Пам’ять жертв збитого вже понад три роки тому в небі над Донбасом малайзійського авіалайнера рейсу МН17, немов легендарний попіл Клааса, стукає в кожне небайдуже серце. Немає сумніву, що вбивць неодмінно назвуть поіменно та притягнуть до відповідальності. 

П’ятниця видалася для Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана не менш напруженим днем, ніж усі попередні, впродовж яких він побував у трьох областях України, занурився в робочу атмосферу дорожників, лікарів, учителів, підприємців. Без вивчення того, чим дихають люди в регіонах, у столиці неможливо визначати шляхи подальшого розвитку реального сектору, прогнозувати перспективу, аналізувати й виправляти недоліки чи помилки.   

Козівський район на Тернопіллі за топонімами мають право називати «найкозячішим». Адже, крім райцентру Козова, можете ще завітати до селища Козлів чи побувати в селі Козівка. Скажіть, хіба можна було тут не вшанувати фестивалем козу — тварину сумирну й водночас норовливу та кумедну?! Утім, що там фестивалем, навіть пам’ятником! Нарешті коза в Козові дочекалася таких почестей. 

Зі шкільного курсу географії відомо, що найбільші річки України — Дніпро, Дністер, Південний Буг — течуть на південь. Це спричинено переважним похилом місцевості. Нехай цей похил і не такий великий, та він позначається й на кліматі країни, роблячи його трішки теплішим. Важливо й те, що саме на півдні розташовані наші моря, які слугують і транспортними шляхами, і місцем відпочинку. Велике значення мають південні регіони в сільському господарстві: саме там вирощують найсмачніші овочі і фрукти. 

Очільник Державного агентства з управління зоною відчуження розповів «УК», як вберегти чорнобильські ліси від пожеж та що дасть створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Нині точиться багато розмов про те, що українська наука потребує більшої фінансової підтримки, що через нестачу коштів неможливо проводити фундаментальні розробки, а самі науковці шукають таке застосування своїм силам і вмінням, яке дало б їм можливість як мінімум прогодувати свої родини. Справді, є така проблема. Однак це якраз той випадок, коли, як кажуть, швець без чобіт. Адже наукові установи уже володіють непересічним капіталом — продуктами інтелектуальної власності на основі новітніх технологій, які за умови грамотної організації реалізації розробок могли б забезпечити і належну матеріальну базу для самих наукових інституцій, і хороші заробітки авторам нових перспективних розробок. Для цього варто зробити лише кілька кроків.  

У зв’язку з воєнними діями бізнес опинився в зоні ризику, і до Черкащини переїхали три десятки підприємств. Серед них була й група компаній «Континент». Нині вона поступово освоює територію колишнього Смілянського заводу «Оризон». 

Лише кілька українських письменників живуть із творчості. А він жив як твір літератури. Олесь Ульяненко — єдиний лауреат малої Шевченківської премії, яку отримав 1997 року за роман «Сталінка». Цього року йому виповнилося б усього 55. Чи, зважаючи на інтенсивність, з якою він жив, аж 55. Його смерть 17 серпня 2010-го залишила болісні запитання в кримінальній, соціальній, культурній площинах. Її класифіковано «за нез’ясованих обставин», а діагноз «від гострої серцевої недостатності» осмислюється як підсумок його буття. Йому не вистачало любові, слави, коштів, визнання — усього того, чого прагне непересічна особистість, яка в одне життя вміщує кілька іпостасей. 

Уже не один рік у державі точаться дискусії про реформування лісового та мисливського господарства, в яких, до речі, професійні лісівники-практики беруть участь епізодично. Здебільшого присуди виносять так звані аматори-балакуни, які про галузь і її проблеми знають не з власного досвіду, а розповідей, спостережень, ба навіть публікацій у ЗМІ і телепередач. Проведено десятки дискусій на найрізноманітніших рівнях і майданчиках, зламано і зігнуто сотні списів… Але… Все лишається на місці. Утім, погляньмо на лісову ситуацію з іншої точки зору: чи й справді там усе так погано, як це намагаються подати?Для мене як людини, котра понад 30 років працює в лісовому господарстві і має змогу порівнювати і аналізувати конкретну статистику, відповідь однозначна — ні! 

В експозиціях Донецького обласного краєзнавчого музею, одного з найбільших і найстаріших подібних закладів України, поміж різноманітних експонатів було немало зразків зброї всіх епох і народів, які населяли цей край та тих, хто пхався сюди, аби його загарбати. Кам’яні рубила й примітивні ножі, наконечники стріл та списів скіфів і половців, мечі та сокири дружинників часів Київської Русі і криві шаблі монголо-татар, козацькі пістолі та мушкети, зброя учасників Першої та Другої світових воєн.