Я багатодітна мати. Вже давно подала всі належні документи на присвоєння мені звання «Мати-героїня». Та час минає, а відповіді я так і не отримала. 

Тому хочу дізнатися: чи слід мені розраховувати на присвоєння такого звання і як довго зазвичай триває цей процес? 

А. ПЕРЕГІНЯК,
село Старий Угринів Івано-Франківської обл. 

У 1992 році я не приватизував, а викупив свою квартиру. Отже, тоді ми з дружиною не використали наші приватизаційні чеки. Такими вони залишаються і досі, про що маємо офіційні довідки від Ощадного банку України.

Аж ось  ми вирішили отримати адекватну цим чекам кількість землі. Із цим питанням звернулися до міського голови та Хмельницької міської ради, але отримали відмову. Мотивували тим, що ми із дружиною перебуваємо на черзі на отримання земельних ділянок на підставі Земельного кодексу, за яким громадяни України мають право на отримання безкоштовної земельної ділянки.

Отже, ми доводимо, що маємо право отримати дві земельні ділянки. А місцеве керівництво не згодне, і нам постійно відмовляють.

Але де ж справедливість? Квартиру ми викупили, сплативши за неї державі живі гроші. Інші ж люди приватизували свої квартири безплатно. А тепер нам відмовляють в обміні чеків на землю, бо вже стоїмо у черзі на виділення ділянки на загальних підставах. Та це ж різні речі.  То чи мають право чиновники нам відмовляти?

В. ШАХОВАЛ,
м. Хмельницький 

У серпні 2009 року ми із сестрою придбали будинок у селі на Київщині та вирішили приватизувати присадибну ділянку. Держкомзем нам у виготовленні документів відмовив, посилаючись на те, що у Згурівському районі діє приватна землевпорядна фірма, до якої порадили звернутися. Нині вона називається «Вікторі-3», а на той час — ТОВ «Земля і Ринок».

Спочатку за свої  послуги ця фірма запросила по 850 гривень з кожної з нас, згодом ціна зросла до 1 тисячі гривень. Жодних письмових договорів зі своїми клієнтами фірма не укладала.

У вересні 2010 року ми переказали на рахунок ТОВ «Земля і Ринок» 2 тисячі гривень. За понад два роки ніяких приватизаційних документів фірма нам не видала. Ми впевнені, що таке затягування говорить про одне: натякають на хабар за прискорення справи. Але ж це незаконно.

Чи можна якось вплинути на працівників фірми і пришвидшити цей процес?

О. КОСЕНКО,
м. Київ 

Навіть якби Микола Вавилов — один із найвідоміших науковців минулого століття, натураліст і генетик, тільки зібрав і систематизував свою знамениту колекцію насіння і живців рослин, що налічує 200 тисяч зразків і яку Всесвітній банк оцінив у 7 трильйонів американських доларів (!), то й цього достатньо, щоб його ім’я назавжди увійшло в історію. Але він не обмежився цим, створивши вчення про імунітет рослин та центри походження культурних рослин. Відкрив закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, яким послуговуються всі генетики світу. На основі своїх дослідів і спостережень (самих тільки сортів пшениці й вівса перевіряв відповідно 650 та 350) написав багато наукових праць, що мали і мають практичне застосування. Крім того, в процесі дослідницької роботи здійснив майже 180 експедицій, побувавши  в 60 країнах на п’яти континентах! Навіть у наші дні це сприймається як фантастика. 

Прошу надати мені детальне роз’яснення:

1. Про порядок надання щорічної основної та додаткової відпустки лаборанту рентгенологічного відділення, який працює на 0,75 ставки.

2. Чи має він право на додаткову відпустку 11 календарних днів за шкідливі умови праці?

В. ЧЕНЦОВА,
юрисконсульт Спеціалізованої медико-санітарної частини  № 7, м. Павлоград Дніпропетровської обл. 

У маршрутках та метро ми щоденно бачимо десятки оголошень із заманливими пропозиціями отримати «швидкі» гроші без будь-яких клопотів. В одних українців спокушають купити побутову техніку, меблі, автомобілі тощо. В інших пропонують стартовий капітал для розвитку бізнесу чи придбання квартири. Тепер кредитні спритники почали вкидати листівки з такими «заманихами» ще й у поштові скриньки. «Даємо готівку без яких-небудь початкових платежів, без зберігання майна в заставі, комісій, довідок про прибутки, посередників, обмежень за віком (з 16 років)».  

Комісія, яка з’ясовувала причини аварії на шахті «Комсомолець Донбасу» в Кіровському Донецької області, завершила роботу і підписала відповідний акт. Головною причиною раптового викиду вугілля і газу фахівці вважають  роботу комбайна в зоні геологічної нестабільності. А передували трагедії відразу кілька чинників, серед яких і людський, оскільки працівники шахти, насамперед інженерно-технічний персонал, причетні до порушень технології. Шістьох посадовців, серед яких і головний інженер шахти, вже звільнено з посад, ще 15 працівників підприємства притягують до дисциплінарної відповідальності.
З’ясувалося, що раптовий викид був не таким уже й раптовим, бо про ймовірність аварії здогадувалися і під землею, й на поверхні. 

Заяви про те, що нібито головний фінансовий документ 2013 року не має належного фінансування соціального сектору, спростовуються самими цифрами, закладеними в держбюджеті. А вони свідчать, що незважаючи на несприятливі для економіки процеси, які відбуваються у світі, уряд України  головними пріоритетами визначив зростання соціальних гарантій та покращення соціальної підтримки населення.
Зокрема, передбачено зростання соціальних стандартів, а головне, закладені наявні ресурси для їх належного фінансування. Приміром, зростання мінімальної зарплати передбачено у таких розмірах: з 1 січня — 1147 гривень, з 1 грудня — 1218 гривень (приріст середньорічного показника  до попереднього року  становитиме 5%). 

Аналогів настільки системної роботи над поліпшенням життєво важливої сфери, якою є заповідна справа, незалежна Україна ще не знала. Більшість із заходів проекту здійснювали в країні вперше.

Підсумкова конференція учасників Програми розвитку ООН  та Глобального екологічного фонду «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в Україні», одним із активних медіа-партнерів якої була і газета «Урядовий кур’єр», стала ще одним вагомим внеском у спробу нашої країни інтегруватися у світовий природоохоронний процес. 

Ще не оговталися від розмаїття новорічних і різдвяних смакот недавно перенаселені ними холодильники українців. Їхні духмяні запахи причаїлися десь за новими, значно буденнішими наїдками і озиваються вже майже пошепки, найтоншими сопрано, коли відчиняють господарі двері домашніх хранителів харчового холоду. Флюїди зниклих холодців, шинок, домашніх ковбас, кров’янок, голубців, узварів ще й викликають із пам’яті всіх тих, з ким за святковими столами трапезували, себто дорогих гостей. І тих, для кого не забували поставити ще одну миску з ложкою куті і свічку, — душ усіх предків.