На тлі формування нового складу уряду Верховна Рада працювала у стандартному режимі. Під головуванням віце-спікера Андрія Парубія народні обранці підтримали важливі для країни законопроекти. 

Розпочав роботу оперативний штаб, утворений рішенням глави Нацполіції Хатії Деканоідзе, який базується в бурштиновій столиці — місті Сарни на Рівненщині. Цьому передувала чергова сутичка між старателями й правоохоронцями, яка виникла напередодні в урочищі Смітник. Одночасно в обласному управлінні Нацполіції змінився керівник: його очолив Сергій Князєв, що досі працював на аналогічній посаді на Закарпатті. І одразу, як мовиться, з корабля на бал — кримінально-бурштиновий. 

Із чим передовсім асоціюється армія, то це вишкіл і залізний порядок, витримка і організованість. Щойно у військовослужбовців ці поняття починають шкутильгати, вважай, біди не уникнути. Так, за минулий рік у Збройних силах через небойові ситуації 126 бійців зазнали каліцтва чи навіть загинули. Із них 66 — у зоні АТО. Для порівняння: у 2014 році за порушення дисципліни в армії покарано 701 особу, а в 2015-му — 9 тисяч. 

Нинішню гласність та свободу слова в Україні можна з повним правом зарахувати до найбільших і беззаперечних завоювань Революції гідності. Уже нікого не здивуєш тим, що правоохоронці, приміром, публічно звинувачують у тих чи інших гріхах прокуратуру і навпаки або обидві структури дають далеко не компліментарну оцінку судовій системі, а остання — їм. При цьому представники певних структур і відомств постійно наголошують на необхідності реформ, які чомусь ніяк не хочуть прискорюватися й ставати зримими пропорційно до цих розмов. І часто це відбувається не тому, що саме керівники різних органів влади встромляють палиці в колесо реформування, а через небажання рядових виконавців відмовитися від звичних для них «цінностей». Тих самих виконавців, які й під люстрацію не підпадають, і на публіці з певних причин не дуже хочуть «світитися». Але вони тихою сапою нищать перші паростки віри пересічних громадян у торжество справедливості й надію на зміни в суспільстві. Саме про один з таких випадків йтиметься. 

Михайлові Пономаренку в серпні виповниться 20 років. Вигляд він має хлопчика десятирічного, бо народився, як виявилося, з рідкісним діагнозом зламаних хромосом — синдромом Прадера — Віллі. Хлопчик не міг ні рухатися, ні ковтати, ні навіть плакати через гіпотонію — захворювання, коли всі м’язи розслаблені. Носії цього захворювання — лише чоловіки. Однак молодий батько, який підлітком перебував у зоні, враженій чорнобильською бідою, виявився слабкодухим і навідріз відмовився від сина. Відмовитися від немовляти радили 19-річній Лілії, що вже мала статус матері-одиначки, й деякі лікарі. Мовляв, немає в світі ні ліків, ні сили, що здатна подолати й полагодити зламані хромосоми. 

У 1990-ті роки пісня про підпільника Кіндрата і його чудодійний самогонний агрегат була напрочуд популярною. Оспівуючи революційні подвиги «народного депутата», автор водночас (свідомо чи ні, хоч й із максимальною іронією) творив осанну напою, який в усі часи, на відміну від самого твору, був популярним. 

Є в Полтаві чудовий Музей авіації й космонавтики, в якому з понад 4 тисяч експонатів 80% унікальні й де у 1992—1994 роках працювала науковим співробітником бібліограф-дослідник Людмила Саприкіна. Про пані Людмилу можна прочитати у публікації «Давно вже нібито зниклі літери епітафії раптом проступили на камені під час зливи» («УК» №114 за 27 червня 2013 року). Вона відома тим, що знаходила і виправляла помилки навіть у словнику Брокгауза і Єфрона. Безцінний її внесок і в створення архіву та картотеки музею.

Але суть в іншому. Працюючи над завданнями завідуючого музеєм Дмитра Кального, пані Людмила принагідно «розкопала» чимало цікавого про найвідоміших конструкторів, інженерів, льотчиків, імена та наукові доробки яких так чи так пов’язані з містом над Ворсклою. Зокрема їй пощастило дізнатися, чому Олександр Шаргей став Кондратюком і як пізніше допоміг американцям висадитися на Місяць. 

На найвищому рівні минулого тижня пролунав намір заборонити імпорт в Україну російських нафтопродуктів: мовляв, «ми вже запровадили низку санкцій проти Російської Федерації, а один із ключових елементів — закупівля нафтопродуктів у Росії — чомусь не потрапив до цього списку». За словами Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, який виступив з такою ініціативою, механізм заборони придбання цієї категорії товару в країни-агресора мусить розробити Мінекономрозвитку.  Намір України вчинити саме так політолог Олег Пономарь вважає важливою новиною. Це не що інше, як перший дзвіночок до світового нафтового ембарго Росії, переконаний він, адже «хтось має бути першим». Чесно кажучи, на перший погляд справді цілком логічний і закономірний крок. Багато хто в Україні давно чекає ще низки подібних.  Скажімо, людей цікавить, чому на території нашої країни й досі працюють фінансові установи з російським капіталом, диктуючи свої умови, чому тривають дипломатичні відносини з країною-агресором і ще багато таких «чому?». 

Попри результати референдуму у Нідерландах, Угода про асоціацію України та Європейського Союзу залишається чинною, а євроінтеграційний курс держави незмінний. На цьому наголосив Президент Петро Порошенко, спілкуючись у неділю з представниками кількох провідних вітчизняних телеканалів. Глава держави ствердно заявив, що він вірить у Європу, в європейські цінності, в те, «що він робить». Найближчим часом Петро Порошенко очікує на рішення Єврокомісії про передачу законодавчих пропозицій до Ради Європейського Союзу і Європейського парламенту щодо запровадження безвізового режиму для українців. До речі, у підтримці надання безвізового режиму для громадян України його запевнив під час телефонної розмови прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. 

У Зверненні до українського народу Арсеній Яценюк обгрунтував свою відставку, запевнивши, що його політична сила й надалі залишається в коаліції

Справжня сила людини — це завжди дух і характер. Переможемо, бо сильний духом є наш народ. Відданість національним принципам і твердість характеру — саме це для мене є суттю справжнього національного лідера.