На запрошення Національної спілки журналістів в Україні перебувала делегація провідних журналістів Ісламської Республіки Іран. Власне, візит десяти представників друкованих, телевізійних та електронних ЗМІ є результатом домовленості посла Ісламської Республіки Іран в Україні Акбара Гасемі-Аліабаді з головою НСЖУ Олегом Наливайком. За чотири дні іранські гості встигли провести зустрічі в Адміністрації Президента, Верховній Раді, Держкомтелерадіо, інформагенціях Укрінформ та УНІАН, Українському медіа-холдингу. Не оминула увагою закордонна делегація й редакцію нашої газети. 

Складається враження, що «чорне золото» в надрах поблизу Золотарівки в Шахтарському районі і справді на вагу золота: аби добути вугілля й підняти його на поверхню, місцеві жителі ладні трудитися навіть у незаконних «копанках», нехтуючи дотриманням правил безпеки праці. Кілька таких примітивних копалень, біля яких правоохоронці виявили й вилучили 5 одиниць техніки та 35 тонн вугілля, вже припинили свою діяльність.
Як повідомили «Урядовому кур’єру» у відділі зв’язків із громадськістю ГУ МВС України в Донецькій області, навідавшись до покинутого кар’єру, розташованого на території Золотарівської сільради, слідчо-оперативна група Шахтарського міськвідділу міліції переконалася, що тут справді триває незаконний видобуток палива. 

Нині на місці зелених галявин працюють екскаватори і бульдозери. Але через 40–50 років схили знову мають зазеленіти, з’явиться також водойма. Це передбачено проектом рекультивації Майдан-Іспаського кар’єру, який днями урочисто відкрили у Вижницькому районі Чернівецької області. Цей кар’єр — найбільше родовище піщано-гравійної суміші в Європі, а можливо, і в світі. На його базі почав працювати відомий у світі виробник будівельних матеріалів — французька транснаціональна компанія «Лафарж», яка реалізує цей проект спільно з Європейським банком реконструкції та розвитку.  

Сергій Тулуб належить до того «золотого» відсотка державних діячів, висококваліфікованих менеджерів-управлінців, які є не тільки двигунами прогресу, а й його керманичами. Чотири рази міністр: двічі — вугільної промисловості й двічі — паливно-енергетичного комплексу. Президент Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Нині голова Черкаської облдержадміністрації.

Людина неординарна, з дуже суперечливими думками про себе. Шахтарі згадують головнокомандувача вугільних фронтів із вдячністю. А «генерали» — по-різному. Одні — із жалем про його відхід, дехто — з радістю. Що тут скажеш: скільки людей, стільки й думок. Але хоч би що казали, а він присвятив вугільній промисловості тридцять років життя. Один з небагатьох, чий талант, досвід і знання часто запобігали масштабним енергетичним небезпекам. Особливо в часи після перебудови. 

Син моєї знайомої народився в Росії. Жив і вчився до 6 класу в Україні — без матері при тітці й бабусі. Мама, втративши роботу кулінара, поїхала в 1990-х на заробітки в Іспанію. Батько безцеремонно на його очах влаштовував особисте життя.

Хлопець тринадцятилітнім, вже «важким підлітком», потрапив до матері в Іспанію. Жити і тут продовжував, як на вокзалі… Не склеїлося. 

Потрощені сидіння, обписані стіни салонів, подряпані, а то й побиті вікна, сміття на підлозі… Така картина доволі часто постає перед пасажирами як комунального, так і приміського транспорту. Скажімо, торік лише Південно-Західній залізниці збитки від поламаного та викраденого внутрішнього салонного обладнання обійшлися в 6,5 мільйона гривень. І така ситуація не виняток, а скоріше правило. 

У тому, що робота правоохоронних органів завжди перебуває під пильним оком громадськості, нічого й говорити. Особливо нині, після відомих і дуже неприємних для цих відомств подій. Зайвий раз це засвідчила чергова відеоконференція в Кабінеті Міністрів із представниками виконавчої влади та громадських організацій чотирьох великих областей, присвячена актуальним питанням діяльності органів внутрішніх справ. У студіях в Одесі, Харкові, Львові та Дніпропетровську основними співрозмовниками заступника міністра внутрішніх справ України Віктора Ратушняка і його колег з центрального апарату МВС стали саме громадські активісти вкупі з журналістами.  

Якраз три роки тому розпочався перший в Україні суд на людиною, яка публічно висловила сумнів у тому, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українського народу. «Відзначився» житель Донецької області — редактор тутешньої районної газети, який у своїй публікації висловив власне бачення тих подій. У відповідь його опонент — представник однієї з політичних партій звернувся до суду з вимогою визнати статтю протиправними діями, які, на його думку, є відвертим знущанням та наругою над пам’яттю про жертв Голодомору.

Згаданий судовий процес справді був найпершим, хоча фактів цинізму та блюзнірства стосовно голодних років у регіоні не бракувало й до того. Приміром, у День всеукраїнської скорботи, якраз саме у той час, коли по всій державі була оголошена хвилина мовчання, а на підвіконнях запалювали свічки пам’яті, донецький телеканал взявся демонструвати художній фільм … «Веселі хлоп’ята». 

Ім’я Ананія Волинця мало відоме широкому загалу. Навіть на Вінниччині, звідки він родом, далеко не кожний скаже, ким він був, за що воював. Та свого часу його добре знали як одного з найвизначніших керівників національно-визвольної боротьби на Поділлі періоду 1918–1920 років. Про командира Гайсинського полку Армії УНР та Гайсинсько-Брацлавської повстанської бригади, подільського отамана і громадського діяча Ананія Волинця розмовляємо з кандидатом історичних наук Костянтином  ЗАВАЛЬНЮКОМ.  

Держстат повідомляє: за підсумками першого кварталу нинішнього року, показник ВВП в Україні знизився на 1,1% на тлі істотного зростання в інших пострадянських державах. Чому?
Знайомий підприємець, один з виробників насіння зернових, обмірковував днями подальшу долю свого бізнесу. Головні оптові покупці його продукції саме з країн пострадянського простору. Після тендерних змагань з міжнародними конкурентами підприємство укладає бажані контракти ще взимку, щоб контейнери з дорогоцінним зерном встигли здолати митні та карантинні бар’єри до початку посівної. Всі держави СНД законодавчо сприяють розвитку експортних можливостей своїх виробників. В Україні ж експортоздатний бізнес чомусь увіпхали в прокрустове ложе.