Телефонний номер швидкої медичної допомоги 103, а єдиний загальноєвропейський системи екстреної допомоги населенню 112 — ми знаємо, як «Отче наш». Не гортаючи довідники, за цими номерами ми кличемо на допомогу медичну бригаду, коли нам чи нашим близьким зле або ж є загроза життю та здоров’ю. Ці номери безкоштовні зі стаціонарного й мобільного телефонів. А номер 112 спрацьовує навіть тоді, коли немає сотового зв’язку.
Нормативи прибуття бригади «швидкої» на місце події, що належить до категорії екстрених, становлять: у містах — 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста — 20 хвилин з моменту звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги (ЕМД) та медицини катастроф. І можуть бути перевищені (залежно від метеорологічних умов) не більше ніж на 10 хвилин. Та, на жаль, нерідко за різних обставин «швидка» запізнюється. І трапляється, що саме отих кількох хвилин і не вистачає, щоб уникнути найгіршого. 

Черкащина попрощалася зі ще одним героєм нинішньої війни — 22-річним Русланом Чубатенком. Попрощалася з великим болем, із німим запитанням: скільки ще життів треба віддати цій неоголошеній, підступній людожерці-війні? Гинуть найкращі, найсміливіші, найсвідоміші сини України, яким би ще жити й жити. 
Він був, як сам казав, звичайним хлопцем. У рідних Березняках Смілянського району мав багато друзів. Любив пожартувати, посміятися.

Напередодні Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нагадав: цей документ передбачає, що газотранспортна система залишається в державній власності, а її оператором  може бути лише компанія, в якій держава володіє контрольним пакетом акцій, тобто 51%.
«Інші 49% — виключно компанії з Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки, які мають відповідну сертифікацію і ліцензування», — наголошує глава уряду країни, пояснюючи тонкощі документа.
За його словами, важливість ухвалення цього законопроекту важко переоцінити. Адже наша держава повинна збільшити доходи української газотранспортної системи та прокачку блакитного палива, аби країна не замерзла взимку. До того ж, це може сприяти тому, що росіяни відмовляться від будівництва газогону «Південний потік», зведення якого, як відомо, планують в обхід України. 

Чимало вимушених переселенців зі сходу України, які шукають тимчасового прихистку в різних регіонах нашої країни, потребують не лише даху над головою, їжі чи роботи. Багато з них, вибравшись із території, де орудують терористи, і пройшовши кола створеного ними пекла, потребують не лише психологічної підтримки, а часто й допомоги. Безумовно, фахівці-психологи працюють із цими людьми. Але до кожного переселенця лікаря не приставиш, тож українцям, які приймають чи просто спілкуються з людьми з проблемних регіонів, потрібно знати, як правильно поводитись із ними і як розпізнати перші ознаки психічних порушень, вміти заспокоїти людину в критичній ситуації.

Автоматні черги, які днями пролунали у місті поза зоною АТО, забрали життя трьох людей. Трагедія сталася близько 19 години в мікрорайоні Нових будинків на Садовому проїзді, 24. Там на машину спецпідрозділу «Титан», що стояла біля магазину «Посад», напав невідомий у масці й розстріляв з автомата Калашникова групу інкасаторів. Один з них загинув на місці, двоє померли в лікарні. А сам нападник, заволодівши грошима, безперешкодно втік з місця події на машині Volkswagen Transporter, яку відібрав у громадянина, пригрозивши йому зброєю. 

Наш мікроавтобус плавно долає крутий спуск і, попетлявши поміж дерев, зупиняється на залитій сонцем лісовій галявині. Як тут гарно! Квітучі рослини, п’янке чисте повітря, дзвінкоголосе лісове птаство. Але самого табору не видно. Справді, де ж він? 
— Непідготовлений нас відразу й не побачить, — усміхається комендант табору Олександр Омельченко. Він одягнений у захисного кольору костюм, на голові — такий самий бриль. Тож може легко заховатися серед оцього смарагдового буйства. Коли відійшли подалі, в тінь, розгледів під деревами свіжовикопану яму, а біля неї — величезного, збитого з дерев’яних лат, хреста.

— Я народила дитину за кордоном, оформила всі відповідні документи та здала в управління соціального захисту в Україні. Частину грошей отримала, а потім прийшов працівник із цього управління й не застав мене вдома. Згодом мені повідомили, що виплату припинено, бо не можуть перевірити, чи доцільно використані кошти на дитину. Я вийшла заміж за іноземця, в Україну не маю змоги приїжджати часто, бо маленька дитина й потрібно багато коштів. За кордоном, у посольстві я зареєстрована, маю тимчасовий дозвіл на проживання. 
Працівники управління соцзахисту на моє запитання, чи можливо відновити виплату, якщо я приїду й напишу заяву, сказали, що це ситуації не змінить, бо після від’їзду вони знову прийдуть додому й перевірять. І не заставши мене вдома, знову перестануть платити. Хочу запитати, що робити в такій ситуації, адже це непоодинокий випадок. Чи таке практикується, щоб соціальні працівники написали лист у посольство, де я зареєстрована й маю тимчасовий дозвіл на проживання (це питання я поставила в посольстві, вони не проти, якщо їм прийде такий запит), щоб їхній представник прийшов та перевірив доцільність використання коштів.

О. ЯРМОЛЕНКО, м. Київ 

— Я одинока мати, виховую сама неповнолітнього сина. Працюю швачкою. Як пояснили в бухгалтерії, частина податків з мене не стягується. Але чомусь їх відраховують. Повертати гроші, які мені заборгувало підприємство, знімаючи з мене податки, в бухгалтерії відмовляються. Кажуть, коли будете рік тут працювати на підприємстві, тоді виплатять. Дайте мені, будь ласка, відповідь на такі запитання:
1. Чи маю право вимагати, щоб мені щомісяця знімали з зарплати невеликий процент податків, оскільки моя зарплата становить 1100 гривень.
2. Чи можуть мені на роботі повернути мої кошти, що знімали з мене у вигляді податків?
3. Мені надається 10 днів оплачуваних вихідних, але якщо я розраховуюсь із роботи і всі дні не використала, чи мають право мені ці дні компенсувати грошима?
4. Працюю на приватника. Нам не оплачують вихідні, які припадають на державні свята. Чи законно це?

Оксана, Одеська обл. 

Колись Леся Українка писала, що не поет той, хто забуває про страшні народні рани. Нині ці слова стали епіграфом добрих справ чи не для всіх українців. Молоді тернопільські митці взялися теж за інтерпретацію цього Лесиного поетичного висловлювання, але, звісно, пензлем. До того ж прямо на стінах будинків.
У душі художниці Тетяни Крамар — ще не загоєна рана Майдану. У середмісті Тернополя з’явилося її велике графіті. На цій картині посеред шин, великого полум’я та високої протестної напруги народу піднялася авторитетна, поважна трійця українців, яка своїм палким словом кличе-піднімає вже не одне покоління до боротьби за волю України.

— Мама просить мене допомогти у вирішенні її особистих питань. Хоче, аби я представляла її інтереси в різноманітних установах, організаціях. Чи потрібно мені для цього оформлювати відповідні документи? Чи маю особисто вирішувати всі питання, чи можу просити про допомогу ще когось?

Ф. БАБЕНКО, м. Харків