Є питання, до яких рідко привертають увагу широкого загалу. І тільки надзвичайні обставини проривають завісу мовчання. Так сталося зокрема в Горностайпільському геріатричному пансіонаті, що на Київщині. Проживають там одинокі й престарілі громадяни. Зрозуміло, не від добра вони туди потрапили. Але люди освоюються на новому місці, знайомляться, намагаються одне одному не заважати, а навпаки — допомагати. Спокій і усталений спосіб життя порушили звільнені з місць позбавлення волі й люди без відповідного місця проживання, яких туди направили.  

Прикро, та якби мені довелось судити про рідну Житомирщину за сюжетами новин на центральних телеканалах, висновок був би однозначний: тут не відбувається вартих уваги подій, крім кримінальних злочинів, пожеж, аварій чи сусідських війн на побутовому грунті. Втім, залишимо це на совісті тих, хто вкрай однобоко висвітлює життя краю, який другий рік поспіль отримує рекордні для області 1,5 млн тонн зернових, вийшов на перше місце в країні за темпами промислового виробництва, стабільно забезпечує позитивне сальдо у зовнішній торгівлі тощо.  

Життєві принципи легендарного повітряного «академіка», його унікальні цілеспрямованість та послідовність у досягненні вершин професійної майстерності можуть слугувати чудовим прикладом для тих, хто прагне в нинішніх умовах жорсткої конкуренції на ринку праці зайняти жадане «місце під сонцем».
…Днями у нас відбулося п’яте побачення з нею — «Мрією». Наймогутнішим у світі літаком — Ан-225. Місце зустрічі добре знайоме: Гостомель, що під Києвом, «повітряна гавань» — льотно-випробувальна база Державного підприємства «Антонов» (раніше Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова).  Тривав другий робочий день VIII Міжнародного авіаційно-космічного салону «Авіасвіт-ХХI».

«Випадковості не існує — все на цьому світі або випробування, або кара чи нагорода, або знамення» — говорив свого часу Вольтер. Утім, він не забував додати, що кожна подія сьогодення народжується з минулого і є батьком майбутнього. З цієї філософської точки зору нинішня виборча кампанія — вже історія, уроки з якої тою чи тою мірою позначаться на вітчизняній демократії. 

Не знаю, як, але нещодавно соціологи дійшли висновку, що в державі і столиці зокрема побільшало патріотів. Про це поспішали повідомити широкому загалу. Через кілька днів, уже без оголошення, неподалік Оболонської в місті Києві райдержадміністрації зрізали майже десять дерев. Їх прибрали разом із будинком побуту, розчищаючи територію для новобудови. 

Слова давньогрецького філософа Аристотеля «Держава — це єдність громадян», як і продовження його думки про те, що громадянин повинен володарювати над своєю державою, і нині звучать актуально. Без налагодження взаємин органів державного управління та широкого громадянського загалу не можливо формувати ефективну державну політику в нашій країні.
Реалізується це завдання через гарантування прийнятних політико-правових, адміністративно-організаційних, фінансово-матеріальних умов, які забезпечують функціонування інститутів громадянського суспільства. 

На Київщині консультації обласної влади з громадськістю, діяльність громадських рад, громадські слухання, обговорення проектів нормативно-правових актів на засіданнях Центру законодавчих ініціатив за останні два роки стали нормою.
Зазначу, що кількість інститутів громадянського суспільства у нас постійно зростає і станом на вересень цього року легалізовано згідно вимог чинного законодавства понад 800 обласних громадських організацій, 150 благодійних фондів, 73 профспілкових організації, 10 спілок об’єднань громадян та понад тисячу місцевих громадських організацій. 

Розвинутим називають таке громадянське суспільство, яке реально і неголослівно забезпечує захист індивідуальних та громадських інтересів своїх співгромадян. Воно грунтується на активній діяльності громадянських інститутів. Для нашої країни це передусім громадські та благодійні організації, профспілки, об’єднання роботодавців, ЗМІ тощо. За зростанням, чи навпаки, — зменшенням кількості утворених чи легалізованих через Міністерство юстиції об’єднань громадян, інших громадських формувань оцінюють загальний стан формування вітчизняного громадянського суспільства.
Формувати публічну політику та управління, які б були максимально наближені до інтересів та потреб людей, можливо за допомогою різних механізмів.

9 травня 2011 року набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі — закон), метою якого є забезпечення прозорості та відкритості, створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
З початку дії закону органи виконавчої влади проводять істотну роботу щодо організаційного забезпечення доступу до публічної інформації: систематично оприлюднюється та надається інформація про свою діяльність та прийняті рішення; ведеться облік документів, що знаходяться у їхньому володінні та запитів на інформацію; облаштовані спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями; розроблені форми та порядок подання запитів на інформацію; приділяється значна увага активній інформаційно-роз’яснювальній роботі серед населення про їх права, передбачені законодавством. 

Тячів — одне з небагатьох закарпатських міст, удостоєних титулу королівських. Грамота, в якій про це згадано, датована далеким 1329 роком. 
Нащадки наділених привілеями тячівців пишаються минулим, втім, живуть сьогоднішнім. Рівняються на сусідів у Євросоюзі, кордон із яким проходить по річці Тиса. Вона ось — на відстані кількасот метрів від центру міста. Там уже румунська територія…
Але на Тячівщині, окрім міста, є п’ять селищ і 56 сіл. Цей район за кількістю жителів — 172,5 тис. осіб — найбільший серед сільських в усій країні.