Попри те, що у другій половині цього року воєнна агресія проти України стала масштабнішою і зовсім не прихованою, а економічне становище істотно погіршилося, наша країна майже зникла зі світового інформаційного простору. Частково у цьому винні ми самі, посилаючи меседжі про нібито перемир’я. І дарма що впродовж усього збройного конфлікту його дотримувалася виключно українська сторона і коштувало воно нам сотні людських життів, чого, за великим рахунком, ніхто не оцінив. 

Як повідомила прес-служба МВС України, у ньому функціонувало близько 130 гральних автоматів, які, за різними оцінками, могли приносити власникам від півмільйона до мільйона доларів щомісяця. Нині триває оформлення необхідних документів.
За словами радника міністра внутрішніх справ Зоряна Шкіряка, припинення незаконної діяльності підпільного казино відбулося в рамках спецоперації щодо боротьби з гральним бізнесом, оголошеної міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. На виконання ухвали суду, працівники столичного та Печерського районного управлінь Державної служби боротьби з економічною злочинністю виявили і знешкодили незаконний елітний зал гральних автоматів. «Точка» була розташована в центрі столиці, в одному з торговельно-розважальних центрів на Бессарабці.

Упродовж кількох останніх тижнів наше село щовечора вимирає. Навіть сумно стає, коли повертаюся з роботи додому і йду темними вулицями під супровід гавкання злих собак у дворах. Тоді чомусь ловлю себе на думці, що в морок занурюється не лише наш Багрин, розташований неподалік від шумної автостради Київ — Одеса за якихось 30 кілометрів від яскраво освітленої столиці, а й уся Україна.  

У  грудневі дні через 431 рік після смерті останки одного з перших українських друкарів, просвітителя, теолога, перекладача, художника-гравера, інженера-ливарника, винахідника Івана Федоровича  (Федорова) та  його сина Івана Друкаревича нарешті перепоховали за християнськими традиціями. Ми довгі роки знали його як Івана Федорова, але з’ясувалося, що документи він завжди підписував як Федорович. Батьківську справу продовжив і син, який увійшов в історію як Друкаревич. Тривалий час він видавав унікальні книги, залишаючись людиною незаможною, бо повертав батьківські борги. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Що робити, якщо співвласники житла не мають згоди

Як продати будинок «у садку»

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

Чи не буде проблем з генеральною довіреністю

Як правильно оформити прострочену спадщину 

Заслужений діяч науки і техніки Франц Бутинець відгукнувся на публікацію «Міносвіти почало ламати хребет корупції», надруковану в «УК» за 2 грудня, повідомленням про порушення в Житомирському державному технологічному університеті. Про них він писав у Державну інспекцію навчальних закладів. Звідти відповіли, що поділяють його стурбованість щодо низького рівня кандидатських дисертацій. Водночас інформували, що питання організації роботи спеціалізованих вчених рад, якості підготовки та аналізу дисертаційних робіт на предмет виявлення в них плагіату не належить до компетенції Державної інспекції навчальних закладів. Ще й нагадали, що, згідно з вимогами закону, повторного звернення, якщо є рішення по суті, не розглядають. 

Щороку Марія Шимон дарувала чоловікові Петру сина. Немов за хронометром, на світ у закарпатському селі Угля на Тячівщині один за одним прийшли Іван, Сашко та Віталій. Через півтора року після народження останнього з них, 19 грудня 1990-го, на самого Миколая, після важкої хвороби Марія перенеслася в інший світ. Батькові з трьома малолітніми дітьми на руках — ні кудись поїхати, ні вдома грошей заробити: початок 1990-х. Привів у дім іншу господиню, яка стала матір’ю його синам. У Віри теж був син, який хлопцям став братом. 

Нині соціологи в один голос стверджують: за рівнем тривожності українське суспільство повернулося в 90-ті роки минулого століття. Майже рік воно перебуває в найсильнішому стресі: Майдан, зміна влади, втрата Криму, події на Донбасі. Обговорити, чого насправді бояться українці, зібралися на круглому столі «Страхи українського суспільства: операція без анестезії» фахівці різних напрямів: соціологи, психотерапевти, економічні аналітики. 

...Коли я здобував вищу освіту, ніколи і нікому не давав хабарів. Не давав їх і жоден із моїх знайомих. І знайомі моїх знайомих не переказували, що їхні знайомі платили за хорошу оцінку на іспиті. Як водиться, були у нас улюблені викладачі й менш улюблені, але ніхто з них не відзначився тим, що вимагав-просив-натякав на матеріальну вдячність за поблажливість. Це було на початку 1990-х, навіть на межі з 1980-ми.