Три тижні під обстрілами у Маріуполі — це пекло, яке ще недавно здавалося неможливим у ХХІ столітті. Проте це сталося: люди виживали без світла, газу, води та будь-якого зв’язку зі світом. Безліч моторошних емоцій і жахів, втрат, морального і фізичного болю. Усе пережите і бачене на власні очі моя 18-річна знайома, яка донедавна опановувала фах журналіста у Маріупольському державному університеті, ретельно записувала. Щоправда, частину записів довелося знищити перед проходженням російських блокпостів дорогою із заблокованого міста.

Ще до початку російського вторгнення в Україну, яке призвело до масового виїзду за кордон мільйонів біженців, українці були серед представників десяти найбільш експлуатованих націй у світі. Фахівці передбачають, що масове прибуття за кордон з України переважно жінок і дітей, які дуже швидко залишили домівки і, як правило, не мають достатніх фінансів для проживання, закордонних знайомих, не знають іноземної мови, призведе до стрімкого зростання кількості жертв торгівлі людьми.

Вдома війіськова, доброволець, керівниця інструкторських груп «Марусині ведмеді» Маруся Звіробій розповіла про те, як в умовах повномасштабної війни навчає, злагоджує військових у своєму підрозділі та готує їх до виконання бойових завдань. Відомо, що її «ведмеді» — це один з елітних проєктів українського війська, ці хлопці виконують найскладніші завдання на передовій та в тилу ворога. Отож як потрапити в цей підрозділ і про що перше спитають на співбесіді? Скільки часу в умовах тотальної війни можна дозволити собі на підготовку військових і чому навіть чотири доби експрес-занять перед відправленням на фронт — краще, ніж нічого?

 Лагідний голос, крицевий характер, українська душа. Їх уміло поєднала у собі 21-річна Катерина, яка походить з Тернопільщини. Нині її знає вся Україна, планета як «Пташку», захисницю Маріуполя. Своєю нескореністю, непохитністю, твердістю духу вона вражає. І піснею також. Із підземель Азовсталі й вирвався-полинув у світи її спів, викликаючи в мільйонів українців і гордість, і патріотизм, і гідність. А також безмежне хвилювання за її життя, за життя всіх, хто боронить нашу країну від рашизму.

В умовах збройного нападу рф на Україну, що супроводжується килимовими бомбардуваннями токсичною кремлівською пропагандою, зростає вага правдивого слова, яке дедалі частіше виконує функції високоточної зброї. Інша річ, що вітчизняна інформаційна безпека зазнає істотних втрат: на тимчасово окупованих територіях ЗМІ припиняють роботу, а журналісти одними з перших відчувають підвищену увагу рашистів.

 Нарешті випав довгоочікуваний дощ. Кажуть, що він у дорогу — добра прикмета. У гостинному поліському селищі Степань на Рівненщині вона справдилася. Директорка санаторію «Горинь» Лариса Шишковська зустрічає на вході. І одразу до діла. Від початку березня цей профспілковий заклад гостинно відчинив двері для тих, хто втікав від війни. Пані Лариса навіть не думала, що буде завтра. Вона ж бо мала обігріти й нагодувати людей сьогодні, тож одразу викликала на роботу кочегара й кухарів.

 Уже третій місяць поспіль культурно-історичний центр «Совине гніздо» в Ужгороді виконує гуманітарну місію — надає послуги внутрішньо переміщеним особам, які прибувають у місто. За цей час пункт допомоги зарекомендував себе як своєрідний хаб, де приймають утікачів від жахіть війни.

Можна, звісно, довго розмірковувати, які царини в сучасній світобудові поза політикою. Та насправді розуміємо, що будь-який міжнародний майданчик — це шанс не те що говорити — кричати правду про війну, рашизм і його загрозу світові.
З останнім акордом пісні «Стефанія» у фіналі конкурсу соліст гурту Олег Псюк звернувся до світу із закликом негайно  допомогти визволити захисників Маріуполя, які,  перебуваючи  в оточенні російських окупантів на заводі «Азовсталь», демонструють  не бачений досі героїзм. 

Хмельницький із перших днів війни став прихистком для багатьох людей, які шукали порятунку від жахіть війни. Містяни об’єдналися задля того, аби допомагати переселенцям, забезпечувати армію та наближати нашу Перемогу.
Понад місяць тому мирне місто теж стало ціллю для російських військ, які завдали по ньому ракетний удар. На щастя, минуло без постраждалих. Попри те, що лінія фронту далеко від Хмельницького, там постійно готуються до оборони.

Понад 60% європейців живуть у сільській місцевості, що забезпечує їхнім країнам високу соціально-економічну, екологічну та військово-оборонну стійкість. У нас же навпаки: центри міст і сільських районів забудовано багатоповерхівками, промисловими підприємствами, нафтобазами, військовими об’єктами, розміщеними в зонах аеропортів. І як показав досвід Київщини та інших областей на початку вторгнення росіян, це призвело до значних ускладнень в обороні та прямої загрози життю й безпеці місцевого населення.