На півстоліття ім’я Степана Юрійовича Коляджина, письменника, поета, журналіста, драматурга і талановитого редактора найвідоміших творів Михайла Шолохова, Бориса Пастернака і навіть репресованого поета Павла Васильєва загубилося в Москві. У рідному селі Яворові, що заховалося в перелісках між Гошовом і Долиною, що на Івано-Франківщині, казали по-різному. І навіть так: що будемо побиватися за якогось москаля…
Здібного хлопця разом із братом вивезли з Галичини, охопленої полум’ям Першої світової, кубанські козаки, які займали наступальні позиції в районі прикарпатського села і подружилися з яворівськими селянами.

Чого чекати вболівальникам від матчу з Чорногорією? Із цим запитанням кореспондент «УК» звернувся до Андрія Баля після шокуючої нульової нічиєї його підопічних у Кишиневі. Відповідь першого помічника Олега Блохіна була підкреслено дипломатичною. Він віддав належне майбутньому суперникові, пообіцяв провести серйозний аналіз поєдинку проти Молдови і найголовніше — попросив хлопців, щоб вони скоріше забули прикру невдачу на полі арени «Зімбру».

Аналізувати справді було що. Наш конкурент у групі H — збірна Англії в матчі із Сан-Марино володіла м’ячем 86 відсотків ігрового часу і перемогла з рахунком 5:0. У зустрічі проти підопічних Іона Караса цей показник в Анатолія Тимощука та його партнерів дорівнював 70 відсоткам. Але це не допомогло гостям перервати свою безвиграшну серію із п’яти поєдинків. 

Ті, хто знає історію Сум бодай пунктирно, не можуть оминути цю  постать. Не буде перебільшенням сказати, що й сьогоднішнє місто та його жителі сповна користуються численними благами, залишеними у спадок Іваном Харитоненком. Дитяча лікарня Святої Зінаїди і залізобетонний міст через Сумку, кадетський корпус і Олександрівська чоловіча гімназія з пансіоном, особняк на вулиці Троїцькій і Свято-Троїцький собор, залізниця і вокзали лінії Баси — Бєлгород та духовне училище…
А ще ж пам’ятка садово-паркової архітектури загальнодержавного значення Наталівка, Пархомівський історико-художній музей, лікарня для робітників у Мурафі на Харківщині, богадільня у Нижній Сироватці, участь у спорудженні пам’ятника  Богданові Хмельницькому в Києві, сотні інших пожертв на культурні, мистецькі, духовні проекти. 

В одному із супермаркетів мою увагу привернув чайний сервіз із надписом «Петриківський розпис». Та у коробці лежали чашки, розмальовані далеким до знаменитого петриківського візерунка малюнком, а виробником продукції взагалі виявився … Китай! 
Як же почувається нині українська сувенірна галузь? По відповідь на це запитання вирушаю, звісно, у Петриківку. 

Польський дипломат Ян Томбінські під час дебютної зустрічі з українськими ЗМІ справив позитивне враження. По-перше, він одразу ж показав своє ставлення до країни перебування, висловивши вступне слово стоячи. По-друге, на запитання давав чіткі та конкретні відповіді.      
Основними темами спілкування з журналістами стали перспективи європейської інтеграції України та майбутні вибори до Верховної Ради. У своїх відповідях Ян Томбінські ще раз дав зрозуміти, що ці два питання взаємопов’язані, тож і розглядати їх потрібно в єдиному комплексі. 

Чи знаєте ви, що нині в Україні представлені 139 іноземних держав, з-поміж яких 72 — послами у ранзі Надзвичайних і Повноважних, які мають свої резиденції у Києві, та 49 — представляють свої уряди в нашій країні за сумісництвом. А ще у нас працюють 19 представництв міжнародних та неурядових організацій, котрі прирівнюються до посольств, як-от представництва Комісії ЄС, ООН, Світового банку, Місії ОБСЄ тощо. Це красномовно свідчить, що за роки незалежності наша країна стала визнаною демократичною державою, присутньою в світовому співтоваристві, що вона впевнено інтегрується в міжнародну спільноту планети.
 

Унаслідок аварії працівник кілька місяців просидів удома на лікарняному. Але завдяки тому, що був застрахований від нещасного випадку і мав медичний поліс, щомісяця отримував виплату у розмірі середньої зарплати і компенсацію за лікування. Знаючи, що компанія  подбає про нього й надалі, він повернувся на своє робоче місце і цінуватиме його й надалі. За експертними оцінками, торік частка корпоративного особистого страхування на ринку становила 10%, індивідуального — 50%. Решта — банкострахування.  

Чорнобильська трагедія залишила відбиток чи не на кожній українській родині. Відтоді минуло понад два десятиліття, але й нині ліквідаторам, переселенцям та  іншим постраждалим різних категорій болять проблеми пенсійного забезпечення, лікування та оздоровлення, надання житла і автотранспорту тощо. Аби не залишатися з ними наодинці, ці люди об’єднуються у громадські організації. Чи не найчисленніша з них — Всеукраїнська громадська організація «Союз Чорнобиль України»,  яку очолює  Юрій Андреєв. Днями її члени з усіх регіонів країни  зустрілися з представниками Кабміну на Київщині та спільно обговорити найгостріші питання у царині соціального захисту. 

Налякані торішньою ситуацією з нестачею вакцин для щеплення дітей, черкаські мами сьогодні з побоюванням переступають пороги медичних закладів. Річ у тім, що й цього року вакцини, якими регіони централізовано забезпечує державне підприємство «Укрвакцина», надходять нерегулярно. Сутужно з ними було навесні та влітку. У вересні, за словами директора департаменту охорони здоров’я Черкаського міськвиконкому Олега Стадника, ситуація трохи поліпшилася. Обласний центр, приміром, одержав нову партію. На початок осені надійшло понад 27 тисяч доз. Нині про запас є 9 тисяч доз. Отже, відповідно до календаря профілактичних щеплень, який затверджений відповідним наказом МОЗ, проводиться імунізація дитячого населення проти туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, дифтерії, правця, гемофільної інфекції, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту та краснухи. 

Відомо, що ніяким калачем не заманиш працювати випускників вишів у села. Харківська область не виняток. В останні роки тут, як і в усій Україні, відчувалася гостра нестача лікарів. Майже в половині зі 190 сільських амбулаторій не було штатних працівників. Тобто в 29 їх немає зовсім, а в інших цю проблему розв’язують сумісництвом.

Але так було, аж поки на Харківщині не знайшли отого калача, який здатний привести на село навіть не одного молодого фахівця. Ним стала перша новозбудована амбулаторія з житлом для лікаря, яку  звели в селі Ватутіне Нововодолазького району.