Під вихідні мені зателефонував із Києва молодший син-студент. Після тривалої розмови про все на світі, адже він удома — рідкісний гість, я подав ідею зустрітися й хоч раз за літо з’їздити на наш улюблений пляж на Ворсклі, розташований у мальовничому місці за 40 кілометрів від Полтави. З тим річковим пляжем у нас пов’язано чимало спогадів, там ми з ним у різні роки завжди завершували сплавну риболовлю. 

Вимога часу — будівництво нових дитсадків, шкіл та інших інфраструктурних об’єктів, а також житла для відповідних категорій громадян — нерідко гальмується насамперед через брак коштів. Утім, якщо захотіти, вихід можна знайти. Як це робиться, наприклад, у районах Полтавської області під час будівництва соціально значимих об’єктів. 

Вважаю, що уряд Володимира Гройсмана найближче підійшов до реального бачення напрямів вирішення подальшої долі земельної реформи. Зокрема Прем’єр-міністр заявив: «Уряд пропонує повну заборону продажу землі іноземцям, великим холдингам. Ми за те, щоб земельна реформа відбулася в інтересах фермерства». Правильний акцент Прем’єр-міністра, спрямований на захист інтересів громадян України як єдиних співвласників основного національного багатства — землі та її природних ресурсів. 

Житель села Удачне Покровського району на Донеччині, взявшись копати погріб на городі, несподівано натрапив на небезпечну знахідку. Під землею в мішку зберігався комплект сучасної зброї: автомат Калашникова, пістолет Макарова, патрони до них, а також дві гранати із запалами. Чоловік, щоб уникнути проблем із законом, відразу зателефонував до чергової частини поліції, і на місце майбутнього погреба прибула слідчо-оперативна група правоохоронців. У ході подальшої перевірки встановлено, що 26-річний молодий чоловік мешкає у згаданому будинку з грудня 2014 року, тож оперативники продовжують пошуки справжнього господаря арсеналу. Інформацію за фактом знахідки внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за ч. 1 ст. 263 «Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами» КК України. Виявлену під землею зброю вилучили і направили на експертизу, та вже за першим її оглядом очевидно, що з якихось причин зберігалася вона аж ніяк не в належному стані. 

Понад два місяці тому здійснилися наші очікування: нарешті без бюрократичних перепон, довжелезних черг у консульствах і візових центрах українці можуть рушати до Європи. 11 червня, коли «двері безвізу» на Закарпатті відкрив Президент України Петро Порошенко, стало частиною історії. Та після святкових вітань настали будні. І саме період після оплесків і фанфар мав засвідчити, чи пішло життя на кордоні по-іншому, європейським руслом. 

Натовп під триколорами, що біснувався біля приміщення Донецької облдержадміністрації, враз збуджено загув ще дужче і трохи розступився. Крізь нього впевнено рухалися троє здорованів у балаклавах та з автоматами, які вели чоловіка зі зв’язаними за спиною руками й мішком на голові. Бранця швидко заштовхали в багажник автомобіля, і той рвонув із місця в напрямку вулиці Університетської…

Графіті на Грушевського — це один із символів Майдану, нагадування про те, як дорого ми заплатили за можливість змінити країну. Це пам’ятка історії, і знищення її є злочином. Але ці слова голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича — порожній звук для власника магазину елітних меблів «Емпоріум». 

Тієї суботи Сергій — чолов’яга років 30-ти — разом із невеличкою бригадою весь день вантажив якесь залізяччя до величезної фури. І вже присмерком, коли ляда, здавалося, бездонної вантажної утроби зачинилася, похапцем почав збиратися. «Сьогодні ж  день народження міста, треба встигнути на свято!» — подумки підганяв себе Сергій.  Звичайно, вихідний — не привід, аби знехтувати можливістю заробити пару копійок до сімейного бюджету, але й раптова халтура — не причина, аби проігнорувати день народження рідного міста. 

Зимового ранку в очікуванні реалізатора, який привозить сюди молоко й сметану із сільського підприємства, у дворі багатоповерхівки звично зібралися червонощокі від морозу мешканці будинку та коти в різнокольорових шубах. Останні в очікуванні молочного сніданку дружно вмивалися, а люди похилого віку активно обговорювали свої найнагальніші проблеми. 

Ви теж попри спеку не могли скупатися у Дніпрі (Дністрі, Бузі тощо)? Через те, що вода стала геть зелено-гидотного кольору, а головне, перетворилася на якийсь кисіль із водоростей?