Нарешті з вуст нинішнього керівництва держави звучать заяви про пріоритетність аграрної галузі, чого не спостерігалося досі. І якщо нині потенціал АПК країни в середньому використовують на 50%, то 100% рівня можна досягти, лише активізувавши реформи з урахуванням пропозицій науки. 

Посівна у краї проходить у складних умовах: несподівано дощова погода, жодного форвардного контракту з Аграрним фондом України, що дало б змогу взяти безвідсотковий кредит на добрива та пальне, мінування близьких до лінії розмежування земель. Розраховувати аграріям доводиться лише на талан та власну кишеню.

Торішні ціни на соняшник та кукурудзу (вдвічі вищі, ніж зазвичай) зумовили «моду» на них серед аграріїв нинішньої весни. До того ж через постійні дощі у краї не змогли в оптимальні терміни посіяти ранні ярі зернові.

Урядовці та аграрії вкотре шукають компромісні рішення щодо оптимізації бюджету та зміни системи оподаткування агросектору, як вимагає МВФ. Вудочку про скасування податкових пільг аграріям фіскали почали закидати ще у 2013-му, щоразу вилучаючи з фіксованого сільгоспподатку (ФСП) якісь складові. Цього року, коли обрізати стало вже нічого (було істотно підвищено ФСП, а разом з ним — і плату за землю), перевели спецрахунки ПДВ з комерційних банків у Держказначейство і заговорили про повний перехід агросектору на загальну систему оподаткування та скасування спецрежиму ПДВ уже з 1 січня 2016 року.  

На аграрній мапі Сумщини СТОВ «Перемога» з’явилося рівно чверть століття тому. Створене у селі Павленкове Лебединського району, де раніше було відділення радгоспу, господарство витримало всі випробування і стало одним із провідних в області. Як пригадує його незмінний керівник Анатолій Онайко, над назвою думали недовго, оскільки це було напередодні 45-ї річниці великої Перемоги. Виходить, що не помилилися. 

Попри те, що регіон кілька років тому став флагманом садівництва України і накопичив чималий досвід догляду за фруктовими деревами, ключова у цій галузі корпорація «Вінницясадвинпром» все одно переймає кращий світовий досвід. 

Крім бойових дій на Донбасі, тут виникли й інші проблеми: аграрії області залишилися без фінансово-кредитної підтримки банків і державних програм у цій царині. Так, за словами директора департаменту агропромислового розвитку обласної військово-цивільної адміністрації Григорія Кравченка, проблема пояснюється побоюванням банків та представників Аграрного фонду України працювати з територіями, де донедавна тривали бойові дії. Тож сільгосптоваровиробникам на підконтрольній уряду території доводиться розраховувати лише на себе та власні заощадження, щоб нормально провести посівну. Та роботи ведуть вчасно будь-що-будь. 

Чернівецька облдержадміністрація оголосила Буковину зоною птахівництва. Не через якісь надзвичайно сприятливі умови для курей та індиків. Просто останнім часом приватні інвестиції стрімко розвивали галузь, забезпечуючи владі хороші звіти. 
А ось у м’ясо-молочному скотарстві показники рік у рік гіршають, хоча, як не крути, його роль у виробництві необхідних продуктів харчування провідна.

Завжди цікаво бути у тих господарствах, які  нагадують колишні колгоспи: не показові або занедбані, а колгоспи-трудяги, котрі дбали про своє село та годували державу. Тепер вони  зберегли структуру виробництва, кадри, а також добру традицію — керівник має бути місцевий і досвідчений. 

Численні розмови серед науковців, практиків, політиків та й у громадянському суспільстві про те, що наша держава, володіючи найродючішими ґрунтами (чорноземами), спроможна прогодувати півсвіту, на жаль, можна ставити під сумнів. Адже через нераціональне і безсистемне використання земель та недотримання вимог щодо охорони ґрунтів в Україні відбувається істотне зниження їхньої природної родючості й постійна деградація, різноманітне забруднення й фізичне зменшення площ сільгоспугідь. 

Фермерам і сільгоспвиробникам тепер не до розмов: весна — і цим усе сказано! Втім, вони змушені не говорити, а кричати так, щоб їх почули в столиці. Бо з такими проблемами, як цієї весни, ще не стикались.