Буклет підготували співробітники обласного краєзнавчого музею до 80-річного ювілею краю. Тут зібрано інформацію про найбільші історичні пам'ятки, зразки вражаючих досягнень луганчан, природні родзинки території, її виробничий, мистецький, інтелектуальний потенціал.

«Насправді наш край настільки цікавий і особливий, що роботу можна продовжувати і додавати до уявного «портрету» краю нові пречудові риси»,– каже директор обласного краєзнавчого музею Олеся Мілованова.

Серед десятків об'єктів, маршрутів, артефактів, які можна побачити на власні очі, пройти, доторкнутися, зокрема, рукотворна печера XVII ст. на Новопсковщині. Метеорит, що впав просто з неба трохи західніше сучасного Біловодська. Аудиторії найстарішого навчального закладу Луганщини –Лисичанського державного гірнично-індустріального коледжу (1872 рік), де виступали з лекціями Д. І. Менделєєв – вчений хімік, та Л .І. Лутугін – геолог, дослідник Донецького кам'яно-вугільного басейну.

Луганщина надає багато можливостей для розвитку природної уяви та фантазії. У Старобільську можна уявити себе учасником зборів вояків армії Нестора Махна і припусти, де він заховав свої скарби. Зупинитися біля пам'ятника Остапу Бендеру та хлопчику-безпритульнику, що просить монетку у великого комбінатора. Або поринути в часи царської епохи у стінах престижної Катеринівської жіночої гімназії.

І в степах, що поряд, є археологічний об'єкт «Літня ставка ханів Золотої Орди» XIV століття, що у селі Шипілівка Попаснянського району. Археологічний центр Східноукраїнського національного університету «Спадщина» припускає, що майбутня Шипилівка на все літо ставала повноцінною столицею однієї з найпотужніших держав середньовічної Європи. Сюди прибували на уклін і місяцями чекали своєї черги князі православних улусів, що привозили данину і вимолювати ярлик на князювання у своїх вотчинах.

Іванка МІЩЕНКО,
для «Урядового кур’єра»