Андрій — військовослужбовець Донецького прикордонного загону. Він та його службовий песик на кличку Рем разом пройшли пекло боїв за Маріуполь й удвох потрапили в полон. Згодом доля розлучила військового з його чотирилапим побратимом. Андрія повезли до тверської області росії, а Рем розпочав свій довгий і непростий шлях додому. Друзі не бачилися два роки й місяць.

За хвилини до обстрілів пес відчував лихо і давав знати

Ця історія розпочалася 2002 року, коли Андрій вступив до лав прикордонників. Спочатку служив на заставі, згодом виконував спеціальні завдання в Сумській області. Тривалий час мріяв про чотирилапого друга, і на другому році служби мрія здійснилася. Андрієві випала нагода придбати цуценя вівчарки. Виховував сам, вчив команд як міг. А далі бойову подругу Раду брав на службу, з нею разом охороняв державний кордон.

Якось на ділянку прикордонника приїхав офіцер­кінолог з перевіркою. Йому дуже сподобалася руда хвостата красуня, і він запропонував Андрієві перекваліфікуватися на професійного кінолога. Погодившись, воїн пройшов підготовку в Кінологічному навчальному центрі ДПСУ, став інструктором­кінологом. Працював з різними породами чотирилапих: мав вівчарку, фокстер’єра, ягдтер’єра. З ними шукав наркотики й вибухові речовини на пунктах пропуску.

2017 року доля поєднала прикордонника з ягдтер’єром Ремом. Разом з ним Андрій служив у Донецькому прикордонному загоні у відділі «Сартана» поблизу Маріуполя. Саме там вони зустріли повномасштабне вторгнення рашистів.

«23 лютого нас усіх зібрали в підрозділі в повній бойовій готовності. А о 02:30 ми почули перші вибухи, між ними були інтервали по 5 хвилин, і ми не могли вийти з укриття. Коли пауза збільшилася до 20—30 хвилин, ми кинулися забирати своїх собак з вольєрів. З ними спустилися в підвал», — згадує Андрій.

Їм надійшла команда зайняти оборону в Маріуполі на території металургійного заводу імені Ілліча. Там військові зі своїми хвостатими помічниками провели півтора місяця. Бувало, недоїдали самі, проте про чотирилапих попіклувалися заздалегідь.

«Я взяв із собою кілька мішків корму, тому всі тварини були ситі. Доки виїжджав на бойові завдання, Рем чекав мене на заводі. До речі, він мені тоді дуже допомагав, адже за якісь хвилини до обстрілів відчував лихо і давав знати: гавкав, метушився. Отож завдяки Рему ми мали змогу вчасно заховатися», — розповідає прикордонник.

У квітні 2022 року комбінат імені Ілліча вже оточили переважні сили супротивника. Прикордонники разом з іншими захисниками України, котрі були на розтрощеній постійними обстрілами території, неодноразово намагалися йти на прорив, проте жодна зі спроб не мала успіху. А далі вцілілих бійців окупанти захопили в полон. Із комбінату Андрій вийшов на руках зі своїм песиком. В автобусі кінолог посадив Рема собі на коліна, і їх повезли до сусіднього селища Сартана. Там була перша зупинка на складному шляху їхньої спільної неволі.

«З обіду я приносив Рему кашу в руці»

«У перший день полону я отримав на обід 330 грамів перловки з «тушонкою», чай і дві вафлі. Свій пайок розділив з Ремом. Сам з’їв трохи більше, ніж пів порції, решту віддав песикові. Другого дня так само, тільки порцію ділили вже на трьох. Та найгірше було з водою: її майже не було, а тому збирали й пили дощову і конденсат», — зітхає тодішній бранець.

Незабаром військових перевезли в нині вже сумнозвісну колонію в селищі Оленівка. Там Андрія і Рема знову намагалися розлучити. На території барака пса повели в інше місце, проте він зумів вирватися і через решітчасту загорожу проліз до господаря. А оскільки відірвати хвостатого від прикордонника було важко, наглядачі змирилися із цим і дозволили їм бути разом.

«З обіду я приносив Рему кашу в руці. Потім місцеві охоронці побачили в мене пса і самі почали носити йому кісточки. Рем був ситий. В Оленівці ми пробули лише вісім днів. Коли вкотре кудись перевозили, я посадив собаку за пазуху. Старший з охоронців запитав мене, що там ворушиться, а коли з­під бушлата вилізла мордочка Рема, він нас сфотографував і дозволив його забрати із собою. Та вже за кілька годин на аеродромі наші шляхи, на жаль, розійшлися», — пояснює військовий.

Андрія повезли до міста кашин тверської області. Собачку туди не взяли. Перед польотом знайшовся якийсь місцевий житель, який пообіцяв повернути пса в Україну. Господар Рема довго вагався, але вирішив ризикнути: в тій складній ситуації це було ліпше, ніж покинути тварину напризволяще на вулиці. Прикордонник залишив отому хлопцеві номер телефона своїх сестри і дружини та з важким серцем поїхав до нового місця неволі. А Рем відтоді катався майже цілий рік.

«Де він тільки за цей час не їздив! Знаю, що тривалий час спершу був у тимчасово окупованій Ялті. Уже звідти потрапив у підмосков’я, там на нього зробили відповідні документи і далі через Литву, Латвію, Естонію та Польщу він нарешті повернувся в Україну», — переповідає Андрій тривалу мандрівку Рема зі слів дружини.

У російському кашині український прикордонник перебував десять місяців. Потім ще десять місяців його утримували в республіці мордовія. Спілкування з рідними було заборонено: про телефонний зв’язок навіть мріяти не доводилося. За весь той час українцеві дозволили написати додому лише двічі. І обидва листи дружина отримала в один і той самий день.

Усього в російській неволі Андрій поневірявся два роки. Про полон нині говорить мало, адже ці згадки не із приємних. Були й фізичні тортури, і моральні знущання. Проте, за словами військового, хлопці трималися з усіх сил, бо духом Україна сильна, і її синів, як він каже, не так просто зламати.

Про бажаний обмін прикордонник спершу нічого не знав. На рідну землю ступив 3 січня 2024 року. Каже, навіть не очікував, що в Україні його так чекатимуть і зустрічатимуть. Із дружиною та дітьми Андрій побачився вже на території госпіталю. А ось на зустріч зі своїм чотирилапим улюбленцем довелося чекати. російські місця утримання полонених істотно підірвали здоров’я воїна. Кілька місяців довелося оздоровлюватися в санаторіях. А нещодавно Андрій нарешті повернувся в рідні стіни. І вже там на нього чекала щемна і радісна зустріч із хвостатим побратимом Ремом

Джерело: Державна прикордонна служба