Завжди цікаво бути у тих господарствах, які нагадують колишні колгоспи: не показові або занедбані, а колгоспи-трудяги, котрі дбали про своє село та годували державу. Тепер вони зберегли структуру виробництва, кадри, а також добру традицію — керівник має бути місцевий і досвідчений.
У Медівці, пройшовши тут школу агронома й організатора, останні 28 років стоїть біля керма сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» Петро Сплодитель. Згідно зі статутом кооперативу, Петро Терентійович щороку звітує перед селянами про зроблене, а раз на три роки проводять звітно-виборні збори. Люди вкотре обирають його своїм керівником, бо довіряють. Господарство має в обробітку 1700 гектарів ріллі, проте на таку площу забезпечує роботою 155 осіб, що тепер рідкість. А є працівники, то є і надходження у Пенсійний фонд, у сільський бюджет. За його словами, в розрахунку на один гектар ріллі «Маяк» сплачує в 1,8 раза податків більше, ніж у середньому цей показник становить по Оратівському району. Тож дбає кооператив і про державу.
Бережуть землю для нащадків
За подільськими мірками Медівка, що лежить у глибинці, — середнє село. Проте у ньому зберегли дитсадок, школу, амбулаторію, відділення зв’язку. Примітно й те, що тут ніхто не виокремився зі своїм земельним паєм: керівник кооперативу переконав односельчан у доцільності господарювати гуртом — за колективною формою власності. Вони й самі побачили, що в деяких селах, де розібрали майно й поклалися на інвестиції ззовні, проблем додалося. Або що треба, аби з площі, яку деінде обробляє лише одна бригада механізаторів, мали роботу 155 осіб?
«Моя мати Олександра Митрофанівна була з багатодітної родини і прожила 95 років. Хоча вона і дня в школі не була, проте до її порад у селі дослухалися. Мені мати сказала: сину, не кривдь людей. Тож я спочатку думаю про громаду, а потім уже про себе», — каже Петро Терентійович.
У «Маяку» зберегли спеціалістів у всіх ланках виробництва. Укомплектовано штат водіїв і механізаторів, які вирощують традиційні для краю сільгоспкультури. На фермі мають роботу 70 осіб. Якщо у деяких господарствах жод?ного «хвоста» давно не мають, то на тутешній фермі на початок цього року утримували 1100 голів великої рогатої худоби, зокрема 410 корів. Нині з прикрої причини поголів’я корів трохи зменшилося, але його відновлюють до усталеного показника. Також дають роботу людям підсобні промисли — млин, пилорама, олійня і пекарня. Є і ремонтна бригада. А ще кооператив має магазини, де торгує своєю продукцією.
Керівник зазначив, що у середньому в господарстві за рік зарплата не така висока, як хотілося б. Бо ж сільгоспвиробництво здебільшого сезонне та й навантаження неоднакове. Наприклад, у будівельній бригаді люди працюють 3—4 години на день. Разом з тим на стогометі (скиртуванні соломи) чоловік заробляє 11 тисяч гривень за 25 днів, досвідчені комбайнери за жнива отримують 9—10 тисяч, а кращі доярки — 4—6 тисяч за місяць. По господарству показник рентабельності виробництва становить у межах 27%. Це добрий результат, який дає змогу послідовно розвиватися.
Вже не один рік кооператив вирощує пшеницю лише 2-го класу, тобто все зерно — продовольче. Тут дружать з наукою, впроваджують нові технології, а також не відмовилися від перевіреної століттями практики. Понад 9 тисяч тонн гною щорічно отримують медівські поля (подібним тепер не кожен може похвалитися). Таким чином збільшується вміст гумусу, покращуються мікробіологічні процеси в грунті. Зберігається родючість землі для наступних поколінь.
Зерно сушать дровами
За останні три роки СВК «Маяк» за вагомі здобутки нагороджено грамотою Вінницької облдержадміністрації та обласної ради. Звідси щодня кілька тонн молока відправляють на переробне підприємство. Торік медівчани зібрали зернових на круг по 73,3 центнера зерна. Це європейські врожаї! А щоб зменшити витрати на зберігання збіжжя, торік на току господарства за 1,8 мільйона гривень збудували сучасну сушарку, яка за рік себе практично окупила. Працює вона не на газі, а на дровах.
Заготовляти їх тут мають де. Петро Сплодитель справедливо зауважує: «Маяк» мав понад сто гектарів колгоспного лісу, який селяни посадили і доглядали. Та кілька років тому рішенням обласної та районної рад його передали комунальному підприємству «Облагроліс». Тепер деревину на ремонт ми не маємо права взяти, бо вона вже не належить громаді. Лісосмуги теж господарство садило, і вони теж тепер не наші. Треба повернути ліс і лісосмуги сільській громаді».
Кооператив переймається долею свого села: газифікував Медівку, школу і дитсадок безкоштовно забезпечує хлібом та іншою своєю продукцією. Допомагає в ремонті та матеріальному забезпеченні освітніх закладів і амбулаторії. Заохочує молодь до занять спортом. Так, у Медівській школі є три команди різних вікових груп, які досягли успіхів на обласних і всеукраїнських змаганнях. А нещодавно у своєму спортзалі та ще й у новій формі юні медівчани перемогли в міжрайонних змаганнях з волейболу, одним з організаторів яких є СВК «Маяк».
Скільки існують світ і сонце — село живе з праці. Тож керівник господарства постійно переймається питаннями працевлаштування, щоб люди дбали про свою сім’ю, а всі разом — про сьогодення і майбутнє свого села.
Ми в Google+