Хочу звільнитися з роботи, але не відпускають: кажуть, що не звільнять, поки я не знайду працівника на своє місце. Що мені робити в цій ситуації? 

Тамара АНФІЛОВА,
Запорізька область 

Я розлучаюся з чоловіком, і потрібно поділити квартиру. Нас у ній проживає троє: я, чоловік і 13-річний син. Домовилися, що квартиру продамо, а гроші розділимо на три частини, щоб усім членам сім’ї порівну. Перед тим, як подавати заяву на розлучення, ми сина виписали з квартири і прописали у бабусі, аби не виникло проблем з опікунською радою під час продажу. Але тепер чоловік каже, що гроші ділитимемо не на трьох, а на двох. Як мені захистити інтереси дитини, адже квартиру свого часу приватизовували на трьох? 

Наталія Ярченко,
м. Сімферополь 

Купила холодильник, він на третій день перестав працювати. У магазині відмовляються його обмінювати на інший чи повертати гроші. Кажуть: віддамо в ремонт. Але я заплатила чималі гроші й не хочу, щоб у мене був холодильник після ремонту! Куди мені звернутися і що робити, щоб його обміняли на новий або повернули гроші? 

Антоніна ЧІЧКА,
м. Київ 

Кажуть, що людство рухається вперед, лише втілюючи свої заповітні мрії. Наш сучасник, керівник успішного підприємства Олександр Галкін понад 20 років втілював у життя найсміливіші мрії, які спочатку вважалися майже нездійсненними. Тепер вони  — частина наукового і промислового потенціалу України. 14 серпня йому мало б виповнитися 60 років.

Він увірвався на європейський ринок під здивованими поглядами експертів та лідерів пакувальної індустрії. Успішнийдебют «Укрпластику» на всесвітньо відомій виставці «Інтерпак» у Дюссельдорфі 2002 року більше нагадував бліцкриг, наслідком якого стало підкорення ринку пакувальної продукції. Навіть потужні транснаціональні компанії почали використовувати плівки й ламінат українського виробника для пакування своїх харчових продуктів. У 2011 році, вперше за історію існування світового пакувального бізнесу, українська компанія увійшла до ТОП-20 найпотужніших виробників гнучких пакувальних матеріалів Європи. А на території колишнього СРСР підприємство «Укрпластик» нині — найбільший сучасний виробник гнучких пакувальних матеріалів.

Але так було не завжди. 

Нещодавно на одному з телеканалів показали сюжет, в якому розповідали про тривалу оборону багатоповерхівки в Сталінграді в роки Великої Вітчизняної війни, яка увійшла в історію як будинок Павлова. Автор сюжету розповів про мужність захисників і водночас наголошував, що обороною будинку майже весь час керував лейтенант Іван Пилипович Афанасьєв як старший за званням та посадою. Щоб було зрозуміло, сержант Павлов керував обороною будинку лише 3 дні, до прибуття підкріплення.
Передача дуже зворушила мене, оскільки я особисто знав Івана Пилиповича, і нагадала історію, пов’язану з ним, майже сорокарічної давності. 

На виставці «ІТБ Берлін-2013 (Internationale touristische Brse)» цього року зустрілася майже сотня міністрів, які у своїх країнах відповідають за розвиток туризму. Експозиції, що зацікавили їх та потенційних туристів, представляли на ній понад 10 тисяч учасників із 188 країн. Ознайомитися з кращим із кращого прийшли 110 тисяч (!) відвідувачів, майже половина з них — з поза меж Німеччини.

Тим приємніше, що українська експозиція в номінації «Європа» за результатами експертного оцінювання фахівців Кельнської бізнес-школи посіла п’яте місце. Свою частку у привабливість експозиції, що мала й підрозділ  «Луцьк — медове місто»,  внесли волинські пасічники і медовари. Їх на престижному заході представляли голова громадської організації «Братство бджолярів землі Волинської «Ройовий стан» Володимир Дмитрук та її братчик Антон Шотік. Демонстрація відкачки меду та дегустація їхньої продукції, зокрема питних медів, викликала серед відвідувачів справжній фурор. 

Квартира, яку я купив, розташована на третьому поверсі 9-поверхового будинку. У ньому є ліфт, але я ним не користуюсь, я спортсмен. Та мені щомісяця нараховують плату за ліфт. Чи можу відмовитися від неї? 

Олексій Татарченко,
м. Херсон 

Ось уже кілька днів мене мучить совість — я зробила запис у «книзі скарг» однієї з торгових мереж. Сталося таке. Моя кішка нездужала, тож вирішила побалувати її яловичиною. Пішла в супермаркет, де одна іногородня торгова мережа відкрила продаж свіжого м’яса. Попереду в короткій черзі була вагітна молодиця й бабуся в окулярах із товстими скельцями, без однієї дужки. Здавалося б, три людини і два продавці. Але молода жінка попросила півкіло свинини. Легка тінь лягла на обличчя продавщиці, та відмовити вагітній вона не наважилася. Друге випробування торговок чекало від бабусі в стареньких окулярах, яка стискала в руках пошарпаний гаманець. Старенька попросила півкіло яловичини. Відповіли, що можуть тільки надвоє розрізати шматок. Вийшло майже сімсот грамів, але бабуся мужньо погодилася на купівлю, перерахувавши зім’яті купюри. Черга дійшла і до мене. Моє замовлення на триста грамів м’ясниками було сприйняте, мов образа. «Ми не будемо різати м’ясо», — заявили мені торговки.  

Службову недбалість закидають міліціонерам, які недогледіли одіозного екс-ректора Податкового університету Петра Мельника. Прокуратура Київської області відкрила щодо правоохоронців кримінальне провадження.
Як розповіла «УК» прес-секретар цього відомства Світлана Судак, прокуратура Київської області закінчила перевірку дій працівників міліції, які контролювали роботу електронного засобу стеження за Петром Мельником, котрому раніше суд обрав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Перевірка виявила порушення в діях посадових осіб, які контролювали роботу «браслета» зі стаціонарного пульта моніторингу. Так, вони оперативно не відреагували на інформацію про порушення сигналу з браслета, неналежно здійснювали з’ясування причин та обставин цього й не вжили своєчасних заходів зі встановлення місцезнаходження Петра Мельника. 

Як відомо, скандали, конфлікти, врешті-решт війни  виникають, так би мовити, не на порожньому місці. За ними завжди криються нереалізовані амбіції, політичні або економічні інтереси тієї чи іншої  сторони. Про один з таких конфліктів, що підпадають під категорію невипадкових, ішлося у публікації «УК» за 21 червня цього року.

Нагадаємо, приводом для написання матеріалу «Коли підштовхування до прірви видають за благо» стала «нештатна» ситуація, що виникла на Сумському НВО імені Фрунзе.  Винятковість та абсурдність її полягала в тому, що інформаційну війну з об’єднанням, в ході якої пророкували банкрутство цього підприємства, ініціював через ЗМІ його  президент Володимир Лук’яненко.  При цьому майже зневажлива оцінка перспектив начебто рідного йому НВО імені Фрунзе «врівноважувалася» пієтетом на адресу російського «Гідромашсервісу» (ГМС) — одного з головних конкурентів сумських машинобудівників. Тож запитання на кшталт «кому це вигідно?» та «що за цим стоїть?» у цьому разі належить не до тих,  які ставлять просто з цікавості. І знайти на них відповідь — це  реально оцінити майбутні ризики від експансії «Гідромашсервісу» на ринки, де попит має продукція сумських машинобудівників. Для цього достатньо проаналізувати дані з відкритих джерел, зокрема бухгалтерську звітність, яку розкриває емітент.