Хтось, прочитавши заголовок цієї публікації, здивується: мовляв, якась нісенітниця. Тільки не жителі одного з поважних за віком міст Луганщини, що веде свій родовід з 1772-го, — Олександрівська. Вони в цій, вибачте за слово, абракадабрі постійно живуть, їздять на роботу, водять діток до школи чи дитсадка, отримують такі-сякі комунальні послуги та ще й один раз тепер вже на п’ять років обирають собі владу. Бо за статусом це місто з 10-тисячним населенням, яке разом з двома селищами, що входять до його складу (?), є частиною іншого міста — Луганська. Тобто, хто кому кум, а хто сват, кількома словами не поясниш.  

А нагромадилось в утаємничених від стороннього ока сховищах доволі ще з позаминулого століття. То наша історія, не стороннє бачення її і тлумачення свідками минулих часів.

В останні два десятиліття з’явилося чимало історичної, саме документальної літератури про славні імена, яких ми зовсім не знали, або ж раніше вони доходили до нас у викривленому світлі. Чого варті вже оприлюднені щоденники Т. Шевченка, М. Куліша, У. Самчука, О. Довженка, В. Симоненка, О. Гончара, спогади про діяння видатних особистостей, які дозволяють об’єктивніше судити про минуле – складні етапи нашої історії. На жаль, економічні негаразди гальмують українську видавничу справу – і досі ми обділені тим, що мали б знати з історії вітчизняної культури і зокрема її літературної складової.

Дещо модернізоване свято Дня соборності та свободи з числа тих, що не для гучних фанфар, галасливих хороводів та щедрих чаркувань. Воно більше для роздумів. Серйозних і глибоких. Скажімо, над тим, для чого далекого вже 1919 року сталося те, що сталося: українці-східняки міцно обнялися зі своїми братами-західняками? Навіщо многоголосо шуміла тоді Софійська площа, щораз видихаючи слова від щирого серця: навіки, навіки, навіки!..  

Перенесення в часі цієї події було зумовлено, як з’ясувалося, участю глави уряду в засіданні Ради національної безпеки і оборони. Через ці об’єктивні причини Прем’єру довелося розпочати своє спілкування з журналістами на півгодини пізніше, що, власне, жодним чином не вплинуло на змістовність діалогу.
207 представників центральних і 132 регіональних ЗМІ повністю заповнили приміщення Клубу Кабінету Міністрів. 

Резолюція, яку мають розглянути у наступний четвер члени парламентських делегацій ПАРЄ, не є позачерговою. Проте це єдиний втішний момент, оскільки сам текст проекту документа містить чимало різких критичних зауважень на адресу чинної української влади. Про ступінь стурбованості Києва тональністю резолюції свідчить і приїзд до Страсбурга наступного тижня міністра закордонних справ Костянтина Грищенка (хоч офіційно метою його візиту є зустріч з генсеком РЄ Турбйорном Ягландом,  а не участь у сесії ПАРЄ).

Поету Велимиру Хлєбнікову приписують вислів: «відділення міліції — видатна річ, адже це місце мого побачення з державою». Якщо це так, тоді зрозуміло, чому предметом обговорення на першому в цьому році розширеному засіданні колегії Міністерства внутрішніх справ стали чи не всі проблемні питання, що стоять перед правоохоронцями, — хід реформування відомства, протидія злочинам та корупційним проявам у бюджетній сфері, зміни в підходах до багатьох складових міліцейської роботи.

Як перетворити звичайну їжу на джерело здоров’я і довголіття? Як святкувати, щоб не захворіти? Що їсти, щоб не набрати зайвих кілограмів? На ці та інші запитання відповідає гість прямої лінії «УК» лікар-дієтолог Оксана СКИТАЛІНСЬКА.

Обтяжені приємними новорічно-різдвяними клопотами, більшість українських автолюбителів навіть не здогадувалися, що з 1 січня майже всі паркувальні майданчики у містах формально стали… безкоштовними. Автор і сам би цього не знав, якби не наштовхнувся на повідомлення деяких сайтів: виявляється, з початку року набули чинності 14-й і 16-й пункти ухваленої ще на початку грудня 2009 року постанови Кабінету Міністрів №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», в яких йдеться про обов’язкове  обладнання паркувальних майданчиків такими собі електронними «касирами», названими в просторіччі паркоматами.

Хочу дізнатися, чому одним дружинам померлих шахтарів нараховують пенсію по втраті годувальника у розмірі 50%  пенсії чоловіка, другим — 30%, від чого це залежить?

Мій чоловік мав 35 років підземного стажу. В процесі роботи отримав профзахворювання та інвалідність ІІ групи. Яку пенсію я маю отримувати у разі втрати годувальника?

К. АНІФЕРОВСЬКА,
м. Дзержинськ
Донецької обл.

На престижних змаганнях World Dance Championship IDF-2011 у  містечку Кастільончелло (Італія), учасниками яких були понад три тисячі професійних танцюристів різних вікових категорій із 26 країн світу, титул чемпіонки світу зі східних танців здобула українка Катерина Вельменко. Авторитетні хореографи в журі, знані у світі як провідні експерти з різних напрямків і стилів, були одностайними: запоріжанка Катерина стала кращою у сольному виконанні танку в стилі Aspany Raks.