СПЕЦРЕПОРТАЖ

В Івано-Франківську у великій пошані художнє ковальство, за що місто першим на пострадянських теренах і здобуло премію імені Альфреда Хаберманна

На в’їзді до Івано-Франківська важко не помітити кований грот Святої Марії. Дехто  здивується, що ця розкішного орнаменту ковка ще й  розфарбована.  Професіонали вже сприймають це як оригінальну родзинку почерку міста ковалів, де на дві з половиною тисячі мешканців — один улюбленець Гефеста. Для більшості ця древня професія — династійна, за якою тепер мають можливість здобути і спеціальну, й вищу освіту.

Майстер-клас для охочих навчитися ковальському мистецтву.

В центральний сквер міста біля Ратуші франківчанка Христина привела свого друга-киянина на затишну лавочку, яку обрамлює розкішна ковальська композиція «Весна». Її подарували місту учасники першого міжнародного фестивалю ковалів, що проходив в Івано-Франківську 9 років тому. Основу композиції викували місцеві майстри, які зуміли підняти «залізне» ремесло до рівня художнього мистецтва і вигадали для вогненої професії понад півсотні найтонших пристосувань, індивідуально вироблених інструментів. Та не лише за це творча ковальська спільнота міста отримуватиме наприкінці серпня престижну премію своїх європейських колег.

Що й не снилося Франкові-батьку

Чи міг колись старий коваль з галицького села Нагуєвичі Яків Франко мріяти, що іменем його сина буде названо місто ковалів, яке через століття стане Меккою художнього ковальства Східної Європи і місцем проведення Всесвітнього конгресу ковалів? А починалося все ще тоді, за часів його ремісництва, коли простий сільський коваль був вельми потрібним кожному — коня підкувати, колеса окути, виготовити нехитрий реманент. Ще з часів Австро-Угорщини такий фахівець на  Галичині був усіма  шанованою людиною.

"Дерево щастя" надихає на творчість молодих ковалів.

Втім, і австрієць Альфред Хаберманн  не мав  високих наукових шкіл. Але мав талант, великий досвід поколінь, практику, що сам набув у майстрів Чехії й Італії, згодом давав власні майстер-класи у Австрії, Італії, Чехії та Японії. Івано-франківець Сергій Полуботько, випускник художньо-педагогічного факультету Прикарпатського педінституту, став першим його учнем з пострадянських країн. Як покаже час — і талановитим менеджером та пропагандистом «залізної» професії. Він — один з організаторів свята і заступник голови Всеукраїнської спілки майстрів ковальського мистецтва. А поштовх прикарпатському фестивалю художнього ковальського мистецтва надав саме чеський хаберманнівський «Гефайстон», на якому він одержав свій перший диплом учасника. Івано-франківське «Свято ковалів» увібрало в себе кращі ковальські традиції сходу і заходу, має творчі і технічні напрацювання таких майстрів, як Олег Бойков, випускник Косівського інституту декоративного та ужиткового мистецтва, Михайло Зарицький, Микола Ємельянчук, Михайло Клочко, випускник Маріупольського металургійного інституту. Згодом цей фестиваль допоможе подібним заходам у багатьох містах України, Франції, Бельгії, Фінляндії, Сицилії. Що, до речі, теж стало поважним аргументом присудження Івано-Франківську авторитетної європейської премії.

У таку "Рамку для фото" помістяться усі бажаючі.

Від виставки — до міжнародного форуму

Дружба і творчі зв’язки ковалів сходу і заходу України сприяли потужному розвитку галицького фестивалю: донеччани допомогли стартові і розмаху, звівши з потужним спонсором, як їх  металургійний комбінат. Згодом до справи долучиться ВАТ «Прикарпаттяобленерго», Івано-Франківська міська рада, фірма «Декра».

Івано-Франківське свято ковальського мистецтва, стартувавши з місцевої виставки ужиткових виробів, перетворилося в міжнародний мистецький форум, який триває кілька днів. У його програму, додає Михайло Клочко,  входять художні виставки, науково-практичні конференції і навіть концерти зірок класичного мистецтва. Тоді у травневі дні місцеві музеї, кафе і готелі вщент заповнені. У 2006-му його мистецький та організаційний рівень мала можливість оцінити вельми креативна в Європі художниця, донька метра художнього ковальства Христина Хаберманн фон Гох. Вона відвідала фестиваль  у складі делегації ковалів і урядовців австрійського міста Ібзіц.

Хто побував на Івано-франківському «Святі ковалів», його не забуває. Що запам’ятовується? Найперше душевність, що тут панує. Тут кожен з трьохсот його учасників з усіх кінців світу має можливість себе проявити.

Цьогоріч  напередодні 350-річчя заснування старого Станіславова відбувся  дев’ятий фестиваль ковальського художнього мистецтва. Його учасники подарували містові  роботу «Круговерть», яка символізує вступ Івано-Франківська до Європейської асоціації ковальських міст. Це шестисекційна кована карусель,  встановлена у сквері по вулиці Низовій, прикрашена сімдесятьма кованими художніми елементами, створеними руками двохсот майстрів з 17 країн світу.

Ідея кожного твору і основа всіх кованих композицій міста традиційно належить господарям. Кожна колективна робота - «Весна» і «Великоднє сонечко», встановлена поблизу одного з храмів, «Рамка», яка стала візитівкою міста і де фотографуються івано-франківці й гості,  «Букет майстрів» і «Дерево щастя» — живуть своїм життям.

 "Рамка для фото" притягує охочих зробити світлину на пам'ять.

За ковальське «Дерево щастя»

Поки йдемо до тепер уже знаменитого туристичного об’єкта — ковальського дерева на вулиці Незалежності, Ольга Полуботько, перекладач організації «Свято ковалів»  та її співзасновник розповідає:

— Щодня тут ходжу на роботу. Як бачу біля ковальського «Дерева щастя» людей, які гойдають дітей, фотографуються, піднімається настрій. Щаслива, що причетна до цієї справи.

Наприкінці 90-х вона наполегливо агітувала колег  свого чоловіка Сергія Полуботька з  різних країн приїхати  до Івано-Франківська. Довго кликали відомого коваля з Ізраілю Ірі Гофі. З Івано-Франківськом у нього пов’язані важкі спогади — тут під час війни загинула майже  вся його родина. Допоміг переконати колега з Німеччини, для якого Ольга теж зуміла знайти поважні аргументи. Тепер він збирається реалізувати спільно з українськими друзями проект в пам’ять про невинно загиблих.  Непростий був шлях в Україну і 50-річного голландця Сеппа Ейбла. Тепер у знак солідарності з українськими ковалями він навіть постригся «під оселедець»…

Та ось ми з Ольгою  підходимо до популярного у туристів «Дерева щастя».  Три роки тому до його виготовлення доклали рук ковалі з 24-х країн світу. Молода мама Тетяна Грабовецька гойдає трирічну донечку, ще одна сім’я фотографується в  дивовижному гіллі. Його — від найтоншої до найвищої —  обвішали «колодками щастя». «Навіть на шиях фігур танцюючої пари замкнули колодки,—  не втримується моя супутниця. — Ставлять тут «замки», щоб  закрити своє щастя на колодку». Читаємо написи. Ось англійською: «Брітні, ти одружишся зі мною!»  Що тут вдієш, коли люди хочуть вірити в чудодійну силу?

На побачення - під ажурну огорожу. Фоторепортаж Ольги ЛОБАРЧУК

Поповнення місцевої скарбниці

Івано-Франківськ  став третім у Європі серед колективних номінантів після мистецької школи чеського міста Ліпнік та австрійського Ібзіца. Премія, яку одержить місто, являє собою ковальський мистецький виріб, створений попереднім номінантом.

27 серпня директор музею імені Коменського з міста Пршерова — батьківщини Хаберманна та голова австрійського міста Ібзіц  вручить прикарпатцям премію європейської ковальської художньої еліти на ХХХ  зустрічі майстрів художнього ковальства «Гефайстон» в замку Хельфштин у Чеській Республіці. На цю ювілейну зустріч запрошені  ініціатори розвою на  Прикарпатті  ковальського художнього мистецтва —  керівник обласного відділення Всеукраїнської спілки майстрів ковальського мистецтва Михайло Клочко, голова Івано-Франківської громадської організації «Свято ковалів» Сергій Полуботько, представники місцевої влади.

ДОВІДКА «УК»

Премія імені Альфреда ХАБЕРМАННА — одна з найпрестижніших в Європі і світі. Вона присуджується за новації та особливі заслуги в ковальському мистецтві, популяризації і збереженні стародавніх ремесел, які є надбанням людства.

Заснована після смерті цього  метра художнього ковальства у 2008 році.  Присуджується Міжнародною cпілкою дизайнерів по металу, яку очолює голландець Корнеліс Пронк,  Чеською ковальською асоціацією, музеєм Коменського в Пршерові та родиною знаменитого майстра, уродженця Чехії, який тривалий час жив і працював у Австрії в невеликому місті Ібзіц. Це гірське поселення за його участі стало осередком європейського художнього ковальства. До Ібзіца Хаберманн  був запрошений владою і громадою на працю і проживання. Він  — коваль у третьому поколінні, підняв вогнене ремесло до мистецького рівня.