Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що наша держава перебуває нині в надзвичайно складній ситуації. Особливо з урахуванням того, що на трагедію, яка відбувається за сценарієм і за активної підтримки Кремля, накладається ще й економічна складова — блокування експорту українських виробників на російські ринки. У такій ситуації віддавати перевагу російському експорту перед аналогічним продуктом українських виробників рівнозначно підтримці агресора у війні проти своєї країни. Особливо, коли це стосується національної безпеки України, головною складовою якої є енергетичний сектор. За логікою, це повинно бути аксіомою. А що ми маємо насправді?
З часів Януковича нічого не змінилося?
Як відомо, Кабінет Міністрів України визначив чіткі орієнтири для українських енергокомпаній в умовах економічної кризи — перейти на безпосередні відносини з виробником того чи іншого обладнання та, якщо змога, замістити імпортні поставки українськими. Здавалося б, ця настанова не потребує додаткових роз’яснень. А для державних, й особливо контролюючих органів, вона мала б стати основною в захисті українських інтересів. Але виявилося, що окремі з них чи то не згідні з урядовим курсом, чи то захворіли на вибірковий вид глухоти. Інакше чим можна пояснити дії адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, яка на догоду російському посереднику-скаржнику заблокувала поставку критично важливого для українських АЕС обладнання від національного виробника?
Очевидно, в антимонопольному відомстві живуть усе ще по «понятіям» часів Віктора Януковича. Про них писав і «Урядовий кур’єр». Зокрема в торішній статті «Незговірливих конкурентів… знищують» наводились цитати з рішення колегії Рахункової палати, а саме: «…процедура накладення штрафів Антимонопольним комітетом України є непрозорою... Так, за безпідставне підвищення цін на бензин і дизельне пальне на п’ять підприємств-операторів на ринку нафтопродуктів було накладено штраф у сумі 139 тисяч гривень, фактично — по 27,8 тисячі гривень з кожної фірми. Такі мізерні стягнення не сприяють ефективному запобіганню зловживанням на ринках із мільйонними прибутками». І ще один приклад з названої публікації — за антиконкурентні дії на ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС», що володів 140 АЗС й понад 10 нафтобазами, було накладено штраф у розмірі 500 тисяч гривень. Проте ТОВ «Селком» з його 49 працівниками, основною матеріальною базою якого є світлі уми професіоналів, оштрафували на 3,87 мільйона гривень. Оскільки генеральний директор «Селкому» Василь Омельченко відмовився платити «посередникам» відкат за врегулювання спору, то і в судах ніхто особливо не прислухався до його аргументів. В публікації звучало зокрема і вмотивоване запитання: «Яким є під∂рунтя таких підходів? Можливо, над цим замисляться і в судових інстанціях?»
Звичайно, ніхто в судових інстанціях чи правоохоронних органах не збирався займатися цим відомством. Адже земляк тодішнього керівника АМКУ Василя Цушка був не лише близьким партійним соратником Віктора Януковича, він як голова одного з комітетів Верховної Ради мав ще й чималий вплив на представників Феміди. Таким чином, шукати справедливості у спорі з АМКУ в ті часи вважалося марною справою.
Під загрозою — енергобезпека
Однак після Революції гідності в Україні настали інші часи. Мабуть, цим і пояснюється те, що в НАЕК «Енергоатом» не стали мовчати, коли 18 листопада цього року, за скаргою компанії-представника російських виробників, адміністративна колегія Антимонопольного комітету України своїм рішенням заблокувала поставку критично важливого для українських АЕС обладнання від вітчизняного виробника. Йдеться про закупівлю в Сумського НВО ім. Фрунзе запасних частин до насосів ГЦН-195 виробництва цього ж підприємства.
Як зазначається у поширеній прес-службою Енергоатому заяві, під час розгляду скарги російського посередника — ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач», представники Енергоатому пояснили колегії АМКУ, що ще з часів Союзу українське НВО ім. Фрунзе є проектним виробником насосів ГЦН-195 і запасних частин до них. На сьогодні велика частина енергоблоків українських АЕС обладнана саме ГЦН сумського виробництва. Окрім того, НВО ім. Фрунзе має всю необхідну конструкторську і технологічну документацію, відповідні виробничі потужності, кваліфікований персонал, а також висновки київського інституту «Енергопроект» (КІЕП) про відповідність насосів вимогам, що висуваються до цього устаткування.
Енергоатом документально підтвердив також, що Укрспеценергопостач є посередницькою структурою, яка представляє на українському ринку інтереси російського виробника устаткування для енергоблоків АЕС. А також надав документальні докази, що укладення прямого договору з українським виробником НВО ім. Фрунзе не тільки гарантує своєчасну поставку продукції, зміцнює енергетичну безпеку нашої країни, а й є максимально економічно вигідним. «Що ж стосується російських виробників ГЦН-195, то співпраця з російським постачальником є недоречною не тільки через зовнішньополітичну ситуацію, а саме тому, що в Україні є виробник аналогічного обладнання», — зазначили в НАЕК.
Проте члени колегії АМКУ чомусь віддали перевагу і пішли назустріч посередникам, головним аргументом яких стало те, що НВО ім. Фрунзе не має права на виробництво запчастин до ГЦН-195, оскільки відповідна технічна документація належить російським підприємствам і в Україну не передавалася. У свою чергу в Енергоатомі мають власну думку щодо такого рішення АМКУ: «Державний орган України, який покликаний захищати інтереси нашої держави і чиновники якого отримують зарплату з українського бюджету, безпідставно стали на бік представників Російської Федерації. Члени колегії АМКУ, задовольнивши цю скаргу, створили передумови для виникнення перебоїв з електропостачанням у найскладніший період для вітчизняної електроенергетики», — зазначають у НАЕК. І нагадують, що від постачання запчастин до ГЦН-195 на Рівненську та Запорізьку АЕС залежать безперебійні поставки електроенергії українським споживачам протягом опалювального сезону 2014—2015 років, а отже, енергетична безпека держави.
Відчули наближення люстрації?
В Енергоатомі впевнені, що держпідприємство не порушувало процедуру закупівлі устаткування, а рішення АМКУ прийнято на «надуманих і недоведених підставах». Тому НАЕК готує звернення до Президента України, Кабінету Міністрів, Служби безпеки та Генеральної прокуратури за фактами зловживань посадовими особами Антимонопольного комітету та щодо створення загрози енергетичній безпеці України.
У зв’язку з цим виникає запитання стосовно того, чим керувалися в Антимонопольному комітеті, приймаючи рішення на користь російського посередника і російського виробника. Законами чи, можливо, якимись іншими мотивами? І наскільки вагомими були «аргументи» російського посередника для прийняття рішення на його користь? Відповісти на ці запитання, мабуть, зможуть лише компетентні органи. Після чого до таких ревнителів російських інтересів варто, можливо, застосувати люстраційні чи інші заходи впливу. Не виняток також, що, відчувши загрозу люстрації, високопосадовці вирішили таким чином забезпечити собі безбідне життя у майбутньому. І знову ж таки, відповідь на це можна буде одержати після відповідного розслідування, результати якого мають стати застереженням всім тим, хто власні інтереси, навіть у ці важкі для нашої держави часи, ставить вище за загальнонаціональні.
ПРЯМА МОВА
.jpg)
Володимир РИБАЛЬЧЕНКО,
головний конструктор насосного обладнання ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе»:
— Рішення Антимонопольного комітету щодо поставок ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» запасних частин до головних циркуляційних насосів ГЦН-195М для потреб НАЕК «Енергоатом» викликає, м’яко кажучи, подив у колективу нашого підприємства.
ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» є законним власником комплекту дублікатів конструкторської документації на насосний агрегат ГЦН-195М. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» оприлюднило підприємству рішення №РШ-П 0.03.082-14 про затвердження нашої компанії як постачальника устаткування (у тому числі і ГЦН-195М) для вітчизняних атомних електростанцій. Таке рішення вже не перше, видається воно терміном на 3 роки. Перед оприлюдненням такого документа завжди передує обов’язковий аудит підприємства.
Таким чином, ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» на абсолютно законних підставах бере участь у тендерах ДП «НАЕК «Енергоатом» і поставках запасних частин до насосів ГЦН-195М, а претензії ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Укрспеценергопостач» є ніщо інше, як незграбна спроба створити труднощі НВО ім. Фрунзе як українському товаровиробнику. Постанова АМКУ незаконна, і в разі відсутності добровільного рішення про її скасування буде оскаржена ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» в рамках законодавства України.
Контракт, про який йдеться у рішенні АМКУ, станом на сьогодні був у стадії оформлення. І питання навіть не в сумі договору. Ми обурені, що в нашій країні все ще діють такі дивні, непрозорі та антиукраїнські методи ведення бізнесу. Заявляємо, що ПАТ «Сумське НВО ім. М. В. Фрунзе» докладе всіх зусиль для законного отримання замовлення на зазначену поставку.
Василь ТУГЛУК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+