Рівненщина, як й інші області, від початку війни істотно втратила в бюджетних надходженнях. Держава дозволила бізнесові не платити податків у воєнний час (закон №2120). Це спрацювало миттєво: половина з тих, хто господарює, не те що податків не сплатили, а й навіть не задекларували їх за підсумками роботи в четвертому кварталі минулого року. Адже покарання за невчасну звітність теж немає, як і перевірки контролюючих органів.

Міністр фінансів Сергій Марченко оприлюднив невтішні цифри: у березні видатки держбюджету перевищили доходи на 2,7 мільярда доларів, у квітні-травні ця цифра сягне 5—7 мільярдів. Звісно, обрахунки у доларовому еквіваленті насамперед для розуміння наших міжнародних партнерів, від яких очікуємо допомоги.

А на поверхні лежать питання: як коригуються з воєнним станом податкові послаблення для бізнесу, що працює поза лінією фронту? І як з таким підходом виживати територіальним громадам?

На Рівненщині відповіді на них активно шукають представники військової адміністрації, місцевого самоврядування, податківці, соціально відповідальний бізнес. І напрацьовують слушні пропозиції на робочий стіл парламенту та уряду.

Мар’ян ГОДА,
голова ради територіального відділення
Асоціації платників податків України,
депутат Рівнеради, бізнесмен:

— Хоч 90% бізнесів на Рівненщині працюють, податків щомісяця надходить значно менше. Соціально відповідальний бізнес, який добросовісно ставиться до своїх обов’язків, це неабияк турбує. Ми чудово розуміємо, що фінанси — кров економіки. А знекровити економіку в умовах воєнного часу — це, як на мене, злочин. Маємо стабільно наповнювати бюджети, адже на нашій території, на щастя, немає боїв. Хай почують ті, хто користується ситуацією й ще не усвідомив: ми всі в одному човні. Ми не можемо допустити, щоб цей економічний човен сів на мілину. На нас очікує не лише перемога у війні, а й відбудова України. Вважаємо, що план відновлення та розвитку країни, який представив уряд, має містити й податкову реформу, про яку ми всі давно говорили. Вона має базуватися на двох китах: мінімальне, але обов’язкове для всіх податкове навантаження та прозорий і легкий доступ бізнесу до фінансових ресурсів.

Ігор ТИМОШЕНКО,
заступник голови обласної військової адміністрації:

— Держава вже простягнула руку підтримки бізнесу. Зокрема запровадила спеціальні кредити для аграріїв, які без проблем отримали їх для посівної з нульовою ставкою. Маємо й пряму державну підтримку місцевих виробників через закупівлю в них продуктів харчування для областей, які постраждали від російського вторгнення. Приміром, Рівненщина активно допомагає Чернігівщині, з якою стали офіційними партнерами. 60% кожного продуктового пакета купуємо у своїх: масло, сири, консерви, борошно. Така підтримка дає змогу виробникам оперативно переорієнтуватися на виготовлення тієї продукції, на яку є попит. Це, наприклад, тушкованка.

Держава активно допомагає з релокацією бізнесу з територій, де тривають бойові дії. Нині на Рівненщині вже 21 таке підприємство різних форм власності, деякі вже отримали безвідсоткові кредити на відновлення роботи на новому місці. Наш центр підтримки та релокації бізнесу опрацював близько тисячі дзвінків, з них 206 — конкретні заявки від бізнесу, який розглядає можливість працювати у відносно стабільній Рівненщині. Найбільше звернень від підприємств харчової, легкої, деревообробної та меблевої промисловостей.

Владислав ГРАБОВИЙ,
голова Державної податкової адміністрації в області:

— У нас усіх триєдине завдання: максимально зберегти людей, країну та її потенціал. Битви виграє армія, а війни — за великим рахунком, економіка. Держава послабила податкове законодавство, зокрема знизивши навантаження на бізнес та скасувавши перевірки. Натомість, і ми це чітко бачимо, приблизно половина підприємців краю користується можливістю не платити податків. До прикладу, аграрії. Якщо торік у березні вони сплатили 50 мільйонів гривень податків, то нині — лише 16. Така тенденція і у квітні, хоч усі працюють, сіють насамперед завдяки пільговим державним кредитам на посівну.

На жаль, аналогічна тенденція і в інших галузях: найбільш ризиковані — торгівля та громадське харчування. Тому виникають бюджетні розриви. Скажу більше: частина бізнесів бодай задекларувала до сплати певні кошти. А решта, працюючи зовсім не на лінії фронту, навіть не вважає за потрібне звітувати. Це дуже турбує.

Петро БАРАШ,
голова правління Рівненської споживспілки:

— Частина наших організацій на період воєнного часу перейшла на запропонований податок з обороту 2%. І жодна з них — чи то виробництво, чи торгівля — не припинила роботу. Маємо серйозні виклики: в умовах обмеження націнки на соціальні групи товарів 10% наші логістичні витрати вже сягають 20.

Із початком війни ми поставили питання так: за будь-яких умов краще переплатити податки, ніж недоплатити їх. Саме із цим розумінням підходимо до нинішніх непростих реалій. Як на мене, то нині бізнесові краще працювати в нуль, ніж упасти у прірву, бо підніматися з неї буде надзвичайно складно.

За перший квартал кооперація Рівненщини сплатила 20 мільйонів гривень податків — це майже на 2 мільйони більше, ніж за аналогічний період торік. Тобто ми свої зобов’язання перед державою та громадами виконуємо повністю. Паралельно знаходимо можливості допомагати Збройним силам, тер­обороні, вимушеним переселенцям.

Іван ТКАЧУК,
директор обласного центру зайнятості:

— Що пропонує бізнесові держава? Насамперед компенсацію по 6500 гривень за кожну працевлаштовану внутрішньо переміщену особу два місяці поспіль. Тобто через нас уже сьогодні можна отримати 13 тисяч за нового працівника, подавши лише два документи: наказ про прийняття його на роботу та заяву. Проблем із цими виплатами немає, роботодавці їх отримують. До речі, ми активно навчаємо та перенавчаємо фахівців робітничих професій відповідно до потреб роботодавців, як робили це і в мирний час. Компенсація ЄСВ за новостворене робоче місце, оплата стажування терміном до трьох місяців — ці програми теж працюють.

До нас активно звертаються внутрішньо переміщені особи, яких в області вже 53 тисячі. В обласному центрі тільки 12 тисяч. Зате роботодавці Рівного на травень подали до служби зайнятості (вдумайтеся!) лише 200 вакансій. Як на мене, вони просто користуються можливістю платити людям у конвертах, щоб уникнути оподаткування. Найбільше тіні саме в Рівному, тому й бюджет міста, в якому майже все працює, як і до війни, не виконується. А як тоді має жити й виконувати свої функції держава?

Надія ГЛАДКЕВИЧ,
генеральний директор ПрАТ «Реноме»:

— Щойно припинилися перевірки, частина бізнесу пішла в тінь. Ми в тінь не йдемо, але нині на повну потужність працює лише ІТ-департамент. Та й то понад 10% цих хлопців, які створюють ВВП держави й чесно сплачують податки, вже призвали в армію.

Не вистачає чоловічих робочих рук на будівництві. Ми готові відновити цей напрям, яким успішно займаємося не перший рік. У мене така пропозиція: нехай захищати країну йдуть насамперед ті, хто в ці надскладні для держави дні нічого не декларує до сплати. Це буде і чесно, й справедливо. Бо одні й ті самі люди не можуть ефективно тримати два фронти. А ще треба, вважаю, терміново закрити вікно для ввезення автомобілів без мита. Подивіться, які «лексуси» їдуть в Україну під виглядом допомоги на фронт. Комусь війна, а комусь мати рідна?

Людмила КУШНЕР,
консультант Рівненського територіального відділення
Асоціації міст України:

— Від початку війни позиція нашої асоціації була такою: податкові преференції, особливо з єдиного податку, призведуть до зростання дефіциту місцевих бюджетів. Так і сталося. Адже на місцях залишилося, по суті, одне джерело надходжень у незмінній ставці — ПДФО.

Однак через закриття частини бізнесів та масові міграції населення й тут є втрати. До того ж, ПДФО від роботи релокованого бізнесу зараховується до бюджетів тих територій, де він працював раніше.

Другим і третім джерелом надходжень громад були земельний та майновий податки, а від них центральна влада звільнила бізнес. Місцеві податки мають бути диференційовані залежно від типу території. Приміром, у тилових громадах має функціонувати нормальна система оподаткування та бюджетного забезпечення, враховуючи додаткові цільові дотації. А кожен муніципалітет, який прийняв внутрішньо переміщених осіб, має отримувати трансферти з держбюджету. Це стало величезним викликом для місцевого самоврядування на тлі втрати значної частини фінансових ресурсів.   

ЗАМІСТЬ ПІДСУМКІВ

Ось такі цілком справедливі думки. Нині, як на мене, держави (не плутати з величезною чиновницькою машиною) має бути багато. І всюди.

Економіка має цілком перейти на воєнні рейки й працювати насамперед на держзамовлення. І що швидше, то краще. Це чудово розуміє соціально відповідальний бізнес, який не мовчить, а ініціює такі, як ось ця, зустрічі. Проблема лише в тому, що ті, хто не платить податків, на такі зустрічі просто не ходять.

Рівненщина вже спрямувала свої пропозиції до парламенту й уряду. Головна серед них: принцип добровільності сплати податків має діяти лише в разі неможливості господарювання та отримання прибутків.

Остаточні рішення — за офіційним Києвом. Сподіваємося, в їхню основу ляжуть справедливість, взаємна довіра між владою та бізнесом і максимальна відповідність непростій економічній ситуації в державі.