Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук десять років поспіль проводить моніторинг стану простору символічної свідомості українського народу. Вивчається ставлення громадян до матеріалізованих і персоніфікованих символів. Серед останніх, як заявив на засіданні круглого столу «Тарас Шевченко — національний символ та моральний авторитет українського народу», організованого Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі спільно з Національним музеєм літератури України, директор інституту Микола Слюсаревський, вивищується Тарас Шевченко. Впродовж усіх останніх років він — єдиний, хто набирає у всіх регіонах понад 50% голосів громадян і символізує Україну. При цьому авторитет Шевченка за десять останніх років зріс на десять відсотків.

Що думка — то істина

Про роль Тараса Шевченка у своєму житті письменник Юрій Мушкетик сказав так: з цієї криниці він п’є цілющу воду. А ще — дороговказом до сприйняття історичних подій і постатей в них.

— Що сказав про них Тарас Григорович — істина, — наголосив Юрій Мушкетик. — У цьому я переконався, працюючи над багатьма творами з нашої історії.

Саме тому, зазначив голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький, важливо подивитись на нашого пророка як визначного суспільного діяча. Наша мета — звернути увагу української та міжнародної громадськості на популяризацію серед молоді його творчості як національної спадщини українського народу. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинний виразник дум народу, оспівав його віковічні прагнення до соціальної й національної свободи.

Як непримиренний противник самодержавно-кріпосницького ладу, Шевченко порушив тисячолітню німоту соціальних низів і змалював образ нового позитивного героя — борця проти поневолювачів, борця за щастя народу. Невідомі для елітарної культури Європи духовні світи звичайних людей завдяки Шевченку заговорили українським словом, своєю творчістю поет демократизував європейську та світову літературу.

Мовним джерелом для поета стали скарби фольклору і живої загальнонародної розмовної мови, в якій він розкрив багатство, красу і милозвучність українського слова. Саме поезія Шевченка впорядкувала основи української літературної мови.

Авторитет Шевченкового слова підсилювала його громадська діяльність, адже народ сприйняв свого поета як символ становлення всього культурного життя в Україні.

Ідеї національно-визвольної боротьби, державної незалежності пронизує більшість творів Шевченка. Його духовна спадщина донині має велику етноконсолідуючу силу, є невід’ємним чинником формування психології соборності української нації.

Освіченість була його силою

— У чому секрет невмирущої сили творчості Шевченка, — запитав на засіданні професор Іван Ющук. І відповів: не тільки в природженій геніальності. Син кріпака, він за соціальним походженням належав до найнижчого стану суспільства в поневоленій безправній країні — колонії Російської імперії. Але сім’я Тараса була освіченою, сповненою козацької самоповаги.

Як стало тепер відомо, прадід поета Андрій на прізвисько Товстик, був кошовим писарем Запорізької Січі. Щоб уникнути трагічної долі Петра Калнишевського, він таємно перебирається до своєї сім’ї, де приймає славетне тепер прізвище дружини. Козацьке бачення світу, любов до волі, мовне багатство та освіченість прадід передав через діда Івана правнукові Тарасові.

Естетична свідомість Тараса Шевченка формувалася під впливом багатої української народної пісні. Дитиною він чув її від матері, односельців. При цьому треба мати на увазі, що відколи пан Енгельгардт забрав його п’ятнадцятирічним хлопцем спочатку у Вільно, а потім у Петербург, Тарас Шевченко в Україні жив усього три роки. Це була, так би мовити, початкова народна освіта великого поета. А була ще й офіційна та неофіційна європейська освіта.

Тарас Шевченко шість років навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Вивчав тут російську й французьку мови, латину, російську й світову літератури, культуру, історію та географію, філософію, катехізис, теорію мистецтва, естетику, музику, фізіологію, анатомію, хімію, оптику, перспективу, математику, алгебру, а також, зрозуміла річ, різні художні школи та напрями. Крім того, студенти Академії мистецтв мали змогу відвідувати лекції в Петербурзькому університеті та Петербурзькій медичній академії.

Шевченко тим і великий, що, засвоївши здобутки українського національного самоусвідомлення й досягнення світової культури, поєднав у своїй творчості національне і вселюдське, сподівання окремої людини і цілого народу. Це він зумів зробити завдяки своєму генієві, національному вихованню й величезній праці над собою, робить висновок Іван Ющук.

Правда і Справедливість

Є визначення і поняття, які часто повторюються без заглиблення у їхню сутність. А тому, незважаючи на підготовлену аудиторію, заступник генерального директора з наукової роботи Шевченківського національного заповідника Світлана Брижицька свій виступ присвятила мотивації визначень, якими характеризують Тараса Шевченка.

— Багатьох видатних особистостей називають Великими українцями і тільки Шевченка Великим Кобзарем і духовним батьком українців. Кобзарем назвали тому, що він виступив зі своїм Словом як пророк, як той, що бачить долю, — сказала вона. — А ідентитет «батько» отримав на свою адресу в 1845 році в Переяславі у будинку Андрія Козачковського від німця-протестанта. Саме Шевченко увів народ (селян) у вертикаль нації, до якої тоді зараховували лише аристократію, духівництво і шляхту. Потужний вплив знакової постаті Кобзаря на процеси розвитку свідомості суспільства зумовлені тим, що передовсім він не мав проблем із національним самовизначенням (як це було у Миколи Гоголя), а великий авторитет здобув завдяки емоційній привабливості своєї творчості.

Його «Кобзар» — це по суті конституція життя української громадянської спільноти, із постулатами прагнення до творення держави на основі Правди і Справедливості. Це те, що формує моральні засади суспільства і перебуває поза історичним часом і простором. Шевченко вплинув на формування національного «Я» українців. Ось такі думки ми доносимо відвідувачам Тарасової гори. А в нашому музеї тільки за останні три роки побувало понад 494384 екскурсантів з України та зарубіжжя.

Утім, не обминули музей і проблеми, які повинні розв’язуватися на державному рівні. Йдеться про поповнення фондів, фінансування видавничої діяльності музеїв. Тому музейники змушені, за словами Світлани Брижицької, шукати спонсорську допомогу, щоб видати готові до друку видання до Шевченкового ювілею.