Молодий хлопець приїхав сюди з Нью-Йорка по закінченні університету. На відміну від високопосадовців, які декларують, що живуть одним життям зі своїм народом, Джермі, який називав себе єдиним євреєм на всю Боярку, дійсно жив у простій селянській хаті, вирощував картоплю, капусту, помідори, огірки і закривав соління на зиму. Одержував від Корпусу 200 доларів у місяць на проживання та 40 на оренду хати. За рік з нуля вивчив українську, а сільські діти, завдяки його методиці викладання англійської, вільно спілкувалися по скайпу зі своїми ровесниками-американцями.  

Пробували — легкою ходою, з гарним настроєм, наспівуючи улюблене «Хрещатий яр, старий, як казка, Київ, стара кав’ярня поблизу метро…», пройти головною магістраллю нашого головного міста? 
Нічого не вийде. Приміром, щоб серед білого дня подолати всього кільканадцять метрів на проміжку від консерваторії до Пасажу і далі до станції метрополітену, доведеться істотно напружити м’язи й уважно дивитися під ноги та обабіч, аби сяк-так пробитися поміж тутешнього безладдя: не наступити на танцюючого кота-маріонетку, не вдаритися головою об один з рекламних щитів, які посеред тротуару тримають в руках дві напівголі юнки, не перечепитися через щільне кільце інвалідних колясок, власники яких шарпають перехожих за рукави і просять милостиню…

Телефонний дзвінок сусідки недавно спрацював як дистанційний телевізійний пульт: «увімкнув» спогад про моє відрядження до Балахівської школи соціальної реабілітації на Кіровоградщині понад десятиліття тому. 

Черговий похід до Бахчисарайського паспортного столу для Кетерін Фолт, волонтера Корпусу миру США в Україні, закінчився новими обіцянками розглянути принесені документи і передзвонити… у разі чого. Кетерін та її кримська опікунка, яка допомагає адаптуватися до нашого життя, вийшли з кабінету без жодного здивування і вже почали морально готуватися до того, що їм доведеться збирати ще якісь папірці.  
 Ця епопея з утримання посвідки на тимчасове проживання розпочалася ще на початку червня.

Торік мені поталанило віднайти на березі кістки, які найімовірніше належали мамонтові чи його «однолітку» шаблезубому тигру, а цього року — вочевидь виточений людськими руками кремнієвий наконечник, з допомогою якого полювали на звіра наші далекі предки в часи неоліту.
Один з найкращих співробітників Національного природного парку «Подільські Товтри» Тарас Горбняк зазвичай пропонує екскурсантам «прочитати» чітко вибитий на гладенькій сланцевій плитці малюнок: тоненькі звивисті ниточки. 

Минулої суботи в районі вулиці Зіньківської в Полтаві, де розташований ринок «Київський», було особливо гамірно. Ще задовго до вихідного численні оголошення повідомляли про спільний Петропавлівський ярмарок, який організували полтавські і сумські товаровиробники. Обравши торговельним майданчиком наймолодший ринок міста, якому щойно виповнилося три роки, давні й добрі сусіди дійшли думки подарувати городянам і гостям справжнє ярмаркове дійство — з піснями, танцями, музиками, різновидами харчової продукції, вирощеної і виробленої працьовитими руками трудівників сусідніх областей.  

Влітку нам не дає спокою дух мандрівника, який змушує шукати нові пригоди й враження. Що вже казати про родини з дітьми! Адже так хочеться усім разом з користю провести вільний час. Тож відправляємося на козацький хутір, де можна і дітям про народні звичаї й історію предків дізнатися, і дорослим розважитися. Ще й скуштувати традиційних українських страв з печі! 

Нині мені 73 роки, пенсіонер. Чотири роки тому придбав для ведення домашнього господарства міні-трактор виробництва Китаю, бо вітчизняний коштує майже в 10 разів дорожче. І все ж мені довелося продати корову, коня та 800 кг картоплі. Коли поїхав реєструвати його до сільгоспуправління, сплатив за це ще 500 грн.

А цього року сказали, що треба робити техогляд трактора. Видали бланк, за яким сплатив 50 гривень. А потім почали вимагати доплатити ще 170 грн, але за що — не пояснили. Ніякого бланку не дали, гроші мав віддати з рук у руки. Але мені здається, що ці кошти просто хтось хоче покласти до своєї кишені.

Тож розкажіть, будь ласка, детально, чи справді нині є обов’язковим техогляд міні-трактора, хто має його здійснювати та за якими документами?

В.  ВІРИЧ,
с. Галиця Чернігівської обл.

За народну дипломатію і протегування Україні в Європі виконавча влада Івано-Франківщини відзначила медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» Любомира Винника — громадянина Швейцарії українського походження, уродженця Надвірнянщини графіка-карикатуриста, публіциста, володаря Золотої медалі Європи «За досягнення в мистецтві». Кілька десятиліть він презентує свій край і Україну десятками статей у найпопулярніших німецькомовних періодичних виданнях Європи, сприяє землякам в участі у міжнародних фестивалях, освітянам допомагає у відвідуванні німецькомовного середовища і шкіл, займається культурологічними контактами німецької общини Коломиї з німецькомовними кантонами Швейцарії.

У 2012-му мені виповнилося 55 років. Майже 22 роки я пропрацював трактористом на полі і фермі. Однак коли звернувся до Пенсійного фонду для оформлення пенсії за вислугу років, мені відмовили. Мотивували тим, що коли мене оформлювали на роботу в КСП у 1993 році, в трудовій книжці зробили запис «прийнятий механізатором», а слід було написати «прийнятий трактористом». Отже 7 років цієї роботи (до 2000 року) мені відмовляються зарахувати до пільгового стажу. І як я не намагався довести, що крім роботи на полі і фермі, іншої роботи там не було, мене не слухають.

Підкажіть, як розв’язати цю проблему? Хто має виправити неправильний запис у моїй трудовій книжці?

С. ДУПІН,
селище Новосвітлівка Луганської обл.