ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ:

«Братній» канібалізм і «хохляцька» загребущість

«Розправа» з міфом про другорядність

Забута трагедія палаючого міста

Козівський район на Тернопіллі за топонімами мають право називати «найкозячішим». Адже, крім райцентру Козова, можете ще завітати до селища Козлів чи побувати в селі Козівка. Скажіть, хіба можна було тут не вшанувати фестивалем козу — тварину сумирну й водночас норовливу та кумедну?! Утім, що там фестивалем, навіть пам’ятником! Нарешті коза в Козові дочекалася таких почестей. 

Зі шкільного курсу географії відомо, що найбільші річки України — Дніпро, Дністер, Південний Буг — течуть на південь. Це спричинено переважним похилом місцевості. Нехай цей похил і не такий великий, та він позначається й на кліматі країни, роблячи його трішки теплішим. Важливо й те, що саме на півдні розташовані наші моря, які слугують і транспортними шляхами, і місцем відпочинку. Велике значення мають південні регіони в сільському господарстві: саме там вирощують найсмачніші овочі і фрукти. 

Очільник Державного агентства з управління зоною відчуження розповів «УК», як вберегти чорнобильські ліси від пожеж та що дасть створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Сонячна Миколаївщина вчора готувала й оглядала сани до зими. Саме в цій південній області було проведено селекторну нараду з питань підготовки підприємств паливно-енергетичного комплексу, житлово-комунального господарства, об’єктів соціальної сфери та інфраструктури до осінньо-зимового періоду 2017/2018 року та забезпечення його успішного проходження. Зібрання стало одним із основних пунктів робочої поїздки в регіон Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана. 

Нині точиться багато розмов про те, що українська наука потребує більшої фінансової підтримки, що через нестачу коштів неможливо проводити фундаментальні розробки, а самі науковці шукають таке застосування своїм силам і вмінням, яке дало б їм можливість як мінімум прогодувати свої родини. Справді, є така проблема. Однак це якраз той випадок, коли, як кажуть, швець без чобіт. Адже наукові установи уже володіють непересічним капіталом — продуктами інтелектуальної власності на основі новітніх технологій, які за умови грамотної організації реалізації розробок могли б забезпечити і належну матеріальну базу для самих наукових інституцій, і хороші заробітки авторам нових перспективних розробок. Для цього варто зробити лише кілька кроків.  

У Запоріжжі триває капітальний ремонт дороги до Міжнародного аеропорту «Запоріжжя» на ділянці від Військового містечка. Роботи стартували наприкінці червня. Запорізький міський голова Володимир Буряк провів виїзну нараду, проконтролювавши хід капремонту цієї міської магістралі. 

У зв’язку з воєнними діями бізнес опинився в зоні ризику, і до Черкащини переїхали три десятки підприємств. Серед них була й група компаній «Континент». Нині вона поступово освоює територію колишнього Смілянського заводу «Оризон». 

Лише кілька українських письменників живуть із творчості. А він жив як твір літератури. Олесь Ульяненко — єдиний лауреат малої Шевченківської премії, яку отримав 1997 року за роман «Сталінка». Цього року йому виповнилося б усього 55. Чи, зважаючи на інтенсивність, з якою він жив, аж 55. Його смерть 17 серпня 2010-го залишила болісні запитання в кримінальній, соціальній, культурній площинах. Її класифіковано «за нез’ясованих обставин», а діагноз «від гострої серцевої недостатності» осмислюється як підсумок його буття. Йому не вистачало любові, слави, коштів, визнання — усього того, чого прагне непересічна особистість, яка в одне життя вміщує кілька іпостасей. 

Хто читатиме роман «Вогнем і мечем» класика польської літератури Генрика Сенкевича, а не обмежуватиметься лише екранізацією Єжи Гоффмана, обов’язково помітить його тенденційність. Твір про драматичні події 1648—1651 років в України і Польщі, завдяки якому письменник не лише здобув Нобелівську премію, а й зажив сумнівної слави українофоба, вкрай упереджено, а іноді навіть вороже трактує Національно-визвольну війну українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Поляк білорусько-татарського походження, предки якого лише у XVIII столітті відмовилися від ісламу й перейшли у християнство, Генрик Сенкевич завжди лишався щирим прихильником Польської держави, возвеличуючи її в трилогії «Вогнем і мечем», «Пан Володиєвський» і «Потоп». За це його й канонізувала католицька церква.