2014 року на Житомирщині було 918 бібліотек, з яких 796 діяли в сільській місцевості. На початок цього року кількість книгозбірень скоротилася до 749, а в селах — до 633, тобто за останні чотири роки закрився майже кожен п’ятий заклад.

Від 21 липня  в зоні проведення операції Об’єднаних сил у Донецькій і Луганській областях діє так зване хлібне перемир’я. І це не лише назва чергової домовленості, а й залапкований зміст, який лежить на поверхні й викликає чимало сарказму в нашому суспільстві. Адже наказу утримуватися від відповіді на вогонь супротивника наші війська дотримуються аж надто суворо, на відміну від захисників «рускава міра».

Міністерство інфраструктури України спільно з представниками найбільших компаній визначилося з диверсифікацією шляхів постачання нафтопродуктів. Ідеться про дизельне пальне та скраплений газ для автомобілів.

Із дати ухвалення цього документа вже минуло більш як сім місяців, і «Урядовий кур’єр» (як ми це завжди робимо) намагався дослідити, що позитивного та негативного вніс цей закон у наше непросте життя.

Днями заступник голови Офісу Президента України Олексій Гончарук заявив, що у країні в найближчому майбутньому змінять правила накладання штрафних санкцій на позичальників, які мають заборгованість за різними видами кредитів, зокрема й  за іпотекою. За його словами, в уряді вже підготовлено відповідний законопроєкт за підсумками вивчення великої кількості скарг, які надходять від громадян до Кабінету Міністрів.

Мене вже впродовж багатьох років дивує поведінка українських компаній-забудовників: вони постійно вмивалися сльозами, мовляв, які ми бідні та нещасні, зводимо житло для людей, а вони не задоволені. Звісно, що цінами. Ти ба, для них вони зависокі, а ми викручуємося, страждаємо, все робимо для того, щоб звести будинок, до речі, і здебільшого невчасно й дуже неякісно.

5 серпня 1937 року розпочалося виконання сумнозвісного оперативного наказу народного комісара внутрішніх справ СРСР №00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів». Тож під наказ можна було підвести будь-яку людину. Народ називав цю операцію антикуркульською. «Куркуль», «експлуататор» і «ворог народу». Саме так радянська пропаганда позиціонувала заможного селянина, згідно з державним курсом на суцільну й прискорену колективізацію. «Ворогами народу» регулярно ставали бідняки чи середняки, оскільки самі критерії ворожості постійно розширювалися.

«Ах! І чому в нашому місті не стоять військові?!» — манірно і водночас розчаровано вигукувала екзальтована панночка з уже призабутої комедійної стрічки. Приблизно такі самі симпатії висловлювали жінки й чоловіки Донецька навесні і влітку 2014 року про людей у військовій формі, яких раптово побільшало у місті. Озброєних чоловіків, обліплених з ніг до голови символікою з кольорами Російської Федерації, самопроголошеної «ДНР» чи георгіївськими стрічками, спершу наївно вважали мужніми захисниками від українських «карателів». Іноді складалося враження, що цих «героїв» були готові майже носити на руках!

Учасники фестивалю, а це не тільки молодь, хоч її більшість, а й люди старші, ніч проводять у наметах і прокидаються під пташиний спів. Ранок починається не з кави, а з йоги. А далі — програма на будь-який смак. Хтось опановує бойове мистецтво, хтось переймає досвід екологічного сортування і перероблення сміття, хтось цікавиться історією чи сучасною літературою. Тут можна послухати і поспілкуватися із сучасними популярними авторами, цікавими особистостями.

«Контрабанда» — не наше слово. Але воно міцно приросло до нас. Закарпатці, яким за або під 50, добре пам’ятають сигаретні вояжі до сусідніх Словаччини, Угорщини. Вони відбувалися в такій регулярній послідовності, що вже здавалися напівузаконеним способом заробляння грошей. В умовах копійчаних зарплат у 1990-ті це був чи не єдиний спосіб виживання тисяч.