До недавнього часу під час покупок у магазинах найменше уваги звертав на чеки, які на виході вибивала і віддавала касирка. Бо й справді: що там побачиш, коли всі назви товару і цінники перед очима… Звісно, за винятком покупок на чималі суми, приміром, побутової техніки, — коли чек є запорукою гарантії.

Але від усталеної звички недавно відійшов, надавши перевагу одному із супермаркетів, який торік відкрився в Сумах.

Якось випадково зазирнув до чека і… Після переліку купленого, ціни, прізвища касира та інших деталей унизу прочитав передбачення особисто для себе: «Сьогодні ваш день із позитивною енергетикою».

Задумався над начебто простенькими словами. А за якусь хвилину вирішив: а таки дійсно енергетика позитивна, попри те, що мав низку різних клопотів, які чомусь здавалися складними. Тож із супермаркету крокував зовсім з іншим настроєм. Тобто передбачення подіяло на всі сто.

З часом почав «колекціонувати» прогнози, додаючи ті, які отримували рідні, близькі, знайомі. Звернув увагу, що слова практично не дублюються, а всі — добрі, світлі, оптимістичні й навіть дещо грайливі.

Наприклад, як розцінити передбачення для мого доброго знайомого ветерана, який щойно відзначив 92-й день народження: «На вас чекає романтична вечеря». Дідусь навіть почав вірити в це, і настрій одразу ж поліпшився. Щоправда, і пожартував: а хто платитиме за стіл?

Чи, приміром, мама моєї дружини (свідомо уникаю слова «теща») одержала чек зі словами «На вас може чекати несподіване кохання». Всі гуртом пораділи за неї, та й потому.

Сусідці по під’їзду, яка вже зо два десятки років на пенсії, дісталося повідомлення: «Ваша чарівність перемагає». Бабуся пожартувала, що не піде до перукарні, куди збиралася, бо її сьогоднішньої краси і так досить.

А чи не змусять усміхнутися і хоч на хвильку забути про клопоти і проблеми в наш такий стресовий час передбачення чи застереження на кшталт: «Будьте помірні в усьому», «Ви прагнете до гармонійних стосунків», «Ваше серце — в радості», «Вам таланить в усьому» та подібні?

Минулими вихідними в супермаркеті провів маленький експеримент. Заплативши за покупки, на кілька хвилин зупинився біля кас, де розраховувалися сумчани. Так от: щонайменше дві третини з них неодмінно зазирали до одержаного чека, і майже всі після цього усміхалися. Навіть одна похмура жіночка, яка була разом із чоловіком, глянувши на папірець, весело подивилася йому в очі.

Отака сила слів.

Подумалося: наскільки просто зробити людині приємно, аби сталося маленьке диво, бодай на мить відволіктися від клопотів-суєти — і усміхнутися.

І не біда, що інколи трапляються ледь не кумедні нестикування, додаючи ситуації особливого шарму чи колориту. Як, наприклад,  коли одного разу біля каси я прочитав: «Буде все у вас гаразд», а біля камери схову, де вкладав куплене до сумки, хтось зателефонував по мобільному, й відволік, через що на столі забув ковбасу.

Аж на виході з супермаркету згадав про неї. Повернувся, а від кільця «вершкової» і слід прохолонув. До чека зазирнув — заплатив. Ще раз прочитав передбачення і… побажав «смачного» невідомому (чи невідомій?) власникові продукту, що кілька хвилин тому майже був у моїй сумці.

До власної ж забудькуватості поставився по-філософськи: вочевидь, комусь ця ковбаса потрібніша, аніж мені.

А того дня таки й справді все було гаразд.

Дай, Боже, так кожному з нас.