давен. І хоч їхня чисельність невпинно зменшується (приміром, якщо на початку минулого століття налічувалося від 15 до 22 тисяч осіб, то нині — кілька тисяч), все одно нинішнє покоління не дає урватися історичній ниточці, що підтримує зв’язок з далекими предками. 

Субота. Київ. Майдан Незалежності. Багатолюддя. Мене обганяють двоє дівчаток. Підлітки, може, дванадцяти чи тринадцяти років — не більше. Дівчатка весело воркують. Одна, щось пояснюючи, піднімає руку — і бачу поміж пальцями запалену сигарету. Ба — та й друга теж курець! Тримаю себе за язик, бо дуже хочеться зробити зауваження, сказати, що зарано цим займатися, розповісти про шкоду тютюну, зауважити, що не можна курити у громадських місцях. Але втримуюся, бо згадую, як нещодавно сивоголовий колега почав виховувати студентку. Вона курила біля університетського корпусу. У відповідь професор дізнався багато нового про себе та ще отримав майстер-клас із ненормативної лексики.  

Читати чи чути про те, що коїться нинішнім літом на українських дорогах, емоційно вразливим людям треба заборонити, бо до цієї страшної статистики, попри всю її традиційність, звикнути неможливо. Хіба не так? Скажімо, минулого вівторка за максимально сприятливих погодних умов на території держави упродовж доби сталося 100 дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 11 і травмувалася 121 людина. Що ви хочете, кажуть ті самі статистики: автомобілізація в країні прогресує, а чим більше транспорту на автомагістралях, тим більше порушень правил руху.  

Якось довелося спілкуватися з учителями української мови, які зізналися, що найбільше вони не люблять писати з дітьми твори на тему «Мої літні  канікули». Мене це вразило, бо згадала, з яким захопленням в усі часи школярі ділилися враженнями літа — зупинити неможливо! «А вам доводилося читати бодай один такий твір? — відповіла літня вчителька. — Мені дуже сумно від прочитаного — дітям нема про що розповісти».
Літня пора для більшості карпатських дітей — виснажливі будні. Випасали корів, ходили до лісу гриби-ягоди збирати, допомагали батькам на сінокосах. Ну хіба що більш сумлінні учні згадають, скільки встигли прочитати з позакласного читання. Більшість навіть не уявляють, яке воно — справжнє море! 

На жаль, перші дні після відкриття сезону полювання цього року не були спокійними. Прикрий випадок стався на Полтавщині. Там мисливець здійснив постріл, що став смертельним для товариша.

Як з’ясувалося, обоє перебували у човні. У якусь мить один із мисливців здійснив постріл у пернату дичину, але в цей час товариш різко встав, внаслідок чого отримав кулю в голову. Потерпілий помер у реанімації через дві години, не опритомнівши. Правоохоронці встановили, що учасники трагедії того дня були тверезими. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 119 (вбивство з необережності) КК України, що передбачає обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 

Завершивши тримісячне навчання в кінологічному центрі головного управління МВС України в Запорізькій області, випускники курсів підготовки інспекторів-кінологів разом зі своїми чотирилапими напарниками успішно склали випускні іспити і роз’їхалися за місцями служби в райони області. Цього разу курс спецпідготовки завершили 15 міліціонерів з райвідділів Запорізької області, а також міліцейського спецпідрозділу «Гепард» та Державної пенітенціарної служби.
— Традиційно по завершенні навчання ми екзаменуємо наших курсантів в умовах, максимально наближених до життєвих обставин, — розповів начальник кінологічного центру полковник міліції Євген Михайлов. — Екзаменаційні іспити провели в Запорізькому парку культури та відпочинку «Дубовий гай». Завдання ставимо хлопцям по-справжньому екстремальні. В цьому випадку кожен з них разом зі своїм службовим собакою відпрацьовували п’ять «легенд»: реагування на розпивання невідомими громадянами в місці громадського відпочинку спиртних напоїв, бійка, крадіжка, викрадення автомобіля і виявлення мерця. 

Останнім часом популярним став новий вид шахрайства — «телефонний». Родичам «затриманого» дзвонять нібито з міліції і повідомляють про те, що їхнього найближчого родича затримано за скоєння тяжкого злочину і він може отримати тривалий термін ув’язнення. Далі сердобольні «правоохоронці» пропонують позитивно вирішити питання за певну фінансову винагороду.
75-річній жительці Бучі Валентині Петрівні подзвонили на міський телефон о третій ночі. Суворий чоловічий голос повідомив про затримання її сина Дарницьким райуправлінням внутрішніх справ. Для владнання справи потрібно було 10 тисяч євро, яких жінка не мала. Мати подзвонила невістці, але виявилося, що «потерпілий» спокійно спав поруч із дружиною.

Із Валерієм Кеменовим ми зустрілися на одній із його виставок. Підтягнений, із ясними світлими очима український мандрівник розповів, що цього літа виповнюється 15 років його виставкам гігантських павуків, скорпіонів, змій, черепах, лемурів, варанів, папуг та сов. А ще він збирає мушлі та маски. Всю цю смакоту для очей впродовж десятиліть він збирає по всьому світу. Хоч найбільше його цікавить екваторіальний пояс планети. Каже: там незвичайні барви та форми. Побував в Еквадорі, на Кубі, Галапагосах, Цейлоні…  

Як розповіли на одній з найбільших в Україні — Ягодинській  — митниці,  звільнення від подання письмової митної декларації зовсім не означає звільнення від обов’язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України. Тому керівництво митниці попросило більш докладно поінформувати читачів «Урядового кур’єра» про правила перетину митного кордону.

У нашій державі відповідно до ст. 366 Митного кодексу України діє двоканальна система проходження митного кордону України. Режим перетину митного пункту для проходження контролю —  «зелений коридор» або «червоний коридор»  — громадянин обирає самостійно.