Фахівці не квапилися із коментарями, а весь Інтернет облетіло відео, де шахтар «Суходільської-Східної» Ігор Сметанін розповів, як діставав з шахти загиблих товаришів і взагалі про важкі умови праці на підприємствах ПАТ «Краснодонвугілля».

«Я допомагав піднімати на-гора загиблих хлопців. І під вечір у мене психіка не витримала, я до третьої ранку плакав. Вони загинули, бо давай-давай видобуток, давай проходку, давай мільйони! — бідкався гірник. — Я чув розмову — 5% метану замість піввідсотка. Але ледь провітрюють і далі працюють. Платять нам сущі копійки. На вибірці дівчата тисячу гривень зарплати отримують! За пекельну працю в проходці, де ти шість годин «на лопаті», мені заплатили 1300 гривень. Вони платять копійки і забирають останнє!»

Знайома до болю картина. З настанням літа в наші багатоквартирні будинки приходить так зване планове відключення гарячої води. Комунальники пояснюють: мовляв, необхідно все перевірити перед настанням осінньо-зимового періоду, підремонтувати, облаштувати.

Десять обіцяних днів (зазвичай вони розтягуються на два-три тижні) ми терпимо незручності, заспокоюючи самих себе, що вони швидко минуть. Хоча побачити майстрів у цей проміжок часу в підвалі свого будинку випадає далеко не кожному. Найчастіше вони просто не з’являються і, відповідно, нічого не роблять.

Чи міг колись старий коваль з галицького села Нагуєвичі Яків Франко мріяти, що іменем його сина буде названо місто ковалів, яке через століття стане Меккою художнього ковальства Східної Європи і місцем проведення Всесвітнього конгресу ковалів? А починалося все ще тоді, за часів його ремісництва, коли простий сільський коваль був вельми потрібним кожному — коня підкувати, колеса окути, виготовити нехитрий реманент. Ще з часів Австро-Угорщини такий фахівець на  Галичині був усіма  шанованою людиною.

Ще наприкінці позаминулого сторіччя Леся Українка помітила негаразди зі здоров’ям озера. Але недуга тоді проявлялася лише в окремих місцях. Сьогодні ж усе воно хворе, смертельно хворе. Якщо 35 років тому, за даними облуправління водного господарства, площа голубого дзеркала становила 7,5 га, то тепер — соток 20-30. Від знаменитої перлини залишилася сота (!) часточка того, що було. Вже найближчим часом колиска «Лісової пісні» може зникнути з лиця землі.

 За останні десятиліття вітчизняна наука пройшла досить складний, тернистий шлях від майже повної руйнації її матеріально-технічної бази до становлення окремих напрямів. У ці нелегкі часи неоціненний внесок у її розвиток зробив учений світового рівня академік Борис Патон. Саме Борис Євгенович має виняткову здатність передбачати перспективні тенденції, які зрештою відіграють вирішальну роль на певному етапі науково-технічного прогресу. Ми поцікавилися у видатного науковця, як здобуття країною незалежності вплинуло на інтелектуальну сферу, наскільки важливими є наукові розробки та якою буде наука майбутнього.

 Коли в Криму 1911 року зняли перший повнометражний фільм «Оборона Севастополя», Голлівуду як кіноструктури навіть не існувало. За кілька років потому режисер фільму, донеччанин Олександр Ханжонков офіційно відкрив літню кінознімальну базу, яка згодом стала Ялтинською кіностудією. За своє століття вона надбала багато стрічок у золотий фонд не тільки вітчизняного, а й світового кіномистецтва. У ній знімали свої фільми кінематографісти з понад 12 країн світу. 

Кошик з неймовірно величезними грибами в руках молодої пари, що прямувала повз ставок, привернув увагу відпочивальників. Не щодня на березі  водойми можна побачити таку  розкішну «здобич», тож окремі пляжники кинулися до щасливих любителів тихого полювання зі словами: «Покажіть!»

Мій чоловік, 1965 року народження, проходив строкову військову службу рядовим у Афганістані з 1983 до 1985 року. З 1986 року служив в армії за контрактом. А в 2007-му вийшов на пенсію у званні старшого прапорщика.

Чи має він право отримувати «бойові» до своєї пенсії і в якому розмірі?

В. ПОГОРІЛА,
село Житні Гори
Київської обл.

Понад 30 років живу у сільській місцевості. Стільки ж часу пропрацювала у районній газеті. Нині вийшла на пенсію за віком з посади редактора. Знаю, що відповідно до ст. 18 Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», журналісти, які живуть і працюють у сільській місцевості, мають право на безоплатне користування житлом, опаленням, освітленням відповідно до законодавства — через систему державних субсидій на утримання цього житла та оплату зазначених комунальних послуг.

Ми з дружиною обоє учасники ліквідації аварії на ЧАЕС ІІ категорії. Маємо пільги на сплату за комунальні послуги. Зокрема, за водопостачання — 50%. Проте пільгу чомусь нараховують як на родину, тобто на одну особу. А ми хоч і родина, та все ж обоє маємо таку пільгу. Чому ж один може нею скористатися, а другий має платити 100% за користування водою? Чи має право овруцький «Комунальник» виставляти нам плату на другу людину з подружжя у повному обсязі? Лічильника води в квартирі немає.

Володимир ТРЕТЬЯКОВ,
м. Овруч
Житомирської обл.