Новий Закон «Про зайнятість» відкриває для людей старшого віку конкретні перспективи на ринку праці. Фахівці центрів зайнятості докладно розповідають про те, як саме це відбуватиметься, а власкори «УК»  — про поширення цього ноу-хау в регіонах. 

Про можливості чільних американських університетів в Україні, та й на пострадянському просторі, мріє кожен виш. Ось тільки наскільки бажання збігаються з можливостями? Порівняти це зважився Національний університет біоресурсів і природокористування України, ректор якого академік Дмитро Мельничук ініціював його акредитацію за освітніми і дослідницькими стандартами США. І ось — приємна новина: рішенням експертної комісії одного з центрів акредитації вищих навчальних закладів Сполучених Штатів офіційна процедура акредитації НУБіП України — поки що єдиного з українських вишів — продовжуватиметься в повному обсязі, і є всі шанси на її успішне завершення. 

Проект Трудового кодексу України, який пройшов перше читання і намічений на затвердження в 2013 році, передбачає кілька нововведень. І якщо його розробники твердять, що він буде сучаснішим та захищатиме трудовий люд, то юристи і вчені впевнені в тому, що новий кодекс дасть змогу ігнорувати право людини не лише на відпочинок, а й на охорону здоров’я. Тож чого насправді чекати українцям від осучасненого кодексу — розбирався «Урядовий кур’єр».  
Нині всі права та обов’язки працюючих українців закріплені в Трудовому кодексі, який діє ще з далеких 1970-х років. Тож не дивно, що він морально трохи застарів.

Зайшовши до військового шпиталю Печерського району столиці, одразу ж відчуваємо затишну й теплу атмосферу. А знайомлячись з медичним персоналом і пацієнтами, переконуємося, що так воно і є.

Майже 10 років тому приміщення колишнього складу рішенням райдержадміністрації Печерського району було реконструйовано у військовий районний шпиталь для ветеранів Великої Вітчизняної війни (фахівці кажуть, саме в цьому районі їх проживає найбільша кількість порівняно з іншими районами міста). Відкривав заклад Віктор Янукович, який тоді був Прем’єр-міністром України. Мабуть, з його легкої руки і завдяки невпинним зусиллям медичних працівників, зокрема головного лікаря полковника Миколи Найєра, військовий шпиталь «Печерський» нині один з найкращих медичних закладів, і не лише Києва. 

Напередодні 2013 року журналісти запитали Ольгу Харлан, з яким настроєм чемпіонка Пекіна зустрічатиме перший сезон нового олімпійського циклу.
— Для мене це буде звичайний рік — такий самий насичений подіями, як і всі попередні, — відповіла лідер світового рейтингу.
До столиці Хорватії, де в ці дні проходить чемпіонат Європи, наша жіноча збірна шаблісток прилетіла в оновленому складі. Титулована Олена Хомрова вирішила зробити паузу в своїй спортивній кар’єрі, її подруга по команді Ольга Жовнір у березні отримала важку травму ноги. Таким чином, з блискучого квартету героїнь літніх Ігор-2008 залишилися лише Галина Пундик і Ольга Харлан. 26-річна Пундик з Нетішина  на Хмельниччині завершила змагання в 1/16 фіналу, поступившись одним ударом росіянці Юлії Гавриловій — 14:15.

Наприкінці травня Кабінет Міністрів розглянув і схвалив Державну комплексну програму реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2017 року, тим самим ще раз підтвердивши, що створення компактного, технологічно сучасного і професійного війська, здатного відвернути будь-яку агресію проти нашої країни чи зазіхання на її територіальну цілісність, залишається основним завданням держави у сфері оборони. Після завершення всіх етапів програми загальна чисельність ЗСУ зменшиться зі 184 тисяч до 122 тисяч осіб — головним чином за рахунок скорочення чисельності частин забезпечення і оптимізації військових підрозділів, безпосередньо зайнятих бойовою підготовкою.  

Коли відчуваю, як засвербіла шкіра від уприскування комарячої слини, або коли відчищаю чергову криваву пляму на шпалерах від розчавленого дзизкотуна — лаюся і проклинаю. Коли бачу, як відмахуючись від комариної хмари, шашличники з прокльонами вибігають з лісу і вибирають для відпочинку не зелену галявинку, а пивбар, — радію.
Радію, бо менше буде кострищ на лузі, пластикових пляшок та пакетів на галявинах, гострих скляних уламків біля води і під водою. Комарики стережуть природу від нерадивих синів і дочок цієї ж природи не гірше, ніж собаки й колючий дріт.   

Одна із засновників конкурсу, Тетяна Логуш, каже, що цей рік особливий для «Коронації»: з’явилися нові відзнаки і від організацій, і персональні, знято художній фільм Віктором Андрієнком «Іван Сила» за нагородженим сценарієм. «Я бажаю майбутнім лауреатам, щоб їхній твір став шлягером, бестселером або претендував на «Оскар», зазначила вона.

Сам Андрієнко влаштував на цьогорічній церемонії цілу презентацію. Дмитро Халаджі, який зіграв Івана Фірцака, розгинав підкову, ведуча вечора Ольга Сумська, що створила у стрічці образ графині, назвала період зйомок святом. А пан Андрієнко розважив присутніх безпосередністю та оптимізмом щодо міжнародного прокату фільму.

Вечір відкривали вихованці військового ліцею імені Богуна та дитячі співанки. 

Майже 74 кілограми порошкоподібної речовини виявили прикордонники Луцького загону та працівники митниці у пункті пропуску «Ягодин-авто» у автомобілі «Пежо», яким 44-річний громадянин Литви «зеленим коридором» намагався покинути Україну.
— Чоловік не зміг опанувати свого хвилювання, і саме цим відразу й привернув до себе увагу прикордонного наряду. Тож його транспортний засіб прикордонники вивели для поглибленого огляду. Як з’ясувалося, автомобіль був ущерть запакований неочікуваним контрабандним товаром. Про знахідку ми одразу ж повідомили співробітників УСБУ у Волинській області, — розповів керівник прес-служби — помічник командира Луцького прикордонного загону підполковник Олег Личковський.

Майже кожен з нас хоче мати книжку-друга, а письменник, звичайно, — якнайбільше читачів. Чи завжди в усіх збігаються бажання? Якщо так, складається життєва гармонія, в якій володарем дум і духу, своєрідним провідником виступає літератор. Якщо ні — маємо розчарування обох сторін. Тоді поради й підтримки читач шукає у творах минулого (або зарубіжних авторів), а митець нарікатиме на несприятливі особливості сьогодення.
Звісно, перші й другі йдуть життєвим шляхом, сподіваючись на зустріч. На якому етапі дороги вони тепер? З’ясувати це намагались учасники «круглого столу» «Чи відповідає сучасна українська проза запитам суспільства?», проведеного Національною спілкою письменників за участі авторів, видавців і літературознавців.