П’ятирічна онучка повернулася з дитсадка з неймовірним кашлем.

— Ой, Катрусю, що ж це буде?! — кажу з порога.

— Не турбуйся, бабусю, в нас майже всі діти кашляють, — «заспокоїла» мала й тут-таки уточнила: — Ні, не «майже», вже точно всі. 

Слід зазначити, що як і в кожній давній автохтонній нації, у складі української є етнографічні групи, які мають локальні культурні особливості, що виникли завдяки природним чинникам, напрямкам господарства й перебування у складі різних держав. Проте навіть у таких умовах українці зберігали свою мову, культуру і відчували свою єдність з усім народом. 

Ось-ось мине 2,5 року з часу ухвалення у Верховній Раді України Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Звичайно його називають законом про декомунізацію. 

«Випив — за кермо не сідай», — цей слоган, який навіть за простою житейською логікою мав би стати безперечним гаслом усіх водіїв, на практиці вони нерідко забувають. Ось кілька рядків лише з одного з повідомлень Нацполіції: «На Закарпатті за добу трапилося аж три аварії за участі п’яних водіїв, всі вони втекли з місця пригоди. Також зафіксовано, що закарпатець віз дітей з 3,2 проміле алкоголю в крові».

Як зупинити хвилю п’яних аварій? Можливо, найкраще покарання — гривнею? Нещодавно група народних обранців зареєструвала у Верховній Раді законопроект № 6679, яким пропонується дещо змінити принципи стягнень за водіння у нетверезому стані й посилити контроль на дорогах. 

Їздив нещодавно у відрядження в місто Калуш Івано-Франківської області. На одній зі станцій у купе підсіла літня жінка. У двох валізах везла продукти онуці, що вчиться в медичному коледжі Івано-Франківська. «Дитина, — сказала бабуся, — не приїхала на вихідні в село, тож вирішила її провідати сама». 

Перманентне реформування лісового господарства країни за роки незалежності позитивних зрушень не спричинило. Істотний стримувальний чинник прогресу в цьому питанні — недосконалість вітчизняного земельного, податкового і лісового законодавства.

Проголошуване реформування відбувається під гаслом «Державне управління лісами», що стартувало ще 1918 року, а за часів незалежності модифікувалось у вираз «Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин». Зміст його полягає у тому, що «основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів». 

Верховна Рада ухвалила Закон «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей». За документ віддали голоси 229 із 337 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі Верховної Ради. За проголосували 122 депутати із фракції БПП, 69 — з «Народного фронту», 9 — з «Опозиційного блоку», по одному із фракції «Самопоміч» та Радикальної партії, 19 із групи «Відродження», 8 із групи «Воля народу». Цей закон повністю проігнорувала лише «Батьківщина». Він на рік продовжує чинність Закону «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей».

I Харківський міжнародний юридичний форум  «Право і проблеми сталого розвитку в глобалізованому світі» зібрав політиків, чиновників і відомих науковців з Білорусі, Данії, Канади, Литви, Нідерландів, Німеччини, Сингапуру, США, Швейцарії, України, співробітників міжнародних організацій, структурних підрозділів ЄС, відомих правозахисників. Його організатори — Харківська обл­держадміністрація, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого та Національна академія правових наук України за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Нове правосуддя» і ОБСЄ. Основна ідея конгресу — висвітлення та обговорення нагальних глобальних проблем сучасного світу й пошук шляхів розвитку і вдосконалення Україною власних економічних, соціальних та правових інститутів. На форумі обговорювали питання боротьби з корупцією, тероризмом, реформування Конституції, судової влади, місцевого самоврядування. 

 «100 років Жовтня зустрічатимемо вже за радянської влади», — категорично запевнив мене на Арсенальній площі один із прихильників комуністів під час демонстрації на честь 90-річчя більшовицького перевороту, раніше іменованого Великою жовтневою соціалістичною революцією. Тоді, майже 10 років тому, я готував телевізійний сюжет у новини з урочистого мітингу представників лівих сил у центрі Києва.

П’ятеро дітей з ранцями за плечима впевнено підіймаються звивистою гірською стежкою, розмитою дощем. Учнів, які саме повертаються зі школи, зустрічаю на крутому схилі у присілку Ставник неподалік села Космач на Івано-Франківщині. Першокласниця Оля Вагалюк, її сестричка третьокласниця Марійка і братик четвертокласник Іван у компанії однокласників Миколи Кищука й Ореста Гаврищука залюбки розповідають про життя у мальовничому краю. Щодня юні горяни мужньо долають небезпечний шлях до знань — за будь-якої погоди йдуть пішки три кілометри до школи. Адже стрімкою ґрунтовою й водночас слизькою дорогою не проїде жоден шкільний автобус.