«Розумієте, щороку 31 грудня ми з друзями ходимо до лазні. Це у нас така традиція...»

(Із фільму «З легким паром»)

Магія Нового року захоплює серця не тільки дітлахів, а й цілком дорослих серйозних людей. У цю казкову, чарівну пору люди вірять у здійснення мрій. У новорічну ніч загадуємо найзаповітніше бажання, чекаємо на справжнє диво.

В один із передноворічних днів я завітав до черкаських водопостачальників. Ділова, робоча обстановка, зрозуміло, подиву не викликала: всі тут працюють, як і годиться, напружено й відповідально, реагуючи на повідомлення про ситуацію в місті. Однак після зміни спочатку неговіркі ремонтники розговорилися.

Директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко обіцяє безперебійне водопостачання на свята. Фото з сайту vodokanal.ck.ua та автора

Якось увечері 31 грудня…

Виконувач обов’язків начальника цеху мереж водопостачання і водовідведення КП «Черкасиводоканал» Ігор Жалдак працює тут уже 15 років. До цього трудився в аварійній зміні. Графік такий: з 8 до 20 — по три дні, а потім заступає друга зміна. Якщо свято, то все одно працюють за графіком. Помітили, що одній зміні більше дістається роботи на свята, а іншій — менше. Однак через чотири роки все змінюється — такі примхи календаря. Якщо ж під час чергування трапляється аварійна ситуація, то працюють усі до її ліквідації, незалежно від графіка. Окрім того, долучається й цілодобова чергова бригада. А в новорічні свята слюсарі і, мабуть, і весь колектив водоканалу відчувають напруження. Адже зазвичай напередодні чи на саме свято трапляється якась масштабна аварія, особливо часто — на колекторі (стукає по дереву). Тоді запрягаються всі.

До розмови приєднується заступник начальника цеху Василь Литвиненко, який, упоравшись із завданням, зайшов у приміщення. Він один із ветеранів, працює на підприємстві майже 40 років. Обурюється недбальством дорожників, які схалтурили, — щоб не піднімати й цементувати каналізаційні люки, закатали їх асфальтом. Таких у місті не один десяток. Тепер під час аварії доводиться прорубувати дорожнє покриття, визволяючи вхід у колодязь. Але робити це складно — нерідко звідти під тиском б’є вода.

Щодо святкових аварій, то таке раніше дуже часто траплялося на День комунального працівника — рік у рік одна й та сама історія. Потім, після модернізації мережі, така традиція зникла. Якось саме під новий рік велика аварія сталася на вулиці Чигиринській. Там розташована головна насосна станція міста, яка перекачує 70% стоків обласного центру. Мережу прорвало на глибині 8 метрів під проїжджою частиною. З технікою тоді допомогли великі будівельні фірми. Було розуміння, що місто на свята на довгий час може залишитися без водопостачання. Щоб не вимикати подачі води, треба було на глибині змонтувати обвідну лінію, поставити насоси. Довелося навіть демонтувати частину стін деяких сусідніх будівель. 40 фахівців працювали у дві зміни. Пам’ятає, тоді саме 31 грудня близько 22 години закінчили — запустили насоси і перевірили їхню роботу. Додому потрапив о 23 годині 50 хвилин.

«Ледве встиг зняти чоботи й помити руки, як чую годинник — уже й новий рік почався».

Ремонтники зауважують: і влітку непросто лагодити мережі, а взимку погодні умови випробовують людей на міцність. Унизу — болото, зверху — сніг. Зварник тільки маску закрив — її снігом заліпило. Організовували великі парасолі, навіси над місцем роботи.

А 31 грудня — завжди години пік. Не було ще нового року, аби не викликали аварійну бригаду водоканалу. Помітили: якщо цього дня все господарство функціонує в нормальному режимі, то й 1, і 2 січня, і далі все буде гаразд. Однак до можливих ускладнень тут завжди готуються — формують посилену аварійну бригаду, роблять запас води, адже у передсвяткову пору максимально зростає її споживання. Усі миють, смажать, варять. Часто їм доводиться їздити містом усю новорічну ніч — аж доки не розв’яжуть проблеми.

Більшість людей ставиться до незручностей із розумінням. Бачать, що комунальники й так працюють на межі можливого. У мороз і сльоту доводиться розкопувати проблемні ділянки мереж. Але трапляються й нарікання. Ремонтники серед ночі латають мережу біля будинку, а дехто скаржиться в усі інстанції, що під вікнами машина гарчить. Навіть поліцію викликають.

Ігор Жалдак доповнює розповідь власною новорічною історією:

«Якось увечері під новий рік приїхали на виклик і працюємо біля багатоповерхівки. Проблема була непроста, тож трохи затрималися. Очевидно, заважали комусь святкувати, бо незабаром на нас посипалися різні страви — олів’є, оселедці. Частіше, щоправда, бувало по-іншому: люди бачать, що майстри працюють, виходять, вітають, дякують».

А ще помітили таке: напередодні 31 грудня слюсарі намагаються менше спілкуватися, мабуть, бояться зурочити, сказати щось зайве й накликати аварію.

Прощаючись, ремонтники бажали, щоб споживачі правильно користувалися водогоном і каналізацією, не забували про тих, кому доведеться лагодити мережу в негоду, коли, буває, й інструменти до рук примерзають.

Такий пам’ятник слюсареві-ремонтнику встановлено біля приміщення КП «Черкасиводоканал»

Як пережити пікове навантаження?

Передсвяткове слово сказав і директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко: «31 грудня щороку для нас — найбільш екстремальний день. Кожна родина 300-тисячного міста одночасно з 17 до 23 години готується до свята. Люди приймають душ, наводять лад у квартирах. До 2006 року для працівників водоканалу 31 грудня ставало жахом. Місто потребувало 150—160 тисяч кубічних метрів води. А ми могли тоді подавати максимум 130—135 тисяч. Доводилося подавати воду за графіком, і на той піковий період ми максимально заповнювали резервуари. Але однаково потреби не вдавалося задовольнити — на верхніх поверхах води бракувало. Доводилося й мені чергувати та вислуховувати цензурні й нецензурні привітання.

Після модернізації, яку здійснили 2006 року, і після того, як жителі Черкас стали обліковувати воду, стабілізувалося і її споживання. Проте 31 грудня споживання, як правило, зростає на 30—40 відсотків.

Новий рік ні з чим не порівняєш — на жодне інше свято не буває таких пікових навантажень. Якось 31 грудня о 23 годині 30 хвилин під вікна приміщення водоканалу під’їхав автомобіль і став сигналити. Диспетчери не зрозуміли, що трапилося, в чому проблема. Виявляється, в людини вдома немає води, тож господар у відчаї вирішив діяти саме так: сигналитиму доти, доки не подасте воду.

Не раз телефонували й емоційно розповідали: мовляв, стою весь у милі, а потім лунали яскраві епітети на адресу працівників водоканалу. Зараз усіх тих випадків і не згадаєш. На початку 2000-х кількість аварій на водогонах щоденно була більш як десяток. Завдяки технічному переоснащенню ми ввели частотне регулювання, вдається запобігати гідроударам. Бувають дзвінки зазвичай після другої ночі, коли комусь стає сумно й хочеться поспілкуватися — тобто наша диспетчерська певною мірою перетворюється на службу довіри. Зазвичай у ніч проти нового року чергують 60—70 працівників. Це й фахівці дніпровської водоочисної станції, насосної станції третього підйому, диспетчерська. Бажаю, щоб споживачі були з водою, а оскільки це рік миші, то, образно кажучи, і з сиром. А якщо серйозніше, то, звичайно, миру, суспільного порозуміння, достатку».

Для диспетчерок Оксани Закусилової та Вікторії Кравченко кожен дзвінок споживачів важливий

Плюс обов’язки служби довіри

На моніторах диспетчерської служби видно графіки, як зростає споживання води. Далі технічна служба виконує вказівки чергового диспетчера і залежно від розбору збільшує подачу води з насосної станції. Тут потрібен точний прогноз, як жартують диспетчери, навіть екстрасенсорні здібності:

«У резервуарах чималий запас води. Щоб вона дійшла від насосної станції до споживача, потрібно півтори години, — розповіла диспетчер центральної диспетчерської служби Оксана Закусилова. — Ми, диспетчери, коригуємо цю роботу, працюємо на випередження — певною мірою прогнозуємо із власного досвіду, як зміниться споживання.

— Чи зростає кількість дзвінків споживачів 31 грудня?

— Так, зростає до 23 години, коли люди інтенсивно готуються до святкування. Дзвінки стосуються не лише нашого фаху. Хоч ми й не обслуговуємо внутрішньобудинкових мереж, багато звернень стосуються саме їх. Люди часто не знають, куди саме звернутися, й телефонують на диспетчерську водоканалу. Іноді просять телефон своєї аварійної служби чи голови ОСББ. Ніколи не відмовляємо. У новорічну ніч у всіх передсвятковий настрій, і навіть якщо виникає проблема, люди з розумінням ставляться до неї, скандалів майже не буває. Черкасці знають, що й о 20-й, і 23-й ми працюватимемо й ліквідовуватимемо проблеми з водопостачанням. За передсвятковий день буває до 17—18 заявок. Але ближче до свята всі дзвінки навіть з повідомленням про проблему починаються із привітань, за що ми вдячні жителям Черкас. У середньому за день витрата води 2—3 тисячі кубометрів на годину. Під новий рік споживання іноді сягає 4—5 тисяч кубометрів.

У диспетчерській є традиція: ті, хто цього дня на службі, вже кілька років поспіль разом смакують торт «Рафаело». Купують його самі чергові.

Диспетчер Вікторія Кравченко розповідає:

— Іноді телефонують, просто щоб поговорити, кажуть, що маю дуже приємний голос, питають, чи можна ще зателефонувати. Іноді наша диспетчерська — це ще й довідкова служба. Звертаються, наприклад, із запитанням, чому в будинку немає електроенергії. Ви ж водоканал, ви все знаєте! Або ось недавно просили повірити лічильники електроенергії.

Якщо в людини агресивний тон, даємо їй висловитися, розпитуємо про проблему, і вже за кілька фраз він змінюється на миролюбний. Буває, коли наша аварійна служба приїжджає на обстеження швидше за поліцію. Особливо це стосується викрадень кришок люків.

Є й забобони: тому, хто залишається працювати в ніч, ніколи не бажають спокійної зміни.