З коротким робочим візитом в Україні вчора перебувала Президент Литовської Республіки Даля Грібаускайте. Вона зустрілася з першими особами нашої держави, а з Президентом Петром Порошенком вони спільно провели Сьоме засідання Ради президентів України та Литовської Республіки. 

У 81-ті роковини Голодомору 1932—1933 років Президент Петро Порошенко, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та члени уряду взяли участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів в Україні. 

 Уряд надає значні кошти на відновлення територій Донецької й Луганської областей, які контролює українська влада, а також допомогу тим, хто переїхав із неспокійних населених пунктів.
За статистикою, у Мінсоцполітики на обліку перебуває понад 159 тисяч переміщених осіб. По державну допомогу звернулися 85 тисяч сімей, 66 тисячам родин її вже призначено.
Проте надана державою допомога не розв’язує повністю всіх проблем тимчасово переселених, тому вони шукають роботу за новим місцем проживання.
На урядову телефонну «гарячу лінію» з питань зайнятості й безробіття надійшло понад 2700 звернень від переселенців з АР Крим, Донецької й Луганської областей і тих, що залишаються на окупованій території.

Отримати вичерпні відповіді на будь-які запитання про Європейський Союз, його історію, політику, програми та перспективи діяльності жителі Івано-Франківщини (найперше студентство) відтепер мають змогу в щойно відкритому інформаційному центрі ЄС. Він працюватиме на базі інституту історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
«Головне завдання інформаційного центру — відкривати перед молодими людьми нові життєві можливості, — наголосив присутній на урочистостях голова представництва Європейського Союзу в Україні Ян Томбінськи. — Це ще одна вагома подія на шляху зближення України та ЄС, у зміцненні нашої довіри та взаєморозуміння».

Зазвичай відеоконференції в урядовому Комунікативному центрі відбуваються у форматі, який нагадує нараду: представники міністерств окреслюють регіонам позицію відомства щодо нагальних питань розвитку країни та відповідають на запитання за темою. Але останнє спілкування чиновників з регіонами пройшло трохи інакше (і це не може не радувати) — до розмови в урядовий центр запросили експерта, який представляє групу активістів (Реанімаційний пакет реформ), що об’єдналися задля пришвидшення реформування України і критикують владу, якщо її реформаторські пропозиції несуть хоч якусь загрозу для громадян чи бізнесу.   

Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що наша держава перебуває нині в надзвичайно складній ситуації. Особливо з урахуванням того, що на трагедію, яка відбувається за сценарієм і за активної підтримки Кремля, накладається ще й економічна складова — блокування експорту українських виробників на російські ринки. У такій ситуації віддавати перевагу російському експорту перед аналогічним продуктом українських виробників рівнозначно підтримці агресора у війні проти своєї країни. Особливо, коли це стосується національної безпеки України, головною складовою якої є енергетичний сектор. За логікою, це повинно бути аксіомою. А що ми маємо насправді? 

Методист інформаційно-методичного центру управління освіти і науки Сумської міськради Ірина Нікітіна за фахом історик. Каже так: в усі часи, починаючи від Київської Русі, відданість і любов до рідної землі вважали першоосновою. Перекидаючи умовний місток у сьогодення, фахівець твердо переконана, що нинішня освітянська система міста успішно продовжує традицію. І насамперед після здобуття Україною незалежності. 

Історія Ануша, вихідця із далекої Індії, прозаїчна. Приїхав молодий індус навчатися до Києва. І закохався в Україну з першого погляду. Припали до душі відкритість і щирість українців. І хоч за тридев’ять земель на його повернення чекали рідні, спокійну і мирну країну не знайшов сил покинути. Тут одружився, народилося троє його діточок. Вони себе вважають щирими українцями. 

Певен, кожному ветерану в дні оглядин прожитого і пережитого приходять на думку і раюють у душі ці крилаті слова з улюбленої пісні: «Цвітуть осінні тихі небеса…». 

Вона пролилася на грунтову дорогу поблизу сіл Чумаки та Новокатеринівка у Старобешівському районі на Донеччині — алюмінієва кров із серця-двигуна підбитого нашого бронетранспортера. І не втанула в землю, як людська: затверділа, немов вулканічна магма, перед тим вплавивши в себе чийсь шолом і штик-ніж. Від власників цих речей, якщо вони не встигли вибратися з того палаючого БТРа, за такої високої температури не лишилося майже нічого…