Опади, що пройшли у Західній Європі й Україні, призвели до різкого підвищення рівня води в річках. Стрімке зростання рівня води на Верхньому Дунаї та зливи в Чехії, Німеччині, Австрії спричинили катастрофічний паводок у європейських країнах. Хвиля дощового паводка на українській ділянці річки очікується в середині третьої декади червня.

За дорученням Міжвідомчого оперативного штабу голова Державного агентства водних ресурсів Василь Сташук з 20 червня проводив інспекційну перевірку захисних гідротехнічних споруд уздовж Дунаю. 

Нещодавно мені захотілося дещо переписати дует вуличного пса і королівської болонки з радянського мультика за мотивами творів Дюма. Поштовхом до цього стало знайомство з учасниками цьогорічного «Кубка Барбоса», який агітує брати в сім’ю саме безпородних вихованців із притулків і не боятися обирати у друзі вже дорослих братів наших менших.

«У нашій країні високий культ породи і водночас дуже багато нікому не потрібних безпородних тварин, — розповідає керівник виставки, глава Молодіжної ліги захисту тварин Ірина Терещенко. — Ми показуємо людям, що талановитими, відданими, любими й унікальними можуть бути не лише собаки з паспортом та родоводом. Насправді, для дружби порода неважлива». 

Як відомо, нелегка доля дісталася дружинам моряків далекого плавання. Адже по півроку і навіть більше доводиться чекати на березі того моменту, коли чоловік нарешті, даруйте.., звалить у море. Відразу варто сказати: цей заяложений жарт не зовсім витримав випробування часом. А згадується він, бо нині складається враження, що переважна більшість українських жінок опинилися в ролі дружин морських вовцюганів, яких довго і нетерпляче доводиться виглядати на березі. Причому деякі морячки, не дочекавшись своїх половин, і самі вирушають у далеке-далеке плавання. А до них, так часто буває, приєднуються й діти, які вже змалку демонструють хист вроджених моряків. І, погодьтеся, для держави, оточеної з усіх боків морями, це цілком природно.  

Чергове засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням віце-прем’єр-міністра Олександра Вілкула розпочалося з найнагальнішого на сьогодні питання — попередження наслідків проходження великої води з Європи річкою Дунай. Підстав для занепокоєння більш ніж достатньо: за оцінками експертів, таких масштабних підтоплень низинних територій європейські країни не знали. Але якщо сусіди по континенту вже  оговтуються, нам ще належить із ними поборотися.

Поки що добове підвищення рівня води на українській ділянці Дунаю складає від 3 до 10 сантиметрів, що менше, ніж критичні показники. І хоч Дунай ще підніматиметься, Гідрометцентр не прогнозує підтоплень, рівних до повеней у Німеччині, Чехії та Сербії. 

Чи не найтривожніше у ситуації, про яку йтиметься, — намагання однієї зі сторін втягнути у конфлікт колектив. Це, звичайно, може принести його ініціаторам додаткові дивіденди, але працівникам об’єднання — нові проблеми. По суті, людей, користуючись їх необізнаністю в економічних нюансах та використовуючи популістські заклики й обіцянки, намагаються перетворити в знаряддя руйнації виробництва, яке є головним фінансовим джерелом забезпечення їхніх життєвих потреб. Та чи не найгірше, що  головним, так би мовити, механізмом розкручування подій, що дестабілізують роботу Сумського науково-виробничого НВО імені Фрунзе, став… президент цього підприємства. На запитання: «Чому та кому це вигідно?», спробуємо відповісти в ході аналізу подій і фактів, що передували нинішнім. 

Звиклі до різних життєвих ситуацій правоохоронці цього разу не приховували сліз: на траві лежало понівечене, закривавлене хлоп’ятко — таке маленьке, худеньке і невинне. Ще слабко дихало, але було непритомним. Скільки воно пролежало, змучене численними ранами? Може, плакало і кликало маму? Безпам’ятство милосердно припинило його муки, і чотирирічний Артемко так і не зрозумів, що для нього все скінчилося — і страх, і біль, і життя...
Щоправда, помер він уже в кареті «швидкої допомоги», яку, як і міліцію, викликали діти. Вони каталися на велосипедах неподалік лісосмуги, у якій убивця холоднокровно кинув свою жертву. Можливо, він знав, що хлопчика шукають і правоохоронці вже кілька годин тому прочесали те місце. 

Замовити стеження за невірним чоловіком, відшукати зникле майно, зібрати досьє на конкурента — це лише незначний перелік послуг, які сьогодні пропонують приватні детективи. Правоохоронці стверджують, що, на відміну від сусідньої Росії, діяльність таких фахівців розшуку в нашій країні поки що поза законом. Самі ж детективи кажуть, що діють цілком легально, а серед їхніх клієнтів зустрічаються й міліціонери, які прагнуть врятувати своїх близьких від серйозних проблем. Хоча подробиць таких випадків не розповідають, посилаючись на етичні норми.

Хоч надворі — розпал літа, а освітяни напружено працюють над підготовкою до нового навчального року. Тут, окрім матеріально-технічної бази, як зауважують у департаменті освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, потрібні неабиякі зусилля щодо модернізації всього навчально-виховного процесу.
Як відомо, недавно розпочалося втілення в життя  нового Державного стандарту початкової загальної освіти, який затверджений урядом ще 2011 року. Зокрема йдеться про впровадження  інформаційно-комунікаційних технологій — всі учні,  починаючи з 2 класу, з першого вересня освоюватимуть та використовуватимуть їх у практичній діяльності. 

Прізвище цієї людини годі відшукати як у восьмитомнику «Советская военная энциклопедия» 1976–1980 років випуску та «Военном энциклопедическом словаре» 1984 року, так і навіть у виданій уже за часів «перебудови» фундаментальній енциклопедії «Великая Отечественная война 1941–1945». Звісно, далеко не про всіх командирів дивізій, навіть якщо йдеться про Героїв Радянського Союзу, можна згадати в обмеженому за обсягом виданні. Однак Андрій Никифорович Вітрук — один з небагатьох представників Радянської армії, удостоєних звання Народного Героя Югославії. 

Дві двоповерхові етажерки, що оформлені як шпаківні, з’явилися в різних куточках парку. Тільки тут живуть не птахи, а . книжки. Старі, улюблені, зачитані до дірок. Одна «шпаківня»  розташована біля дитячого майданчика, і книжки тут здебільшого дитячі. Інша — біля входу в парк. Книжки приносять сюди люди, які щиро хочуть поділитися своїм культурним надбанням. Тут відчувається запах справжнього, раритетного паперу і … дитинства. Мої батьки все життя збирали бібліотеку. В їхній квартирі безліч полиць і стелажів з книжками. Пам’ятаю, коли мені було років десять, мама й тато всю ніч сиділи на лавочці перед книгарнею в живій черзі за передплатою на Дитячу бібліотеку. Була колись така,  налічувала 50 томів найкращих дитячих книжок.