Поїзд прибув на кінцеву зупинку за розкладом. На пероні станції Лисичанськ побачила військових з автоматами. Якось стало не по собі і згадала одну з жінок у купе: «Лисичанськ — остання українська залізнична станція перед фронтом. Далі колії ведуть до окупованого Луганська». Але це, мабуть, лише в мене, людини не місцевої, були такі тривожні відчуття. Більшість пасажирів, хто до Лисичанська приїздить частіше зі столиці і живе тут, на прифронтову дійсність реагували спокійно, зосереджено: вони без метушні покидали вагони і зосереджено прямували до привокзальної площі.

— Залишатися пильним потрібно і зараз, — сказав під час зустрічі на вокзалі директор ТОВ «Лиспи» Олег Кострюков. — Місто, на щастя, сепаратистську кашу їло недовго (Лисичанськ під окупацією перебував менш ніж три місяці), але мирне небо цінувати навчилися.  

Нові можливості для бізнесу напередодні відкриття зони вільної торгівлі України з ЄС дає програма «Готові до співпраці з Німеччиною». Вона працює в межах міжурядової угоди на рівні міністерств економіки та торгівлі обох країн і є донорською (тобто цілком безкоштовною) для малого й середнього бізнесу. Партнери програми на Рівненщині — облдержадміністрація та агенція із залучення інвестицій «Інвест Ін Рівне». 

— Наша родзинка — місячне безкоштовну стажування в Німеччині. Учасник оплачує лише переїзд. І тут кілька варіантів: загальне стажування, колективне відвідування німецьких підприємств, тренінги, спрямовані на розвиток навичок, що допомагають успішно розвивати зовнішньоекономічні зв’язки, і компетенції щодо навичок ведення бізнесу в Німеччині.

Немає випадковості в тому, що місцем під створення індустріального парку обрано житловий мікрорайон Рясне. Через зупинення виробництв потужної колись промислової зони, куди наприкінці 1980-х років переїхали найбільші підприємства міста, мікрорайон опинився у вкрай важкому депресивному становищі. Колись успішні виробництва перетворилися на пустки, занедбано соціальну сферу. Тож немає труднощів із пошуком земельної ділянки — є де розбудовувати індустріальний парк, який не просто реанімує промисловий потенціал Львова, а й окреслить перспективу його розвитку на десятиліття, дасть змогу розв’язати гострі соціальні проблеми, передовсім щодо створення нових робочих місць, яких катастрофічно бракує. 

Коли дірки в бюджеті покривають за рахунок пенсіонерів, це свідчення того, що економічна ситуація в державі не найкраща. Але законодавці знаходять інші можливості покращити таке становище. На це зокрема спрямований законопроект №1888 народного депутата, голови Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв’язку Олександра Данченка. 

У Херсоні відбулася знакова для підприємств півдня України нарада. Її мета полягала у вирішенні питання, як забезпечити підприємства військово-промислового комплексу тими комплектуючими, які донедавна постачала країна-агресор. З’ясувалося, такі варіанти є. 

Реформи можна порівняти з великими річками. Починаються вони з потічків, підживлюються зусібіч малими водними артеріями і лише після цього перетворюються в повноводі потужні потоки, спроможні знести на своєму шляху все, що гальмує їхній розвиток. 

В Україні багато підприємств легкої промисловості виготовляють тканини, але на вітчизняному ринку домінує імпортний ширвжиток. При цьому новий Податковий кодекс дає підприємствам легкої промисловості зелене світло, звільняючи їх на 10 років від податку на прибуток.

Що для людини найцінніше? Більшість скаже: «Здоров’я!» І це так, бо якщо воно є, людина зможе добитися всього. Але ось парадокс: турбуватися про здоров’я починаємо здебільшого тоді, коли його втрачаємо. Відомий німецький науковеь, лікар-гігієніст, засновник першого в Європі інституту гігієни в Мюнхені Макс Йозеф Петтенкофер ще в ХІХ столітті закликав усіх не бути «марнотратними спадкоємцями багатих батьків і ощадливо використовувати здоров’я», яке людина отримує як найбільший дар природи. 

Зворотний зв’язок — це те, що єднає пресу з читачем, обопільне бажання сторін, яке свідчить про взаємну потрібність. Тому приємно було почути від директора СТОВ «Маяк» з Хмельницької області Володимира Марченка, що вже передплатив на наступний рік «Урядовий кур’єр». 

Чимало українських підприємств і фірм, які через різні структури-прокладки фактично належать так званій сім’ї, продовжують приносити їй чималі прибутки. Про це в українських ЗМІ написано вже чимало. 

Проте не так часто в поле зору журналістів потрапляє тема  нинішніх доходів тих, хто був, так би мовити, стовпами  режиму Януковича. Останні хоч  публічно й не афішують свого неприйняття змін, що відбуваються в країні, за суттю залишаються п’ятою колоною в нашій державі. Потрібно висвітлювати й непоодинокі випадки, коли підприємства наближених до Януковича осіб продовжують працювати на окупантів. Саме про один з них ітиметься.