Цими вихідними в Одесі та на Миколаївщині відбулася церемонія закриття багатонаціональних військових навчань «Сі Бриз-2017», які тривали з 10 до 23 липня. «Сі Бриз» проводять в Україні з 1997 року відповідно до Меморандуму про порозуміння та співробітництво з питань оборони та військових відносин між оборонними відомствами України і США, які виступають спів­організаторами навчань. 

Реєстрація земельних ділянок завжди була проблемним питанням для громадян нашої держави. Дані Державного агентства з питань електронного урядування свідчать: щороку українці реєструють понад 500 тисяч ділянок. Люди витрачають багато часу і грошей, щоб отримати омріяний папірець, який засвідчує повне право на власність землі. Процедура реєстрації ділянок проходить кілька затяжних етапів, серед яких виготовлення землевпорядної документації ліцензованою землевпорядною організацією, державна реєстрація земельної ділянки в територіальних органах Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, реєстрація права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тощо. Хоч у земельній галузі запроваджено онлайн-послуги, це не гарантує їхню якість. 

Україна входить у невеличку групу країн, які порівняно з 1990 роком не збільшили, а зменшили обсяги ВВП, тоді як решта його приростила в рази. І якщо Україна найближчим часом не зробить надзусиль, щоб увійти до складу країн-лідерів, то мусить змиритися із сумною долею аутсайдера. 

Кажуть, про рівень життя у країні судять за станом доріг. А тепер у зв’язку з деякими псевдореформами у чутливих сферах життя — за станом зубів у громадян. Так незабаром відрізнятимуть у Львові місцевих жителів від туристів. 

Нема нічого більш постійного, ніж тимчасове. Цей відомий вислів повною мірою стосується і запровадження мораторію (в перекладі з латини — уповільнює, відстрочує) на продаж сільгоспземель. Введений як тимчасовий захід у 2001 році, він подовжувався аж 7 разів! Чому так відбувається і чого люди бояться скасування мораторію? 

Запитання, навіщо Президент Білорусі Олександр Лукашенко їде до Києва, у столиці майже не лунало. У програмі його офіційного візиту й так було розставлено крапки над «і»: обговорити розвиток політичної, торговельно-економічної та гуманітарної співпраці, узгодити підходи до подальшого розвитку прикордонного співробітництва. Закріпити домовленості документами. 

Саме таке життєве кредо обрав для себе 27-річний Дмитро Крикун із Житомирщини. Сказати, що з ним він народився і прожив усі ці роки, було б неправдою. Є моменти, які Дмитро з неохотою згадує і волів би змінити, аби це було можливо. З прикрістю згадує, як не хотів учитися. «Пам’ятаю, як ішов до школи з одним зошитом і пачкою цигарок. Цим не пишаюся». Лише згодом збагнув, як ображав маму, розчаровував її сподівання поведінкою. Напевне тепер знає, що своїм дітям, коли ті з’являться, приділятиме якнайбільше уваги і любові. Він вважає, що дитину до навчання мотивують складові: 50% — уміння вчителів знайти підхід до учня, 25% — любов і наполегливість батьків, решта — бажання дитини. Хоче, щоб його діти були слухняними, допитливими, справедливими і головне — щасливими. Недаремно ж він обстоював незалежність і мир на сході країни. 

Понад 20 років ТОВ «Енергія зварювання» ГМБХ виробляє зварювальне обладнання. Це єдине в Україні підприємство, яке виготовляє продукцію у такому великому асортименті. На європейському ринку зварювального обладнання з іменитими західними фірмами, зокрема німецькими, в Україні на рівних з ними конкурує саме це вітчизняне підприємство. Прикметно, що українська продукція вдвічі дешевша й не поступається якістю. До того ж запорізьке товариство, крім встановлення устаткування, займається сервісним обслуговуванням своєї продукції. Детальніше про українську перлину на ринку зварювальних апаратів розповідає її засновник та гендиректор Віталій Подгайний. 

Цими днями минув місяць відтоді, як між Україною та Євросоюзом почав діяти безвізовий режим. Експерти, які взяли участь у круглому столі «Чи беруть українці Європу штурмом? Підсумки безвізового режиму з ЄС після першого місяця дії», який відбувся в Києві, вважають, що робити аналітичні висновки зарано. Проте й цей тестовий період функціонування безвізу продемонстрував певні тенденції. 

Щиро захоплююся землячкою вінничанкою Наталею Глущук. У квітні цього року в США вона пробігла 930 кілометрів за 10 діб! За день долала по два марафони!