Чи має право дочка інваліда Великої Вітчизняної війни, який уже помер, на статус члена родини інваліда війни, якщо вона сама інвалід ІІІ групи, заміжня не була, своєї родини не має? Якщо так, то куди вона має звернутися?

Г. МІЗЯК,
голова ветеранської організації «Медики»,  м. Харків 

Робота з прозою розбещує режисерів. Вони починають зухвало ставитися й до драматургії. У режисерському доробку Людмили Скрипки, художнього керівника Чернівецького академічного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, чимало прикладів успішної адаптації прози до сцени. Згадати хоча б «Солодку Дарусю» за творами Марії Матіос. Але навряд чи Луїджі Лунарі, італійський драматург зі світовою славою, ображатиметься на заслужену артистку України Людмилу Скрипку за вільне трактування деяких образів своєї п’єси «Інцидент». Приміром, коли миле студентське молоде подружжя, почувши слово «гроші», вмить перетворюється на дует жриць кохання, що з першого разу опановують круті рольові ігри, одна з яких — «доїти багатіїв». Особливо  відзначилася «Наташа», з блискучим гротеском зіграна актором Григорієм Руденком-Краєвським. 

Звертаюся від імені матері-пенсіонерки, ветерана праці, інваліда ІІ групи, дитини війни. П’ять років тому вона приватизувала земельну ділянку біля свого будинку. А потім отримала у спадок від своєї матері будинок і землю. Хотіла і ту ділянку приватизувати, та їй відмовили.

Натомість запропонували цю землю викупити за… майже 100 тисяч гривень. Звідки у пенсіонерки такі гроші? Друзі порадили взяти цю землю в оренду. Як пенсіонерці, ветерану праці та інваліду їй мають надати пільги. Та ні, хоч і зверталася до багатьох інстанцій, встановили ціну — 3% від вартості землі. І знову, де ж пенсіонерці взяти щомісяця по три тисячі гривень, щоб тільки за землю платити?

Проте іншого вибору їй взагалі не надали: або орендуй і голодуй, або прощайся із землею. А ще вже хтось, напевно, накинув оком на мамину землю, бо межі ділянки порушені з відома селищної ради.

Як розв’язати цю проблему?

О. ЖУМАЙЛО, селище Овідіополь, Одеська область

Науковцеві, винахіднику, громадському діячеві Василеві Назаровичу Каразіну 10 лютого виповнюється 240 років із дня народження.  Сучасники і дослідники його життя називали і називають Каразіна «українським Ломоносовим». Він залишив після себе багато праць у різних галузях знань, особливо цінними були його відкриття та винаходи в харчовій промисловості, метеорології й хімії.
Але головною справою життя славетного освітянина стало створення Харківського університету, названого наприкінці ХХ століття його ім’ям. До речі, це був чи не єдиний приклад в Україні, та й у всьому світі таких набереться небагато, коли університет названо не на честь монарха чи високої політичної фігури, а на честь ініціатора його створення. 

Я власник земельного паю. У 2010 році здав його в оренду приватному підприємству, на підтвердження чого маю всі належні документи. За угодою вони мені платили 1,5% від вартості землі.

У 2012 році, згідно з постановою Кабміну № 1185, за кожен орендований гектар ріллі орендар має платити від 700 до 800 гривень. Інші сільгосппідприємства, які орендують землю у моїх односельців, цієї постанови дотримуються і платять людям чесні гроші. А мені не доплачують, мій орендар законодавство ігнорує. Коли я прийшов до них з претензіями, отримав лаконічну відповідь: «Не подобається — йдіть геть!»

Тож маю два запитання:

1. Чи згадана постанова Кабміну обов’язкова до виконання всіма сільгосппідприємствами, які орендують землю у селян?

2. Куди можу поскаржитися?

М. ЧОРНЕНЬКИЙ,
с. Пришиб, Харківська область

У  Музеї волинської книги, що в Луцькому замку, екскурсовод торкнулася тисячолітньої історії древнього Лучеська. Один із п’яти гостей зі США, для яких і проводилася екскурсія, раптом щось запитав перекладача. Той вибачився і зупинив екскурсовода:
— Наш гість поцікавився: чи не помилилися ви, коли сказали про те, що замок має тисячолітню історію?
 — Ні, не помилилася. Адже у 1085 році, коли Лучеськ уперше згаданий в Іпатіївському літописі, він уже був укріпленим містом. А чому, перепрошую, у нашого гостя виникло таке запитання? 

Ризик переохолодитися чи застудитися завжди є. У холодну пору він, звісно, зростає. Однак коли навколо тебе один за другим порожніють стільці колег, а дані відділу кадрів нагадують фронтове зведення, заклик «Лікуйся, хто як може!» стає вкрай актуальним. Пропорційно зростає й частка тих, хто звик шукати відповіді найлегшим шляхом, — через Інтернет. Замість того, щоб просто уважно слухати в дитинстві бабусю. Наші ж бо мудрі старші жінки знали: аби придушити хворість у зародку, можна обійтися без антибіотиків, вчасно вдаривши по хворобі цілющими напоями, користь яких перевірена століттями. Тож прислухаймося хоч тепер.  

Знаєте, що спільного в дегустаторів усіх мастей? Вони не курять! І дегустатори страв, і вина, і «дегустатори» парфумів. І навіть — дегустатори цигарок! Воно й не дивно: куріння убиває смакові рецептори, псує нюх, викликає надмірне слиновиділення, провокує гастрит та виразку шлунка. Який же з курця експерт смаків та ароматів? Ніякий! Та й у того, хто сам не курить, але дихає чужим димом, теж усі органи чуття потихеньку відмовляють.

З огляду на ці факти дуже логічною видається повна заборона на куріння у кафе, барах та ресторанах, яка почала діяти з 16 грудня минулого року. Тепер у гурманів є всі шанси по-справжньому насолодитися смаком їжі. 

Постанова НКРЕ
№ 4 від 10.01.2013 

Постанова НКРЕ

№1633 від 13.12.2012